Принц Єгипту - Олександра Малінкова

           «Та ти дівчино, часу даром не витрачаєш» :  Подумав про себе Феріт.

           Лише на мить поглянув на неї, кивнув Реймсу й пішов геть. До своєї кімнати він не повернувся, занадто сильно зачепило його те, свідком чого  щойно став.

        Зараз він злий на неї, за те, що так швидко переключилася на іншого, більш багатого та успішного, лише він на день щез з її горизонту. Звичайно, багатенький татків син набагато цікавіша перспектива, ніж він. Іншого від Реймса теж чекати не приходилося. Той завжди ревно реагував на гарні стосунки Філа з його батьком. Всіляко намагався дошкулити й зіпсувати їх, як того вечора (випадок з гаманцем). Марина могла впасти йому ще тоді в око, коли спробувала вступитися за нього. А зараз він прикладе безліч зусиль, щоб зачарувати дівчину, щоб ще більше дошкулити йому. Зараз, це як відняти щось дуже дороге його серцю. І Реймс впорався з цим. Завдав болю. Намацав больову точку і щосили натиснув на неї.

         Ось, він вже дістався пляжу, перескочив через огорожу й попрямував по дерев’яному понтону. Чомусь ноги самі привели його сюди. Так склалося, що улюблене місце, де він вночі любив проводити час, милуючись місяцем і зорями, стало місцем його першого знайомства з нею.

          Завжди перевага на боці багатого. Що він хотів? Чого чекав?  І чому він зараз так реагує? Так, дівчина сподобалася йому, з першої зустрічі, його тягнуло до неї, як до магніту. Та вона виявилася не такою вже щирою, милою і безкорисною. Знову вийшло так, що він помилився. Так само, як і з колишньою нареченою.

         «Інколи треба слухати свого серця, а не робити ставку на багатого принця. Навіть якщо він і принц Єгипту»:  Подумав Феріт.

–  Привіт, –  промовила вона тихо та сіла поряд.

–  Ти покинула принца заради бідного слуги? – Зле кинув він у відповідь.

–  Ти пішов й не дав мені можливості пояснити, що сталося, чому я опинилася з цією людиною. – Вона повернулася обличчям в його бік, та він явно не бажав дивитися їй в очі, так і лишився споглядати кудись в далечінь.

–  Пояснити що? Ти можеш проводити свій час з ким завгодно!

– І ти навіть не запитаєш, через що і чому я опинилася с цим чоловіком поряд?

– Можу припустити, що ти знову тонула!

– Звичайно ні, - ображено відповіла Марина, - але коли повернулася до номера, то двері були відчинені, а на моєму ліжку спав чоловік.

–  Ти хочеш сказати, що не помітила, як Реймс опинився у твоєму ліжку?

–  Ні, якийсь товстий, п’яний,  не знайомий дядько. Реймс тут ні до чого!

–  Чому ж не зателефонувала мені?

–  Не захотіла турбувати, –  тихо промовила вона.

–  Мм, звісно, –  він різко підхопився, вона теж, –  а Реймс люб’язно погодився допомогти.

–  Так, –  викрикнула вона, намагаючись вгамувати серце, яке шалено б’ється, аж у скронях стукотить, –  поглянь на мене! Філ, я нічого не зробила.

            Він обернувся до дівчини. Мало того, він підійшов зовсім близько до неї. Нагнувся до вушка, на таку відстань, що вона відчула його гарячий і схвильований подих власною шкірою. Відчула, як шалено стукотить його серце. Філ легким дотиком пройшовся від маківки по ніжному шовку її волосся, доторкнувся до теплої шкіри на її потилиці. Марина завмерла в очікуванні, хребет рясно вкрився мурахами.

- Таі бі! – Пошепки промовив майже в самі губи, стиснувши в кулак волосся, легенько потягнув його донизу, щоб вона підняла голівку і дивилася йому в очі.

          Вона, як м’який та теплий пластилін, готова розплавитися від цього пекельного та палкого погляду його темних очей. Ще мить і його вуста доторкнуться до її губ. Ще мить і його біль втамує гарячий і владний поцілунок. Він покаже чия вона насправді.

– Хочу нагадати, що не заводжу коротких стосунків, - сиплим хриплим голосом сповненим бажання промовив він, і легенько та ніжно поцілував її у скроню.

            Нагадуючи в першу чергу собі самому, чим ризикує коли відпустить свої почуття до цієї дівчини. Що саме стоїть  за цим нагадуванням? Лише тверезе розуміння, що вона скоро повернеться до своєї домівки. А якщо він й наважиться змінити цей факт, то це буде явно не курортним романом…

–  А я стосунків з арабами, –  відповіла вона вслід, щойно він відпустив її.

– Ходімо, подивимось, що там з твоїм номером,–  Феріт посміхнувся.

            «Цікаво чи знає вона, що у нього від араба, тільки знання мови, що навіть ім’я в нього інше, а не це змінене на їх манер»: Прийшло йому на думку.

            Можливо, прийде час і він все розкаже.

            Двері її номера були зачинені, вона приклала вухо до дверей, тиша. Коли Марина обернулася Філ був настільки близько, що вона затамувала подих, він обперся однією рукою об одвірки.