Руфін і Прісцілла - Леся Українка
учителів. Мене той стиль простацький
безладдя в доказах і рабство думки
аж до живого серця порива!
Я думаю, що, певно ж, є і краща
література вашого учення,
та я, на жаль, щось не читав такої,
чомусь мені до рук не попадалась.
До речі, що се в тебе за рукопис?
Прісцілла
(мимоволі ховає сувій рук[опису] під покривало)
Се так... взяла я, щоб переписати...
Руфін
Для себе?
Прісцілла
Ні, у нас письменних мало,
а се послати треба іншій церкві
од римської на поучання вірним.
Руфін
Що ж се за твір?
Прісцілла
Се лист один... відповідь
одного проповідника на книгу
Порфірія «Про секту християнську».
Руфін
Я твір Порфірія високо ставлю
і думаю, що ворога такого
і християни мусять шанувати,
бо твір його не пахне ні болотом,
ні кров’ю, як здебільшого буває
у ваших супротивників. Се ж правда?
(Не зважаючи, що Прісцілла вмисне промовчала.)
Дозволь мені сей лист передивитись.
Прісцілла
(неохоче дає)
Навряд чи буде він тобі до мислі...
Руфін
(читає скілька хвилин і з відразою подає Прісціллі назад)
Скажи. Прісцілло, ти читала сеє?
Прісцілла
Єпископ нам усім читав уголос.
Руфін
Не розумію, як могла ти взятись
сю погань переписувать.
Прісцілла
Руфіне!
Руфін
Я вибачить на сей раз не прошу,
бо як же маю я назвать болото,
як не болотом? Тут уже немає
і того талану, що в листах Павла
усе-таки просвічує крізь нелад,
і грубу форму, й забобони всякі.
Ти ж тільки слухай, що се за слова:
«Гадючий виродку», «нащадку пекла»,
«душе смердяча»... бридко вимовляти.
Наперчено, немов плебейська юшка!
А доказу ні одного. Ні факту,
ні рації поважної, все «чуда»
такі, як перегін в свиней бісів,
та ще якісь рогаті силогізми,
позичені в софістів з передмістя.
То се така лагідність християнська?
То се така «свята премудрість» ваша?
Прісцілла
Ні, се такий вогонь святого гніву!
Ні, се таке святе безумство віри,
що не дає нам, християнам, бути
такими, як Порфірій велемудрий,
що ні холодний, ані теплий, просто
як дерево сухе, аж не вгадаєш
по ньому, чи зима, чи літо в краю.
Що з того, що в Порфірія всі факти
нанизані на ниточку, мов перла
фальшиві на торзі, що їх не треба
видобувати з твердих скойок, з моря
солоної та гіркої води,
як справжні перли нашого Месії,
розточені по книгах неучених?
Що з тих «поважних рацій», що не можуть
ні одного нам чуда сотворити
у людських душах так, як сотворили
ті чарівні легенди галілейські,
що цвітом невмирущим зацвіли
серед пустелі.
Руфін
Ти ж не можеш вірить,
я думаю, в такі дива, як теє
із свинями, що він отут наводить,-
я хтів би знати, що тут чарівного
в такій легенді? І пахучу квітку
се чудо щось мені не нагадало.
Прісцілла
Нехай і так, а все ж і в сій легенді
ми бачимо Христове милосердя,
показане і над нечистим духом,
як той благав йому дозволить жити
хоч у гидкій худобі. Се легенда
убога на красу, а все ж волю я
і сюю навіть над оздобну байку
про те, як бог у золото змінився,
щоб спокусити дівчину невинну.
Ти віриш у такі байки, Руфіне?
Руфін
Філософи ту віру зруйнували.
Прісцілла
А скільки є ще темних марновірців,
що вірять у таке? Чого ж їх може
така навчити «притча»?
Руфін
А того,
що марні всі темниці, де насильство
дівчат невинних замика од світа,
бо золотим дощем, як промінь сонця,
кохання, творчий бог життя земного,
темницю всяку освітить і знищить
її темноту і неволю.
Прісцілла
(насмішкувато)
Славно!
Ти зручно вмієш вивертать легенди.
Руфін
(з добродушним сміхом)
Незгірш від тебе!
Прісцілла
Залишім легенди,
не в їх вся сила. Сила в тому духу,
який пройма усе учення наше.
Руфін
А наше ти бездушним називаєш?
Згадай оцих обох
(показує на бюсти Платона і Софокла),
вони зросли
на тих легендах, що тобі противні,
хоча вони цвітуть розкішним садом
на пліднім грунті геніїв величних.
А Платона, творця ідеї, навіть християни,
котрі не затовкмачені до краю
своїми «чудами», високо ставлять.
Прісцілла
Се правда, тільки ти не так говориш,
бо не Платон же був творцем ідеї,
але йому дала «ідея» розум,
а ту ідею ми зовемо словом
і поклоняємося їй в Месії
та й в інших божих об’явах.
Руфін
Для мене
ідея ся ясніша у Платона,
ніж в тих філософів із Палестини,
що ти колись мені читала. Знаєш,
чому їх дух мене не покоряє?
Прісцілла
Чому?
Руфін
Бо в них одна ідея зникла,
а може, й не жила ніколи.
Прісцілла
Що ж то?
Руфін
Ідея про великий обов’язок
і право розуму на власну волю.
Багато є в них мови про любов,
про всепрощення і про всякі цноти,
а навіть слово «воля» не вживають
сі рабські душі, скільки пригадаю.
Великий жаль, що стільки крові ллється,
за вашу віру, бо добра не вийде
з тієї «пшениці», з того «винограду».
Ваш
