Фольклорно-етнографічні нариси та статті - Свидницький А. П.

пустіть до хати;

Наша Меланка змерзла в п’яти;

Ой у Меланки коротка свитка,

Наша Меланка змерзла в литки́.

 

Когда впустят до хаты, тогда поочередно начинают каждый свою роль, а праздные выманивают, что могут: прядива Меланці на намітку, св. Миколі на очкур, сала и т. п. Коза танцует, а дід припевает:

 

Ой козо, козо! козо-небого!

Поскачи ж мені трохи-немно́го:

Дасть пан господар півзолотого,

А подобріє, дасть і другого;

А хазяєчка - мірочку гречки

Наші козуні на варенички.

Ой козо, козо! поглянь на граба!

Поглянь на граба, там сидить зра́да.

Яка-то зрада. Стара́я баба.

Стара́я баба на печі сидить -

На печі сидить, солому січе.

Солому січе, пироги пече;

А з носа капти́ть,

Пироги мастить.

Ой козо, козо! не оглядайся!

На мене, діда, не задивляйся;

Бо в мене, діда, борода гніда,

Борода гніда, аж до коліна.

Ой на горі монастир,

До нього доріжка.

Вмерла моя бабусенька,

Зосталася кізка.

А я дід, а я дід,

А я невеличкий;

А я свої дзюбі-любі

Куплю черевички.

Черевички невеличкі,

Передочки з китаєчки (2),

Закаблуки з кабака́ (гарбуз),

А як підем до оре́нди (корчма),

То вдаримо тропака.

* * *

А дід бабці купив капці,

Та короткі були, то втяв пальці.

 

Коза танцует под такт.

Полученное за коляду, щедривки и Меланку, за исключением расходов, поступает в церковь на братство. Братства на Подолии до сих пор остались. Недавно только отнята у братства пасека. Также, когда отдали на откуп свечную продажу, братчикам и сестричкам запрещено делать свечи в 1859 году. Пасеки отняты раньше.

 

 

ОСТАТКИ ОТ ВРЕМЕН ДОИСТОРИЧЕСКИХ

 

(Народные предания)

 

Вперше надруковано в газ. «Одесский вестник», 1869, 15 березня, № 58.

Автограф невідомий.

Переказ про архаїчний звичай вбивати старих батьків засвідчено і в пізнішій літературі. Так, в альманасі «Сніп», підготовленому в Херсоні і виданому в Петербурзі 1886 р., Марія Ганенко в статті «Семейно-имущественные отношения крестьянского населения в Елисаветградском уезде (Материалы по обычному праву)» наводила подібну версію переказу, почуту нею в с. Велика Виська Єлисаветградського повіту: «…очень давно был обычай убивать всех стариков, неспособных к работе, и как один сын пожалел своего дряхлого отца и спрятал его в погребе и кормил тайком. Наступил неурожай и голод, но син продолжал кормить отца, отрывая последний кусок от себя и детей». Напровесні, коли було нічим засіяти поле, старий порадив: «Візьми,- говорит сыну,- околот з стріхи, перетруси і, може, найдеться яке зерно, та посій, дасть бог, вроде». Урожай видався великим, і односельчани дивувались, хто міг дати таку пораду. Тоді селянин зізнався: «Батько. Ви своїх стребляли з світа, а мені жалко стало і тепер він мені в пригоді став» («Сніп», с. 141).

Подається за першодруком.

 

 

 

 

________________

 

Книга оцифрована в рамках проекту

 

«СУСПІЛЬНЕ ОЦИФРУВАННЯ»

 

Вичитування тексту:

 

«Злой дух» - Денис Васюра

«Відьми, чарівниці й опирі…» - Оксана Боров’як

«Великдень у подолян» - Марина Канівець

«Остатки от времен доисторических» - Олександр Казаннік

«Примітки» - Оксана Боров’як

 

Свидницький Анатолій Патрикійович

 

ФОЛЬКЛОРНО-ЕТНОГРАФІЧНІ НАРИСИ ТА СТАТТІ

 

 

333

 

 

 

Друкований текст для вичитування взято з:

Анатолій Свидницький. Роман. Оповідання. Нариси.

Київ, «Наукова думка», 1985.

Серія «Бібліотека української літератури»

 

 

Відмінна якість:

електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!

 

Книга оцифрована в рамках проекту

«СУСПІЛЬНЕ ОЦИФРУВАННЯ»

Вичитування тексту:

Денис Васюра, Оксана Боров’як, Марина Канівець, Олександр Казаннік

 

 

© Остаточне вичитування, форматування і оформлення: OpenBook, 2021

 

© Електронна бібліотека класики української та світової літератури «Відкрита книга»

 

2021

1 - Відьма - один із образів народної демонології. За повір’ям, це жінка, яка продала душу чортові і заподіювала шкоду людям, худобі, урожаєві. В етнографічній літературі XIX ст. назва «відьма» виводилася від її обізнаності, від того, що вона «ведунья».

2 - Опир (упир) - один із образів народної демонології. За повір’ям, це особа, на яку навіяно «дух нечистої сили», або ж самовбивця. Упир нібито нападав на людей і випивав їхню кров. Вважалось, що позбавитись упиря можна, розкопавши його могилу і пробивши трупові потилицю осиковим кілком.

3 - тобто по-українськи.

4 - Под именем ангелов во всех рассказах разумеются добрые духи.

5 - Был старик, а у старика сын и дочь - брат и сестра, значит, родные, а у них отец. Вот и задумал старик разделить свое царство (в Подол. губ. - землю) между своими детьми, и сыну дал горы, а дочери степ широкий. Взяла брата зависть, и он положил умертвить сестру, чтобы овладеть степом. Проведавши о замысле брата, она бежала, обратившись в реку - потекла річкою; но текла медленно, потому что, отыскивая покатости, должна была обходить горы и пригорки. Брат не скоро узнал о бегстве сестры, но, узнавши, обратился в другую реку - реку быструю, широкую да глубокую, и погнался за ней в погоню: так пре, так пре!