Тільки ми - Ліка Радош

- Віта, я забула про твої плани зібрати всіх разом. На жаль, я вже домовилась про зустріч. Та якось не красиво скасовувати її напередодні.

- Та нехай. Жаль звичайно, що не підеш з нами. Ксеню, мабуть, і питати не варто. Вона з простими смертними не тусується. – відказує Віка.

- Ти краще спитай. Може і піде з вами. – все ж підказую Віті, щоб потім не вислуховувати від Ксені, що її не кликали, хоча Віта права, Оксана не жаліла групу і одногрупників.

- Боїшся, що Богиня образиться. – з сарказмом відповіла мені староста, ніби прочитала мої думки. – А тобі потім тушити полум'я?

- Щось в тому роді. – пересмикую плечима.

А що тут ще скажеш? В групі всі вже не одноразово бачили характер Оксани в повній красі. З хлопцями вона була дуже мила. А от з дівчатами коли як. Особливо їй не до вподоби Віта. Думаю, що це через те що вона староста. І нібито має яку не яку владу в групі.

- Не хвилюйся, скажемо нашій королеві про наші плани. А ти що вже йдеш?

- Так. Кажу ж маю справи. – трохи винувато посміхаюсь до Віталіни.

- Бачила я твої справи. Це той красень, що ти з ним гуляла в парку? – підморгує мені дівчина. Та на мій запитальний погляд продовжує. – Бачила вас разом. Я б також ці справи не проміняла на всілякі там посиденьки з групою.

- Угу. – видавлюю з себе. Хоча розумію, що Віталіна по доброму кепкує з мене. Проте після розмови з Ксенею кожного разу хочеться вибачатись за те, що я йду гуляти з Стасом, а на інші запрошення сьогодні відповідаю відмовою.

- То біжи вже. – злегка штовхає мене в плече Віта. – Поки тебе ще хто не перехопив.

- Добре. Бувай! – посміхаюсь. Та вже голосніше додаю, звертаючись до всіх хто є в коридорі. – Ні пуху вам. Зустрінемось в Новому році! – помахала ручкою, та вже нарешті пішла.

А то. Якби я хотіла вдати, що не модниця. Та все ж хотілося мати гарний вигляд. Тому для цього потрібно приділити час.

Та як і обіцяла. Набираю Стаса, щоб похвалитись про свої успіхи на іспиті та й домовитись про конкретний час зустрічі.

Виходжу на вулицю, одночасно слухаючи гудки в телефоні. А там мене чекає сюрприз, який руйнує усі щойно придумані плани на те, щоб виглядати гарно. Бо бачу Станіслава, що стоїть на проти дверей корпусу. Посміхається, радий що здивував.

Трохи розгублена. Та приємно.