Байки - Євген Павлович Гребінка

Ізліз мій дядько на дзвоницю

Та, знай, гука: «Оце кумедія яка!

Всі люди на землі мов ті перепелиці:

Здається більший з них не більше п'ятака.

Гай, гай! Як же вони дрібненькі!

Так ось коли я їх, як треба, розібрав!»

А мимо йдучи, хтось на дядька показав

Та, далебі, мене спитав:

«Що то таке, чи щур, чи горобець маленький?»

Учора я дививсь, як хлопці

Гуляли на толоці:

Здається, крам там продавав один,

Другі в опуки тощо грали,

То в дучку булку заганяли,

А далі здумали скакати через тин.

Хлоп’ята там були і прості, і письменні,

І кожний з них по-своєму скакав:

Один летів як навіжений,

Знай, визвіривсь на тин та біля його й став;

А інший, голову, мов той москаль, задравши,

Пряменько витягнувсь та й скочив через тин,

Та як же врізався об землю, вражий син,

Колошу розідравши.

А виборного хлопченя

Так скаче високо, так здорово літає!

«Воно мале зовсім, од чого ж так скакає?» -

Собі подумав я

Та й придивляться став: аж сеє бісеня

Як хоче скочить, то аж в землю присідає

Та й присне разом відтіля!

Як не крути, а правди нігде діти:

Коли б, як виборного діти,

І другі вміли присідать,

То, може б, і вони зуміли так скакать.

_____________

Майже все, що написав Є. Гребінка у віршах і прозі, було опубліковано ще за його життя в різних журналах і альманахах, а також окремими виданнями та в здійсненому самим письменником систематизованому зібранні прозових творів «Романы, повести и рассказы Евгения Гребенки». Спб., 1847-1848, т. I-VIII. Однак збереглося дуже мало рукописів Є. Гребінки, бо його архів загинув ще в минулому столітті. Тому тепер його твори друкуються здебільшого за авторськими першодруками або іншими прижиттєвими виданнями.

Дебютувавши після закінчення гімназії в 1831 р. одночасно українською і російською мовами (уривок перекладу пушкінської поеми «Полтава» в журналі «Московский телеграф» та вірш «Рогдаев пир» з історії Київської Русі в «Украинском альманахе»), Є. Гребінка протягом усього свого недовгого життя діяльно працював в обох літературах. Поезія, з якої він починав, дедалі частіше поєднувалася з прозою, а згодом і зовсім поступилася їй місцем. Прозові твори помітно переважають за обсягом і в першому посмертному виданні «Сочинения Е. П. Гребенки. Ред. Н. В. Гербеля, изд. киевского книгопродавца С. И. Литова», Спб., 1862, т. I-V, і в «Полном собрании сочинений Е. П. Гребенки. В 10-ти т. Изд. Н. Ф. Мертца», Спб., 1902. Проте байки ввійшли до класичного фонду української літератури і безліч разів перевидаються ось уже півтора століття.

Серйозну текстологічну роботу проведено в найповніших радянських виданнях: Гребінка Є. П. Твори в 5-ти т. К., Держлітвидав України, 1957 (упорядкування і примітки С. Д. Зубкова) та Гребінка Є. П. Твори в 3-х т. К., «Наукова думка», 1980-1981 (упорядкування та примітки І. О. Лучник, А. М. Полотай, К. М. Сєкарєвої).

У цьому виданні вміщено майже всю поетичну спадщину Є. Гребінки українською та російською мовами. З художньої прози відібрано кілька зразків, що дають уявлення і про його ранню творчість, і про посилення в ній реалістичних тенденцій у дусі «натуральної школи» в російській літературі 40-х років XIX ст.

ПОЕТИЧНІ ТВОРИ

БАЙКИ

Вперше надрукувавши дві байки: «Будяк та Конопелечка» і «Пшениця» в харківському альманаху «Утренняя звезда» (кн. 2, 1834), молодий письменник невдовзі видав і окрему збірочку «Малороссийские приказки Е. Гребенки», Спб., 1834, з присвятою «Добрым моим землякам и любителям малороссийского слова», до якої ввійшло 23 байки та лірична поезія «Човен». У невеличкій передмові автор зазначав: «Долгом поставляю известить почтеннейших читателей, что содержание некоторых приказок взято мною из басен Крылова и других в сем роде писателей и что в орфографии я следовал способу, принятому нашим известным поэтом Гулаком-Артемовским». У 1836 р. цю збірку було перевидано.

Зберігся альбом письменника з чистовими автографами частини байок, розташованими в дещо відмінному від друкованого тексту порядку: 1. «Цап»; 2. «Лебедь і Гуси»; 3. «Ячмень»; 4. «Ведмежий суд»; 5. «Пшениця»; 6. «Сонце да Хмари»; 7. «Горобці да Вишня»; 8. «Будяк да Коноплиночка»; 9. «Верша та Болото»; 10. «Маківка»; 11. «Рожа да Хміль»; 12. «Школяр Денис»; 13. «Сонце да Вітер»; 14. «Троєженець» («Грішник»); 15. «Ворон і Ягня» (ІЛ, ф. 65, № 1). Зіставлення автографів цих творів з першодруками свідчить про те, що, публікуючи свої байки, автор вніс у текст деякі виправлення. Це, а також наявність на папері альбому водяних знаків «1830», дає можливість орієнтовно датувати згадані автографи 1830-1831 рр.

Автографи решти 10 байок, що увійшли до обох видань збірки «Малороссийские приказки Е. Гребенки»: 1. «Зозуля та Снігир»; 2. «Могилині родини»; 3. «Гай да Сокири»; 4. «Віл»; 5. «Злий Кінь»; 6. «Мірошник»; 7. «Вовк і Огонь»; 8. «Утята да Степ»; 9. «Рибалка»; 10. «Соловей», а також двох байок («Дядько на дзвониці» та «Хлопці»), вперше опублікованих в альманаху «Ластівка» (Спб., 1841), невідомі.

ЦАП

Вперше надруковано в кн.: Малороссийские приказки Е. Гребенки, Спб., 1834.

Автограф зберігається в ІЛ, 4 ф. 65, № 1.

Подається за другим виданням збірки «Малороссийские приказки Е. Гребенки», Спб., 1836, с. 7.

ЛЕБЕДЬ І ГУСИ

Вперше надруковано в кн.: Малороссийские приказки Е. Гребенки, Спб., 1834.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 65, № 1.

Подається за другим виданням збірки «Малороссийские приказки Е. Гребенки», Спб., 1836, с. 8.

ЯЧМІНЬ

Вперше надруковано в кн.: Малороссийские приказки Е. Гребенки, Спб., 1834.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 65, № 1.

Подається за другим виданням збірки «Малороссийские приказки Е. Гребенки», Спб., 1836, с. 8-9.

ЗОЗУЛЯ ТА СНІГИР

Вперше надруковано в кн.: Малороссийские