Листи - Черемшина Марко

style="">На зміну заголовка «Поет разпуки» я радо годжусь і пристану на такий, який Ви дасте, або на безпретенсіональний: «Добрий вечір, пане-брате!» Я і справді добачаю в ньому поета разпуки. Всі його типи - це або безнадійно хворі, або безнадійно вбогі, або безнадійно п’яні, або безнадійно старі, або безнадійно спрацьовані (зробки), або прямо безнадійно нещасливі. Всім його типам розпука дух запирає, і вони неспроможні висказати всього, що відчувають, а ті їх недоповіджені і в горлі застиглі слова висять над ними чорною хмарою і стинають кров. Із-за того всі його типи до себе дуже схожі і майже повторяються та й із-за того кожна річ коштує його багато душевного болю і для того він продукує тільки тоді, коли той біль, наболівши, пропускається і розливається. І тому він є такий, яким Ви його бачили і знаєте. І тому я гадаю, що його недрукована річ може зробити тільки таке саме враження, що й друкована, аби навіть і слабше, коли б нова річ була написана на приказ, а не під напором розпучливого болю.

Для того пропоную уривок з «Марії» під заголовком «Мати» і його залучаю. З огляду на короткий речинець відписую майже на коліні і коли дещо помішав або не доповів, то здаруйте і вибачайте.

Т. Стефаник вичікує тої вечірки з захоплення і дуже радо, і часто про неї та про Вас говоримо, ба навіть і споримо. Це буде чудо, коли Вам удасться поставити багату програму з Вашим відчитом чи словом напереді. Шлю поклін і остаю з тов[ариським] пов[ажанням].

 

37. ДО М. І. РУДНИЦЬКОГО

 

 

Грудень 1926 р.

 

В[исокошановний] п[ане] т[оваришу]!

З Вашого цінного листа і з оповідання ш[ановного] п[ана] Янушевича бачу, що Ви хочете у «Світі» надрукувати все те, що буде говорено або зачитано на вечірці. Не смію Вам мішати плану ні програми, однак побоююся, що для слухачів було б прямо «онанією» по перечитанню апострофи «Поет розпуки» у «Світі» єще на вечірці її слухати. Так з тої причини, як також по причині, що, на мою думку, «Поет розпуки» є задовгий для «Світу»,- я в часі присутності в[исоко] п[оважного] п. Янушевича в Снятині перечитав твори Стеф[аника] і на основі їхній уложив другу апострофу п[ід] з[аголовком] «Його кров», нарошно запозичаючись ексцерптами із Ст[ефаникових] творів. Це річ коротенька і, по моїй думці, ліпше надавалася б до «Світу», у якому з тої нагоди якнайширшим письменницьким кругам належало б дати вступ і місце. Мого «Поета розпуки» могли б Ви дати в пізніших числах «Світу» або іншого журналу після Вашої вподоби. Така була б моя рада, очевидно, Вас у нічім не обов’язуюча, бо засадничо не люблю працьовникам кидати колоди під ноги [...].

Стефаник дуже погано себе почуває (фінанси). Мені речинець 26/12 не дуже нарушний, але приїду і робитиму, що прикажете.

 

38. ДО М. Т. ГОЛИНСЬКОГО 71

 

 

Грудень 1926 р.

 

Дор[огий] Місь[ку]!

Очевидна річ, що як по піврічній мовчанці дістається таку гарну світлину і то не тільки твою артистичну, але і твоєї чудово-гарної вельмишановної дружини,- то не вільно відкладати подяку ані на годинку, і для того я за всю тую високоцінну посилку складаю твоїй гарній та ласкавій і наглядно добрій дружині зокрема, і тобі зокрема, та й Вам обом разом іще зокрема свою найщирішу подяку з уцілуванням ручок твоєї дружини.

Бо мене дійсно врадувала напричуд гарна сильветка гарного пожиття супружого (яким ріс і міцнів і досі ще кріпиться твій камрат віденський Слєзак), приємна вість, що у твойому лету понад зорі чуває над тобою субтельна і ніжна та добряча і артистична подруга і веде тебе і себе на висоту тої молошної дороги слави, що понад звіздами мерехтить і Вас обоїх до себе кличе. З тугою слідкую за Вами і рад би Вам тої слави прихилити і Вас на вершку її узріти і в тій тузі та зичливості спішу зложити Вам обоїм щиросердечні желання з надходячим нашим Новим роком.

Та попавши на святочну тему, здержуюсь умисне від подробиць буденщини і, здоровлячи тебе добрим здоров’ям та цілуючи, шлю поклін і уцілування ручок твоїй чудовій дружині.

 

Твій Іван

 

39. ДО М. Т. ГОЛИНСЬКОГО

 

 

Перша половина квітня 1927 р.

 

...З правдивою насолодою слухаю я оповідань очевидців про твої успіхи на Вел[икій] Україні й у Львові і сам росту та сили набираю. Я тепер сам працюю в канцелярії, і негаразд мені виїхати у Львів послухати твойого співу, а на свята задумую поїхати до своєї мами та на могилі тата і брата наймити парастас. По святах гадаю вибрати собі день і чмихнути до Львова, так, щоб конче бути на твоїм виступі в опері. Ну й тоді украду тобі якусь годинку на бесіду фамілійну…

 

 

 

_____________

ПРИМІТКИ

 

 

ЛИСТИ

 

 

Вперше частину листів Марка Черемшини надруковано у третьому томі зібрання творів письменника 1937 р. Пізніше вони публікувалися в журналі «Радянське літературознавство» та у виданні творів 1960 р. і творах у двох томах 1974 р. Автографи зберігаються в ІЛ ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ЛНБ ім. В. Стефаника АН УРСР, ЦНБ АН УРСР і ЦДІА.

 

 

1. ДО О. С. МАКОВЕЯ.

26 грудня 1895 р.

 

Вперше надруковано у львівській газеті «Назустріч», 1937, 1 травня («Початки літературної діяльности Марка Черемшини. З приводу десятиліття смерті письменника»).

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 59, № 2383.

Подається за автографом.

 

 

2. ДО О. С. МАКОВЕЯ.

22 лютого 1896 р.

 

Вперше надруковано в газ. «Назустріч», 1937, 1 травня.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 59, № 2384.

Подається за автографом.

 

 

3. ДО О. С. МАКОВЕЯ.

1 квітня 1896 р.

 

Вперше надруковано в газ. «Назустріч», 1937, 1 травня.

Автограф