Дурепи - Басан Валентина

Потім дістала Тоніну сумку для подорожей з якою вона два місяці тому літала відпочивати в Туреччину. Аліса здерла з сумки номер рейсу, який наклеїли в аеропорту і почала збирати речі.

У реєстратурі було море народу. Хтось ридав, хтось розмовляв по телефону, хтось лаявся з персоналом.

— Добрий день, я хочу дізнатися в якій палаті лежить Антоніна Козирєва.

Медсестра не звернула на Алісу ніякої уваги.

— Вибачте, Антоніна Козирєва в якій палаті?

Працівниця реєстратури подивилася крізь Алісу і продовжила щось друкувати на комп'ютері.

— Дівчино! За мною черга, дайте відповідь, де Антоніна Козирєва! — Аліса закричала у віконце, дохнувши перегаром на працівницю.

Ніколи ще на Алісу не дивилися так презирливо. Повернувшись боком до Аліси на стільці, що крутиться, працівниця презирливо процідила:

— Прізвище та дата.

-Моя?

— Пацієнтки, дата надходження.

— Сьогодні, щойно на швидкій забрали. Антоніна Козирєва.

— Немає такої.

— Як немає? Лікар зі швидкої сказала цю адресу.

— Значить місць немає, відвезли в іншу.

— Куди?

— В тридцять четверту. Там запитаєте.

— Як запитати?

— Їдьте і запитайте. Наступний.

Алісу вже відтіснив чоловік з дитиною на руках, яка плакала і постійно повторювала: "Тату, де наша мама, чому її відвезли, чому у мами була кров?".

У лікарні Тоня пролежала кілька днів. Аліса зустріла подругу на таксі біля самих воріт лікарні і допомогла закинути сумку в багажник.

— Ти як?

— Мені тепер шампанське можна пити, — Тоня кисло посміхнулася.

— У мене все з собою, — Аліса показала на паперові пакети з супермаркету поруч з собою на задньому сидінні.

— Дякую тобі. — Тоня змахнула сльозу і дивилася вперед всю дорогу до будинку, не зронивши ні слова.

Дивлячись на Алісу, що виходила з кафе, Тоня зітхнула. Вона вже пошкодувала про свою поведінку, про дурні жарти про Олександра і букет, який він відвіз назад в магазин. Вона просто не могла спокійно слухати про їх романтичне побачення. А тепер Тоні було соромно і вона каялася.

Даремно вона образила подругу, треба буде пізніше її набрати, запросити на спектакль в п'ятницю. Вона давно хотіла потрапити на цю прем'єру.

— Добрий вечір, прекрасна Антоніна.

— Сідай вже Кучков. Навіщо покликав?

Глава 8

Аліса прокинулася рано абсолютно розбита, вона відкрила одне око, як з похмілля, шия затекла від диванної, твердої подушки, пульт валявся на підлозі, а телефон застряг між підлокітником і сидінням дивана.

Паша спав у кімнаті на ліжку, мирно похропуючи, чим дратував Алісу навіть в періоди романтичних відносин, а зараз викликав повну огиду. У дівчини раптово промайнула думка, А чи хропе її улюблений Саша? А що вона взагалі знає про свого чоловіка? Що він вважає за краще на сніданок каву і тост, яйця з беконом і зелений чай, а може віддає перевагу вівсянці і капучино.

Вона не знає навіть його прізвища та адреси, про які сніданки може йти мова. Може він одружений або у нього є дівчина, а її, дурну, довірливу Алісу, він просто обманює. Хоча з якою метою? Близькості у них ще не було і чи буде, а головне, з моменту чарівної нічної прогулянки він навіть не подзвонив, гад.

Павло схрапнув сильніше, Аліса сіпнулася і перервала потік думок про загадкового Олександра.

— Кава готова, доброго ранку, — вона наливала в улюблений кухоль Паші з написом "а наш Пабло Ескобар хоче пива – їде в бар" ароматний і густий напій.

Аліса не любила цю чашку, справедливо вважаючи її образою кухонної естетики і порушенням її продуманого простору з сервізом з порцеляни і келихами, подарованими бабусею. Але оскільки це був подарунок колег, виготовлений спеціально на замовлення і вручений з нагоди дня народження, він займав почесне місце на відкритих кухонних полицях для склянок і чашок. Аліса довго натякала цивільному чоловікові, що добре б ховати кухоль в шафку біля мийки, там де стоять каструлі і сковорідки , але Павло робив вигляд, що не розумів дружину, а один раз, навіть, образився.

— Спасибі, зайченя.

Від зайченя Алісу пересмикнуло, огидне, зменшувально-пестливе, що дратувало її не менше, ніж гуртка. Вона зупинилася в дверях кухні, обернулася і пронизливо подивилася на чоловіка.

Паша безтурботно пив каву за столом, помітивши метання Аліси біля порога, він подивився на неї, потім запитав:

— Щось хочеш мені сказати?

— Ні, просто забула, що мені сьогодні треба раніше на роботу.

Її телефон пілікнув смскою. Від Саші. Дівчина вискочила з кухні і замкнулася у ванній кімнаті, незрозуміло для чого включивши душ. Аліса була найгіршим шпигуном у світі. Вона іноді в дитинстві брехала бабусі, але бабуся, як Штірліц, розгадувала Алісу на десять ходів вперед.

"Кошеня, Я сумую за тобою. Чекаю через п'ятнадцять хвилин там, де я тебе висаджував, не запізнюйся".

Дівчина розхвилювалася і почервоніла, серцебиття почастішало, вона спочатку вимкнула воду в душі, потім включила знову і залізла в кабіну з головою. Згадавши, що не встигне висушити, Аліса чортихнулася, але голову вимила, нічого, вибіжу через двадцять хвилин, подумала Аліса.

Минуло сорок п'ять хвилин.

Паша давно пішов на роботу, вона почула з душу, як грюкнули вхідні двері. Слава будівельникам і проектантам, біля вхідних дверей в їх орендованій квартирі був гостьовий туалет, скористатися яким можна було лише увійшовши боком, і тим не менше він був справжнім порятунком, як сьогодні для Павла, наприклад. Очевидно він скористався ним, щоб вмитися, почистити зуби, а також, використати за прямим ранковим призначенням і відбув на роботу.

— Ми — чужі люди, — зітхнула Аліса без жалю, і дістала з коробки свої святкові туфлі.

Випурхнувши з під'їзду, вона мало не збила сусідку з пакетами з супермаркету.

— Вибачте!

— Акуратніше, жінко! — Сусідка злобно виплюнула слово "жінка", готуючись до перепалки. Вона навіть поставила важкі пакети на брудний від бензинових розводів асфальт, розминаючись, як боксер перед боєм.

Очевидно ж, що вона намагалася таким чином зачепити за живе, викликати на конфлікт, образити. Як мінімум, почути у відповідь, сама ти — жінка! Ну а там вже спектакль би продовжився по ходу п'єси.

Домогосподарка з п'ятого поверху Валя, на прізвище Котикова по чоловікові, після другої вагітності збожеволіла. У всьому під'їзді не було зліше і отруйніше сусідки, не дивлячись на миле і затишне прізвище.

Валя робила зауваження всім, починаючи з матусь на дитячих майданчиках, закінчуючи бабусями, які сидять і не помічають наркоманів, що пробираються в під'їзди.

Валентину виключили навіть з чату дитячого садочка за конфліктність і розпалювання цькування. Якби тільки маленька і весела дівчинка Валя знала, на що перетвориться вона і її життя через двадцять років, вона б власноруч повісилася на своїй товстій і довгій косі, ну або ніколи б не вийшла заміж за Сергія Котикова.

Валя вийшла заміж дуже рано, практично відразу після школи, за перспективного і молодого студента медичного університету Сергія Котикова. Високий, серйозний, молодий, з родини військових. Подруги і однокласниці Валі згорали від заздрості. Сергій же підійшов до побудови сім'ї з усією грамотністю, за правилами і канонами, не порушуючи сімейних скрепів. Він чесно зустрічався з Валею без всяких натяків на інтимну близькість, проводжав до будинку і чекав поки у Валі в кімнаті запалиться тьмяним, жовтим світлом настільна лампа. Коли Валі виповнилося вісімнадцять, порадившись на сімейно-військовій раді, відвів її в ЗАГС і чесно поставив штамп. Того ж вечора чесний і правильний Сергій позбавив свою новоспечену дружину невинності в кімнаті, яку виділили батьки Сергія нареченим в їх трикімнатній квартирі, щільно закривши двері. Життя Валі перетворилося на казку, тільки страшну.

Виявляється, у Сергія Котикова в сусідній кімнаті вже десять років лежала паралізована бабуся, яка стогнала щоночі, лякаючи Валю до сечовипускання. Мама, тато і молодша сестра Сергія жили у вітальні і нескінченно скандалили з приводу і без. А Сергій старанно вчився і тренувався в спортивному залі при університеті. Валя завагітніла через місяць, чим обрадувала тільки чоловіка, він ще на першому побаченні сказав, що хоче сина від чистої і непорочної дівчини. Тоді Валі це здавалося таким романтичним. Через дев'ять місяців в сім'ї Котикових народилася дочка, Ганнуся. Строгий Сергій, який вже перестав називати Валю Валічкою, скривився, але одну троянду на виписці з пологового будинку вручив.

Валя все ще намагалася знаходити маленькі радощі життя в своїй крихті Ганнусі, гуляла з подругами на майданчику, а іноді навіть залишала дитину на молодшу сестру чоловіка і гуляла, правда без грошей, по торговому центру.

Сергій змінився до невпізнання. Він забороняв Валі їсти солодке, розмовляти по телефону з подругами і суперечити його батькам. Хоч Валя ніколи не була в армії, їй здавалося, що вона живе саме в казармі. Чоловік затикав її навіть за столом на одній простій підставі, що вона — баба. Подруга з третього під'їзду Люда вже не натякала Валі, вона прямо говорила їй розлучатися. Валя подзвонила додому батькам з проханням забрати її і маленьку Ганнусю назад, на що мама Валі, недалека сільська жінка, яка завжди радила Валі відразу завагітніти, кинула трубку. Йти Валі з дитиною було нікуди. Освіти і професії у неї не було, роботи – теж. Всі дитячі гроші строго контролював Сергій і вона питала дозволу взяти картку кожен раз, коли йшла купувати дитячий одяг.

Валя думала, що живе в пеклі, але потім вона завагітніла вдруге. Всю злість, негатив, ненависть до світу і оточуючих Валя несла в собі і щедро ділилася з оточуючими. Бабуся відійшла в інший світ до великого полегшення Валі, але сестра, яка переїхала з батьківської вітальні в бабусину кімнату, завела собаку. У Валі були тепер кругом вороги, і якщо чоловіка і його батька — військового, теж психічно нестабільного чоловіка, який час від часу бив посуд і дружину, Валя боялася, то з жінками вона воювала, як справжній самурай. Валя обрізала своє довге волосся і набрала десять кілограмів, щоб відчувати себе впевненіше в боротьбі з усім світом, щоб стати сильною, захищатися від невидимого ворога, змарніла і огрубіла. Сімейне життя в бідності і чварах загартувала її, як вогонь загартовує сталь. Валі затикав рот в квартирі чоловік, вона затикала рот сусідкам по сходовому майданчику, Сергій називав її жирної свинею, вона ображала матусь на дитячому майданчику, називаючи товстими коровами, Котиков не дав їй грошей на крем для обличчя, запропонувавши мазатися натуральним кефіром і сметаною з економії, Валентина внесла ідею на дитячих зборах перевірити виховательку на предмет хабарництва і поборів.