Листи - Черемшина Марко
25. ДО РЕДАКЦІЇ ЖУРН. «СВІТ» 51
Грудень 1925 р.
Хв[альна] р[едакціє]!
Десь перед двома місяцями, коли я був в Косівщині, переказала мені моя канц[елярія], що в[исоко] п[оважаний] п[ан] товариш Левко Ганкевич 52 надіслав був мені письмо, в якому жадає від мене маленького оповідання для журналу «Світ». Я тоді не мав під рукою такого маленького оповідання, яке знадоблялося б до «Світу». Одначе бажання так високоцінного товариша зробило мене довжником «Світу». Щоб у малій частинці з того довгу вив’язатись, я тепер, коли заходить місяць свят, шлю в залученню свою «Коляду» 53 для «Світу» хоть різдвяного, хоть новорічного [...].
26. ДО А. В. МУЗИЧКИ 54
22 січня 1926 р.
Снятин, 22.I 1926
Вельмишановний товаришу!
Ваше цінне письмо з дати «Одеса, 1/I 1926» одержав 14/I с. р., та вибачайте, що із-за перешкод аж сьогодні Вам відписую. Слухаючи радо Вашого бажання, пересилаю Вам в сьому письмі свою автобіографію з авторисунком. Старався я бути щирим і правдомовним та нічого не брехати, що, на мою думку, є найважніше при всяких біографіях та автопортретах.
Виписав я багато злишнього, та не скорочую вже, бо справді не маю часу на переписування і не люблю свою концепту переписувати.
Т[оваришеві] Стефаникові вручив я у відписі Вашого листа, позволивши собі змодифікувати Ваші питання відповідно до важніших етапів його життя. Він обіцявся надіслати Вам прямо бажану автобіографію, та не знаю, чи знайде він до цего потрібний настрій, бо він переживає тепер страшну скруту маєткову і стоїть прямо й безпосередньо перед втратою (судовою примусовою ліцитаційною продажею) його й так невеликого недвижимого майна і не має ніяких засобів до життя, а має на вихованні сина на університеті у Львові, двох синів у гімназії в Коломиї й жіночу сестрінку у артиста Новаківського у Львові. 55
Зраджу Вам, що на його творчість найсильніше вплинув Гліб Успенський. 56 Я був би Вам дуже вдячний, коли б Вам удалось зібрати мої писання із чернівецької «Буковини» і львівського «Дзвінка».
Добре було б, щоб т. Стефаника Ви ще раз потурбували листом до нього. Його адреса: Василь Стефаник в Русові, остання почта: Снятин - Польща.
Коли будете печатати свою розвідку, то буду Вам дуже вдячний, коли б Ви були ласкаві її мені надіслати.
Здоровлячи Вас добрим здоров’ям і желаючи Вам доброго успіху - пишусь з правдивою до Вас пошаною
Марко Черемшина
(Іван Семанюк)
27. ДО ЮВІЛЕЙНОГО КОМІТЕТУ ПО ВІДЗНАЧЕННЮ 25-РІЧЧЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АНТОНА КРУШЕЛЬНИЦЬКОГО
14 лютого 1926 р.
Хвальний комітете ювілейний в честь письменника А. Крушельницького. 57 Дуже дякую за ласкаві запросини на ювілей неоціненного товариша А. Крушельницького, однак, на жаль, приїхати не можу, бо нездужаю, і прошу вибачити мені мою відсутність. Заразом прошу о ласкаве відчитання на ювілейному святі мого привіту для ювілята, який в цьому листі залучую.
Пишусь з правдивим поважанням
Іван Семанюк
Снятин, дня 14.II 1926
Вельмишановний ювіляте!
Вже довгі роки ми не бачилися, бо доля загнала Вас з Покуття на чужину, 58 а однако здається мені, що бачив я Вас і з Вами говорив ще вчора. Бо і з Ваших новіших творів б’є така, як все, велика сила та джерельна свіжість і бадьорість, що годі Вас уявляти собі іншим, чим високим, струнким, дужим та ритмічним і енергійним, яким бачив я Вас восени пам’ятного року 1918.
Та не тільки інтенсивність, але також незвичайна плодовитість Вашої Музи нагадує найпродуктивніший вік незабутнього Франка... Отже, і Ваш творчий, глибокий дух ще в самім розгарі мистецької сили. І для того в першій хвилі здивувався я, коли одержав запросини на Ваш письменницький ювілей.
З радної душі полетів би я зложити чолобитню Вашій Музі, що на літературній ниві Західної України сяє попліч із Франковою, однак моє здоров’я не зволяє мені на таку їзду, і я прошу вибачити мені мою відсутність на сьому великому літературному святі Західної України.
А коли вже Вас Україна посадила на ювілейне крісло, то не відкиньте і моєї чолобитні перед Вашою Музою і моїх пожелань для Вас:
аби Ваша творча сила і в майбутньому, як і досі, раз коло разу орала і засівала нашу літературну ниву,
аби Ви все були сильні і здорові і сам собою, і з дружиною, і з діточками, і з челядкою,
аби-сте свої діточки повиховували і повідвіновували,
аби у Вашім дворі все було втішно, а у Ваших скринях так без рахуби грішно (багато гроша), щоб Ви тоті гроші полумисками міряли,
аби Вашої комори трималося зерно та й аби коло Вас все було мирно.
Тож кланяюся Вам, дорогий ювіляте, щастям-здоров’ям, пробутком добрим і віком довгим із усім домом, із усім збором.
Вам щиро відданий
Марко Черемшина
28. ДО М. К. ЗЕРОВА
13 березня 1926 р.
Снятин, 13.3. 1926
Вельмишановний добродію!
Ваше цінне письмо з 24 лютого 1926 я одержав, а так само одержав Вашого «Мазепу» Словацького і Вашу «Антологію» 59 (Катулла, Вергілія, Горація, Проперція, Овідія, Марціала). Ваш «Мазепа» кращий, чим оригінал, а Ваша «Антологія» відкрила переді мною стільки краси і справжньої поезії, що я замовив собі оригінал, щоб могти перевести порівняння. Обі високоцінні Ваші книжки є для мене правдивою насолодою, і я дуже щиро і інтенсивно дякую Вам за відзначення мене їх надісланням.
1. На Ваші поодинокі запити подаю до ласкавої відомості, що першого тому своїх оповідань «Село вигибає» я досі взагалі не одержав. Перед роком ще були Ви ласкаві переслати мені зразок (дві картинки) Вашої вступної
