Патріоти - Тесленко Архип
Це ще що: "за жидами"?
М'ясник 1. А що ви, ваше благородіє, той... спасителя нашого... що... од... од жидів нас?
Становий. А, мм... А дозвольте, про віщо ж це... збірка у вас?
Робітник 1. Та щоб... тут жиди нас, ваше благородіє... Це вони про жидів нам, пан Залужний.
Каптинська. Еге, матінко, ваше благородіє, Дмитро Иванович про жидів нам.
Становий (дивиться здивовано). Так це... Хм-хм! Господин Залужний... Дмитро Иванович! Чув, чув про благонадежність вашу. Хм-хм! Козаки, шаблі назад! Ізви-нітє, будьте любезні.
Залужний. Ху! Я... нічого... ху!
Становий. Отак... Хм-хм! Щоб його чорт узяв! При-біга, понімаєте, фрукт один,— Петренко якийсь: "Так і так,— збірка отам..." Хм-хм!.. А я байдуже яка... Курите? (Витягає цигарок.) Звольте! Хі-хі! Та сюди.
Залужний (бере цигарку). Ху! Петренко?
Становий. Простіть, будьте добрі. Залужний, значить... Мію честь... Савастян Іванович Козолуп...ов. Хм-хм! Це ще тільки другий день у вас. Так ви той... продовжуйте. Гарненько там крамолу, пархів поганих.
Залужний. Ху! А... хм... той... небезпеки ж ніякої з вашого боку не буде?
Становий. О, бог з вами! Хіба ж я... хм-хм! Хіба ж ми й... не ласі до вислуги?
Олексенко. Гм! Я...(Вилазить наперед.) Гм!
Сохацький. Е, хм! (Вилазить.)
Залужний. Тут я... я всі сили вам.
Становий. Хм-хм! Поміч буде. (Шепоче над ухо За-лужному.) Хм-хм! Будьте увірені. Действуйте на здоров'ячко. (До козаків.) Шагом назад,— арш! (Виходять.)
ЯВА 13 Без станового й козаків.
Залужний. Хе-хе! Бачте, що значить герої, не треба рябіть. Були б зрябіли,— вийшло б погано. А то я... е, мене не зряб... не зляка. Еге. Так, значить, он що Петренко! Ах ти ж мерзавець отакий! Га? Ну, малий ще він до мене. У тюрму думав мене. Ні, не на того натрапив.
Олексенко. Ну, це ж дуля така йому... під самий ніс! Хе-хе!
Дехто. Так це, значить, і становий сюди? Ну, тепер же не рябій, браття!
Залужний. Еге. Тепер, браття... значить, починаєм, браття. Од цього часу збірки починаєм робити. Обмірковувать, що і як, починаєм. А поки ж що я повинен сказать вам, що ніяке діло без грошей не робиться. От і зараз: на телеграму треба, там на прокламації, там ще на що. Так от, де прикажете грошей узять? Я так думаю, коли ми істинні патріоти, значить... віру, царя, отечество любимо, істинно, істинно руські, то нам... Хм-хм!.. не помішає і скластись по стільки там.
Дехто. Скластись! Складаться будемо.
Каптинська. Боже мій! Та я й... не пожалію бо' зна чого. Як же! Спасайте віру...(Виймає грошей.) Кому?
Олексенко (наставля шапку). Сюди, сюди... Спаси вас Христос!
Кучуриха. Спасайте, мої рідні, спасайте... (Кида в шапку.)
Олексенко. Спаси вас господи. Хто скільки може, хто скільки може. (Ходить.)
Дехто. Треба, треба. Хай руські будуть зверху, руські.
Антін. А хай. Нате.(Вкида.)
Робітник 1 (до робітників). І ми, хлопці... На це треба. (Кидають.)
Олексенко. Так. Спаси вас. (Перекладає гроші в кишеню собі.)
Залужний. Сюди, сюди гроші.
Олексенко. А, я забув... (Оддає Залужному.)
Залужний (заховавши гроші). Тепер... будьте ж, браття (з придавом), руськими, істинно руськими. Розказуйте й другим про те, що чули отут; одно слово... руськими і руськими будьте. Одно слово... патріотами будьте.
Робітник 1. Хм-хм! А той... А як "руськими"? Як... хе-хе! Як я оце, приміром, сам хахол?..
Залужний. Хахол? (Помовчавши.) Хм-хм! (Помовчавши.) То... е... Хе-хе! І я хахол...
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
У тій же кімнаті.
ЯВА 1
Залужний, Олексенко, Сохацький, Лена, Каптинська, Кучуриха, робітники, м'ясники, булочники, обірванці.
Залужний. Ну, браття, ворога нашого, Думу... Хм-хм!.. Думу розігнато! 4
Дехто. Розігнато?! Ворога нашого?!
Залужний. Розігнато! І військо... скрізь військо в бойовій готовності... Хм-хм! І дім, де була вона, військом оточений.
Каптинська. Слава тобі... сла-а-ва!.. (Хреститься.)
Кучуриха. Цариця небесна! (Хреститься.)
Залужний. Радій же... радій, істинно руський чоловіче! Ворог твій лютий, непримиримий твій ворог по... погиб! Не йому... о, не йому, поганому, мерзенному, боротись з силою з... з божественною силою,— з штиками і... і кулеметами! О сило! Неописана сило! Готовність бойова!.. Яке слово чоловіче, який язик... який язик людський зможе воспіть, возвеличить тебе! Яке чуство зможе... чуство земне воз... возблагодарить тебе! О, яке серце, яке серце...
Олексенко (до Сохацького). От бог дав ума! Так тобі як по-писаному чеше.
Сохацький. Е, вони, вони страх розумні,— куди! Зроду-віку не бачив ума такого. Хі-хі!
Залужний. Ти ж сило... о, ти, тільки ти держиш... світиш нам світом сонця... істинно руського сонця! Ти, тільки ти держиш на світі святиню нашу,— святу найнедІлимішу, найсамодержж... Хм-хм!.. найсамодержавнішу, наймонарр... хічнішу монархію! Ти, тільки ти держиш на світі нас, істинно руських... нас... о, нас — істинно руських вінців творення! Готовносте! Готовносте бойова! — ідеале наш! Люблю тебе! О, люблю! Душу й тіло, душу й тіло віддав би тобі! Браття! Вінці творення! Чим... чим... повідаю радість, о, радість!..
Каптинська | Господи! Господи! (Утирають
Кучуриха І сльози.)
ЯВА 2 Ті ж і Антін.
Антін (показує сулію). Ось... куди? Залужний. Поздоровляю! О, поздоровляю ж вас!., з святом!., з святом святим!
.Дехто. Спасибі! Також і вас!
Обірванці. Гі-гі! Будем пить! Будем пить! (Підстрибують.)
Залужний. Будем, будем, браття. Розливай! Пляшки де? пляшки? (Кидається до пляшок, що стоять на столику.) Ану, Антоне, давай.
Антін (ставить сулію на стіл). Ху! Та й важка ж, бісової віри. Насилу догирив.
М'ясник 1. Ану, хто мистюк,— одбивай пробку, пробку.
Залужний. Хм-хм! Свердельчиком пробку. У кого ножик є? Щоб не розбить. (Знаходять ножик, починають.) Сургучик, сургучик уперед.
Сохацький. Сургучик... х-хі! Еге, ножиком. Так, так.
Олексенко. Так, значить, уже... е, Думи не те...(Ви-ступа наперед.) Не те... Радіймо ж, браття! А то було б... е... (Відкашлюється.) А то було б... е, не було б віри в нас! А то значить, яко...(Убік.) Стій, стій... і я як по-писаному буду. (Вголос.) А то, значить, яко огонь, чи то пак, яко... е, віск од лиця.
Лена. Перехиляй, перехиляй, хлопці, сулію. Ну, так. Каптинська. Підставляй, мої рідні. Еге, пляшку підставляй.
Кучуриха. Отуди дном, матінко, туди. Еге. Так.
Олексенко. Яко віск од лиця. А то, значить... е, а то воно, значить,— жиди все. Ач куди! Віру хотіли... Е, ні, стій лиді. Вони думали — дурничка віру?
Булочник 1. Та, Антоне!.. Дивись ти... Благословив уже! Нахилки прямо. (Однімають пляшку в Антона.)
Залужний. Ха-ха!
Антін. Ху! Бісової віри... Хе-хе! Кріпка!
Олексенко. Та оратиря слухайте!
Каптинська. Слухаєм, матінко, слухаєм.
Олексенко. Вони думали, як оце я вірую, так не віруй, значить. Ні, брешеш. Ось вам тепер — оі (Дає дулю.)
Залужний (бере пляшку). Ну, браття... (Наливши в шклянку.) Хай же живем ми; хай живе самодержавіє; хай ми будем... хай ми, істинно руські, будем панувать на світі. Ура!
Усі. Ура! Ура! Ура!
Залужний (надпиває трохи з шклянки). Хай... (Доливає.) Ну, браття, підходь.
Підходять усі, окрім жінок, Олексенка й Сохацького.
О б і р в а н е*ц ь 1 (беручи шклянку). Дай боже... Р-раз! (Випиває.)
Обірванець 2 (випивши). Оце й чуть, що випив! Булочник 1. Хе-хе. Пий, браття. Верх наш. Олексенко, Хе-хе! Наш. Тепер прямо усіх не істинно руських... ані дихнуть, ані писнуть не дай їм. Со х а ц ь к и й. Хі-хі! Ані писнуть.
Залужний. Хм-хм! Поганувато тільки, що... зовсім і закону про Думу не знищено. Ну, нічого. У нову — своїх пошлемо. Військо... Хм-хм... не допустить крамольників.
Олексенко. Хе-хе! Мене якби... так я прямо усі сили, прямо б оратирював у Думі,— по-нашому хай буде,— сказав би. (Убік.) Хм-хм!.. 10 рублів у сутки б мені! А честь, хе-хе!
Булочник 1. Ми ось Дмитра Ивановича в Думу!.. Залужний. Хм-хм! Благодарю.
Кучуриха. Коли б дав господь, щоб Дмитра Ивановича... Тоді у віру нашу, у віру жидів.
Залужний. Ні, їх не в віру, а прямо й хати повідбирать у їх, а їх у салдати тільки, туди їх, японця бить іди.
Олексенко. Ні, я б не так... Все рівно... кумерцію будуть вести. А їх прямо... намняв добре боки їм, та й те... і геть з Росії. Не смій жить у нашій землі.
М'ясник 1. Ні. Тоді прямо їх... бий і квит,— що там!
Обірванець 1. От якби жидів бить, єй-богу! От поживились би! Я б тоді в магазин зараз.
Обірванець 2. А я б прямо тоді піджак новий налигав, штани нові зараз.
Булочник. І кунфети налигуй, що там!
Олексенко. Отам коло мого магазину є Берка Бур-штейна магазин. Отам усього! Там прямо тобі й штани, й кунфети, й чербики, й усе, чого тільки твоїй душі завгодно. Отам би поживиться чоловікові хрещеному!
Залужний (скінчивши частувать). Значить так, браття: верх наш. Ідімо ж тепер на ворогів, сміло ідімо. Стребляй-мо, дощенту стребляймо крамольників поганих. Ми... о, ми стребимо їх, ми не забудемо їм. Ми й тим послам-поганцям не забудемо, які так кричали у Думі проти царя-батюшки нашого, проти нас, руських людей. Ми пригадаємо їм... о, ми пригадаємо і волю, і землю їм. Ідімо! Хай уся крамола змиється кров'ю ворогів наших. Смерть ворогам нашим!
Усі. Смерть! Ура! Тюй! Гі-гі!
Залужний. Смерть ворогам і благодарність приятелям нашим. Благодарність приятелям, які... Благодарність Міні-нам, які з сил лізуть, аби спасти отечество дороге. Благодарність... Ура!
Каптинська (до людей). На ура спасителя нашого, на ура!
Усі (підіймають Залужного). Ура! Ура! Ура! Каптинська. Мінін! Мінін!
Залужний. Благодарю! Хм-хм! Благодарю. (Опускають.)
Олексенко (виходить наперед). Благодарність, що і сил не жаліють та... е, щоб матушку, значить, нашу спасти. Благодарність, що, приміром... е, приміром, якби сказать... (Відкашлюється.)
Залужний. Одслужімо ж ходімо, молебень одслу-жімо... і господу богу поблагодарімо...
Олексенко (убік.) А мене хіба, значить, і не те... і на ура підіймать не будуть?
Залужний. Поблагодарімо, що поміг... поміг ворога одоліть.
Олексенко (убік.) Ну, мене, мо іншим разом на ура...
Залужний. І просімо... просімо, браття, хай і надалі і коріння допомагає стреблять нам.
Каптинська. Хай, милосердний... просімо, стребляй-те... спасителі наші. Я й... мо треба? Грошиків наготовила.
Залужний. Хм-хм! Треба.
Каптинська. Наготовила. (Шукає.) Не пожалію й... стребляйте, мої рідні, антихристів проклятих.