Собака Баскервілів - Артур Конан Дойль

Ви вже знаєте, що ваші звіти негайно пересилалися з Бейкер-стріт до Кумбі-Тресі. Вони вельми прислужилися мені, особливо той, де було вміщено єдину правдиву частину Степлтонової біографії. Після того я легко зміг встановити особу їх обох і врешті довідатися, хто вони такі.

Проте справу надто ускладнив випадок з утікачем-каторжанином і зв’язок між ним та Беріморами. Але ви розплутали і цей вузол, хоча я й сам дійшов того ж висновку на підставі власних спостережень.

На той час, коли ви розшукали мене на болотах, я вже ясно бачив усю цю справу, але віддавати її до суду було зарано. Навіть Степлтонів нічний замах на сера Генрі, що скінчився смертю нещасного каторжанина, не давав проти нього жодних доказів. Залишався єдиний вихід - схопити його на місці злочину, виставивши сера Генрі, самотнього й начебто беззахисного, як принаду. Так ми й зробили, і ціною нервового струсу клієнта не тільки завершили справу, а й довели Степлтона до загибелі. Піддавши сера Генрі такому випробуванню, я заслужив, правду кажучи, докір за невдале ведення справи; але ми уявити собі не могли, яким страшним, приголомшливим буде це видовище, яким густим буде нічний туман, з якого собака вискочить просто на нас. Ми досягай мети дорогою ціною, але й доктор Мортімер, і лікар-фахівець запевняють мене, що наш друг невдовзі видужає. Тривала подорож допоможе йому не лише зміцнити розхитані нерви, а й загоїти сердечні рани. Адже він так глибоко й щиро кохав цю жінку, і те, що вона була причетна до такої темної справи, завдало йому великої гіркоти.

Лишається тільки розповісти, яку роль у цій історії відіграла вона. Немає сумніву, що Степлтон цілковито підкорив її собі - чи вона кохала його, чи боялася, а може, те й те разом,- адже ці почуття такі сумісні. Та хоч би як там було, він діяв напевно. Вона погодилася видати себе за його сестру, але стати співучасницею вбивства відмовилась, і він переконався, що влада його над нею не безмежна. Вона не раз намагалася попередити сера Генрі, але робила це так, щоб не виказати чоловіка. Степлтон, здається, мав ревниву вдачу, й коли він побачив, як баронет залицяється до його дружини,- хоча це якраз збігалося з його намірами,- не витримав і в шаленому спалахові гніву показав усю свою лють, яку до того так старанно тамував. Водночас він і далі не противився їхньому знайомству, бо сподівався, що сер Генрі часто буватиме в Мерипіт-Хавсі і рано чи пізно попаде у його лабети. Але в останню мить дружина збунтувалася. Вона почула про загибель каторжанина й дізналася, що того вечора, коли сер Генрі мав у них обідати, собаку перевели до повітки в садку. Вона назвала чоловіка злочинцем, між ними розігралася жахлива нічна сцена, під час якої вона вперше довідалася, що має суперницю. Недавня вірність умить змінилася лютою ненавистю: він побачив, що вона його викаже. Він зв’язав її, щоб вона не могла попередити сера Генрі, і сподівався, звичайно, що всі сусіди, почувши про смерть баронета, згадають про його родове прокляття, а тоді він знову примусить дружину мовчати. Але й тут він, здається, помилився: долю його було визначено й без нашого втручання. Жінка іспанської крові не пробачила б йому зради... От і все, любий мій Ватсоне, а якщо ви хочете почути докладнішу розповідь про цю пригоду, то мені доведеться зазирнути до своїх нотаток. Але я, здається, не проминув нічого суттєвого.

- Невже він сподівався, що сер Генрі теж помре, коли побачить це страховисько, як і його старий дядько?

- Собака зовсім здичавів і був голодний. Навіть якби його жертва не померла зі страху, таке видовище могло б цілковито паралізувати її.

- Звичайно. Нам залишається знайти відповідь на останнє запитання. Хай Степлтон довів би своє право на спадщину, але як він, спадкоємець, пояснив би те, що сам жив під чужим ім’ям так близько від маєтку? Невже це не викликало б підозри?

- Навряд чи я зможу відповісти тут щось по суті; побоююсь, що це вже понад мої сили. Царина моїх розслідів - минуле й сучасність, а що людина чинитиме в майбутньому - на це мені важко дати відповідь. Місіс Степлтон каже, що її чоловік не раз говорив про це. Він міг виїхати до Південної Америки, засвідчити там свою особу в британському консульстві й заявити своє право на спадщину звідти, не приїжджаючи до Англії. Він міг зробити все це в Лондоні, попередньо змінивши своє обличчя. І міг, нарешті, видати за спадкоємця свого спільника, озброївши його всіма потрібними доказами й паперами, а собі за це взяти лише певну частину спадку. Знаючи цю людину, ми можемо не сумніватися, що якийсь вихід він неодмінно знайшов би.

А тепер, любий мій Ватсоне, після стількох тижнів тяжкої праці ми можемо дозволити собі звернути свої думки в набагато приємніше річище. Я замовив ложу до опери на «Гугенотів». Ви слухали Де Решке? Тож будьте ласкаві зібратися за півгодини, щоб по дорозі ми ще встигли пообідати в Марцині...

______________

СОБАКА БАСКЕРВІЛІВ

Уперше опубліковано в серпні 1901 - квітні 1902 рр. на сторінках часопису «Strand Magazine» з ілюстраціями Сіднея Пейджета. Окремим виданням повість вийшла 1902 року у видавництві «G. Newnes Ltd.» накладом у 25 тис. примірників. Перевидана у США того ж року у видавництві «McClure, Philips & Co.» накладом у 50 тис. примірників.

Робінсон Бертрам Флетчер - англійський журналіст, який підказав Конан Дойлю ідею повісті «Собака Баскервілів».

Атавізм - див. примітку до оповідання «Грек-перекладач».

Бертільйон Альфонс (1853-1914) - французький юрист, автор сучасної системи судової ідентифікації.

Кларендон Едвард Гайд (1609-1674) - англійський історик, автор праці «Історія Великого Повстання», присвяченої англійській буржуазній революції XVII ст. (вперше опублікована 1704 р.).

Камея - різьблений кам’яний медальйон з рельєфним зображенням (популярний вид мистецтва в Стародавньому Римі).