Небезпечний фоторепортаж - Світлана Литвиненко

-У тебе ніби наречена є. До речі, де це вона?- Діана роздивилася палату та зрозуміла, що вона взагалі порожня,- ясно, мабуть Влад зараз з нею поки ти тут. Навіщо все це? Ти все рівно повернешся до неї. Я прийшла повернути тобі ключи. Не варто тобі робити мені такі подарунки і взагалі будь які інші.

-Я обіцяв подарувати тобі машину, то ж і подарував. Назад ключів я не візьму,- Назар з ображеним обличчям присів на лікарняне ліжко,- та машина твоя, що хочеш з нею те й роби. А поцілував тебе, бо я тільки і мрів про це, незважаючи ні на кого.

-Але ж це не чесно по відношенню до твоєї нареченої,- Діана згадала, що вона відчувала коли дізналася, що Денис цілував іншу перебуваючи у стосунках з нею,- так не можна і так не буде. Я хочу, щоб мій чоловік цілував тільки мене і був тільки зі мною.

-Аби все так просто. А так усе набагато складніше. Я не можу кинути Адріану, але хочу тебе,- сказав Назар.

-Кохаєш Адріану і одружитися хочеш з нею, а спати хочеш зі мною. Тільки я цього не хочу,- Діана намагалася говорити стримано і не кричати, бо не забула, що знаходиться все-таки у лікарні,- звісно розслідування про замок я буду вести. Не хочу просто роботу свою втрачати.

-А…,- Назар зрозумів, що тут Влад постарався.

-Так що працювати і надалі нам доведеться разом, але на тому і все,- твердо сказала Діана.

-А ти молодець, усе так докладно мені пояснила, що я навіть дар мови втратив,- Назар посміхнувся, бо йому подобалася така Діана,- я поважаю твоє рішення. Не будемо переходити межу дозволеного.

  Та Назар це сказав тільки для того, щоб заспокоїти Діану. Насправді, він її хотів і відмовлятися від неї зовсім не збирався. Так у нього є наречена, яку він теж поважав, любив. Та серцю не на кажеш, а серце хотіло Діану. Назар розумів, що по відношенню до Адріани це не правильно. Він повинен бути з Адріаною чесним, сказати, що більше не кохає її, а може і не кохав ніколи. Ні кохав, але тепер кохає іншу. Знав, що скандалу не уникнути. Його батьки та батьки Адріани не дадуть так просто їм розійтися, а навпаки будуть все робити щоб помирити і щоб нарешті відгуляти весілля. Назар згадав, що він особисто і не пропонував Адріані вийти за нього. Це зробили за них їхні батьки, а вони тільки погодилися з ними. Так Адріана його привабила, захопила, запалила у ньому пристрасть. Він її любить по своєму і завжди буде любити та допомагати. Але відтепер він кохає іншу.

-Діано, я тебе кохаю,- сказав Назар дивлячись в її очі,- я хочу, щоб ти про це знала.

-Ти мені теж не байдужий,- зізналася Діана,- але… сам знаєш. А я не хочу бути коханкою чоловіка у якого є наречена і яка ось-ось стане  його дружиною. Навіть якщо я кохаю цього чоловіка. Коли я зустрічалася з Денисом він мені зраджував. Мені було дуже боляче та й зараз ще болить десь у глибині душі. Я їм пробачила, але не забула зраду. Краще бути самій чим йти проти совісті.

-Мені дуже шкода, що я тебе засмутив. Я розповім Адріані правду,- Назар прийняв остаточне рішення.

-Це ти повинен вирішувати сам. Твоє життя - це твій вибір,- Діана зібралася йти,- якщо у мене буде якась інформація про замок я тобі повідомлю. А за машину дякую, я її все-таки залишу. Мати особистий транспорт набагато зручніше.

-Дякую за твою розсудливість,- сказав Назар на послідок,- і вибач, якщо образив.

  Діана вийшла з лікарні. Вона відчувала душевний біль від того, що щойно відмовилася від чоловіка якого покохала. Та про це нітрохи не шкодувала, бо на її погляд це правильно і так повинно бути.