Руфін і Прісцілла - Леся Українка
Бач, друга чутка не така непевна,-
що сії брат з сестрою - християни,
про те я знаю сам і то напевне.
Руфін
І знов-таки, що з того?
Кай Летіцій
Се дає
підвалину і грунт потворній чутці
про нечестивий зв’язок межи ними.
Руфін
Не тямлю, як.
Арістобал
Хіба ж не чув ти, пане,
що діється у християн на зборах?
Які тяжкі злочини там бувають?
Руфін
Я чув усякі брехні, але віри
діймати їм не можу, бо відомо,
що християнами не раз бувають
і люди, звісні цнотою своєю,-
невже б вони могли таке терпіти,
не ганьблячи одважно і прилюдно
того, що ганьби гідне?
Арістобал
Ми не знаєм,
яка клятьба й присяга в’яже тих,
що таємних містерій доступили.
Ті люди робляться мов одержимі,
до темної одправи прилучившись;
тоді ні виховання, ні сумління,
ніщо від злої змори не рятує.
Бери їх на тортури - перемовчать,
до серця промовляй - воно мов камінь,
загрожуй смертю - люди сі мов трупи
чи мов безсмертні, їм ніщо не страшно.
Кай Летіцій
Се правда, я се бачив сам не раз
і тут, у Римі.
Руфін
Як же ти гадаєш,
чи й Муцій Сцевола був «одержимий»?
Арістобал
О, не рівняй великого героя
до сих безумних. Той страждав за цноту,
а сі за бузувірство. На тортурах
недавно раб один засвідкував,
що в християн-панів на власні вуха
підслухав він такі слова страшнії
на бенкеті таємнім: «Їжте тіло
і пийте кров!» І присягнув, що правда!
Руфін
Либонь, він щось там не дочув гаразд.
Кай Летіцій
Та й я від християн чував не раз
усякі поговори про таких же
упертих сектярів, що називались
у них «єретиками», а проте
тому ж таки Христові поклонялись.
Аецій Панса
О, коли так, се небезпечна секта,
бо ми ж не знаєм, хто з них «єретик»,
а хто сектяр звичайний. Чи не краще
усю ту секту з паростами вкупі
узять та й викоренить раз назавжди?
Злочинці іудейські то якраз єретики!
Руфін
Здається, ти поквапивсь,
панотче, їх злочинцями назвати.
(До Арістобала.)
Який же доказ є на те, крім чутки
і віри їхньої?
Арістобал
Занадто ніжно
вони поводяться межи собою.
Кай Летіцій
(до Руфіна)
Але злочину їх, завваж, не бачив
ніхто на власні очі і наслідків
відомих теж нема.
Руфін
То я гадаю,
що й винуватить їх ніхто не смів.
Арістобал
(принижено, але злісно)
Якби я смів, то я б завважив, пане,
що вже саме сектярство є злочин.
Якби я смів, то я б сказав, що дивно,
навіщо терпить Рим таку заразу,
коли він міг би помахом єдиним
потужного меча бур’ян скосити
і викоренить геть. Якби я смів,
я б запитав тебе, префекте гідний,
невже закон безсилий проти секти?
Кай Летіцій
Речам твоїм, Арістобале славний,
я б дивувався, якби ти був родом
з самого Риму, бо тоді б ти знав,
що римський меч не лютість гартувала
тиранів східних, а спокійна сила,
що з правом поєдналась.
За віру не карає Рим нікого,
не викорінює ніяких сект,
а тільки геть виполює злочини
з ланів держави римської. І поки
не провиниться християнин в зраді,
в одступництві, в образі
чи в іншому великому злочині,
він так живе під захистом закону,
як всякий інший римський громадянин.
Для секти християнської не може
ламати Рим ту найміцнішу зброю,
те римське право, ті закони мудрі,
яким нема на цілім світі рівних.
Арістобал
То чом же
не сміє римлянин стать іудеєм?
Кай Летіцій
Бо зрада є злочин. А хто зміняє
питому віру на чужу - той зрадник.
Арістобал
(розпалюється і забуває обережний, принижений тон)
А чом же римляни розруйнували
столицю іудейську і народ
по цілім світі розігнали? Справді,
так і тирани східні не робили!
Кай Летіцій
Се за повстання, за непослух кара.
Не знають іудеї кривди в Римі,
поки покірні владі; їм закон
дав права більше, ніж усім чужинцям,
від культу цезаря їх увільнив
і від присяги по звичаях римських.
Руфін
Чому то християнам се не дано?
Багато крові й сліз се ощадило б.
Кай Летіцій
Що личить купці люду, те не личить
усім підданим римської держави...
Аецій Панса
(продовжує вголос якусь почату про себе думку)
А я б отак зробив: щоб цяя секта
зосталась для самих рабів.
Руфін
Се ж як?
Кай Летіцій
Чому?
Аецій Панса
Бо для рабів вона корисна.
Арістобал і Кай Летіцій здивовано глянули на нього.
Ні, справді, я в своєму господарстві
се добре перевірив: кожен раб,
як тільки християнство те перейме,
стає покірним, чесним, роботящим,
хоч кия забувай! Я сам купую в послугу християн.
Що ж до злочинів
проти звичаїв добрих, то з раба
нема чого звичаїв вимагати,
аби корився та глядів роботи.
Ну, вільним громадянам інша річ...
Чутно жіночий лемент в вестибюлі: «Пустіть мене, я мушу до префекта!», перериваний турботним гомоном слуг. В атріум вбігає матрона Сервілія, за нею Прісцілла і скілька рабів та рабинь.
