Небезпечний фоторепортаж - Світлана Литвиненко

  На другий день, їм так і не дали нічого поїсти. Знову зав’язали очі, вивели зі печери. Спустили вниз до грунтової дороги. посадили у машину. Поїхали. У машині сидів так званий помічник Головного та ще один бандит за кермом. Головний, ще з двома бандитами їхали іншою машиною. Від’їхали доволі далеко, мабуть туди де був зв'язок. Зупинилися. Вилізли. Зірвали пов’язку з очей. Назар з Діаною відразу побачили, що вони знаходилися на лісовій дорозі.

-Диктуй номер,- скомандував Головний витягнувши з кишені мобільний телефон.

  Назар і справді назвав номер телефона свого друга Влада, який відразу відповів. Головний простягнув телефон Назарові, а сам схрестив руки на грудях не зводячи з нього свого погляду.

- Слухай і не перебивай,- Назар прижмурив теж свій погляд дивлячись, то на рушниці, які були направлені на нього, то на автомобілі, то на бандитів,- ми попали у полон і потрібні гроші. Суму скажуть. Думай правильно…

-А ну віддав трубку,- крикнув Головний вихопивши з рук Назара телефон і хотів було називати бажану суму та…

-За пригуй до машини,- наказав Назар Діані, яка напружено чекала чого подібного.

  І вона швидко покорилася, зрозумівши, що він хоче зробити. Водити машину вміла, тож сіла за кермо, завела. Назар в цей час намагався відбитися від бандитів застосовуючи прийоми. Негідники хотіли не тільки його звалити на землю, а й вистрелити у нього з рушниці. Одному з бандитів вдалося все ж вистрелити і він влучив у ногу Назарові. Пересилюючи біль йому вдалося відбити ще один напад та залізти на заднє сидіння автомобіля. І Діана не гаючи ні секунди рвонула з місця, щосили натиснувши на газ. Вона їхала на великій швидкості намагаючись впоратися з керуванням автомобіля. Бандити на іншій машині вже кинулися їх наздоганяти.

-Дави ще сильніш на газ,- Назар відірвав клаптик тканини від своїх спортивних штанів та перев’язав рану, яка сильно кровила, а потім переліз на переднє сидіння,- давай я сяду за кермо.

  Почали стріляти, намагаючись попасти у шини. Та в бандитів не виходило, бо Діана їхала криво.

-Я впораюсь,- запевнила вона Назара,- мене батько навчив водити, Він у мене був автотогонщиком. Обіцяв купити машину, коли отримаю права. Але батько помер так і не побачивши моє водійське посвідчення .

-Коли виберемося із цієї халепи, я тобі куплю машину. Яку ти марку хочеш?- Назар намагався дивитися назад, слідкуючи за машиною, яка намагалася їх наздогнати.

  Знову вистріл, влучили у капот автомобіля. Попереду показався крутий поворот і Діана без проблем викрутила, а ось бандити ні. Вони зірвалися із обриву, не впоравшись з керуванням на повороті.

-Перемога за нами,- вигукнув Назар і не стримався від того, щоб не засипати її компліментами,- молодець дівчинко. Ти гарна, розумна, смілива і найкращий водій у світі.

-Нога-то твоя як?- запитала схвильовано Діана.

-Мені потрібна медична допомога,- зізнався Назар оглядаючи свою ногу,- я втрачаю кров і у мене починає паморочитися у голові. Якщо я все ж таки втрачу свідомість, то ти продовжуй їхати не зупиняйся. Кудись ця дорога повинна вивести. І запам’ятай номер телефона Влада, який я тобі зараз скажу. Розкажеш йому все як є. Він допоможе і він знає що робити.

-Тримайся, розмовляй зі мною, але тільки не втрачай свідомості,- благала Діана дивлячись, то на дорогу, то на нього.

-Ти мені подобаєшся,- зізнався їй Назар після того, як сказав номер телефона,- вибач, що приніс тобі скільки неприємностей.

-Я на тебе вже давно не серджуся, пробачила тобі все,- Діана ще сильніш розхвилювалася побачивши, що в Назара закриваються очі,- ти мені теж подобаєшся.

  Назар, як не намагався все ж втратив свідомість. Кровотеча ніяк не зупинялася. Діана на великій швидкості продовжувала їхати і нарешті попереду побачила населений пункт. Це було маленьке містечко. Заїхавши до нього зупинилася біля групи людей питаючи де лікарня. Їй сказали та показали і вона не гаючи ні хвилини поїхала. Заїхавши на територію лікарні, кинулася до лікарів. Мед працівники швидко витягли непритомного Назара з машини, поклавши на каталки та повезли в операційну. Діана вірила всім серцем, що його врятують. Попросивши телефон в одного з пацієнтів лікарні та набрала Влада. Переповіла йому все, що з ними трапилося. Влад пообіцяв негайно прилетіти з Києва на гелікоптері. Сказав Діані зберігати спокій і ні на які запитання нікому нічого не відповідати без його присутності. Вона не стала заперечувати. Відчула слабкість і запаморочення. Пішла до кабінету лікаря, який чекав на неї, щоб оглянути.