Окрушини - Вільде Ірина
Ігнорування її!
МОЖЕ БУТИ
Стрункість думки в якійсь мірі залежить і від справності авторучки.
НЕ СПРОЩУЙТЕ, ХЛОПЦІ
"Усі ми тільки люди". Ач які хитрі! А боротьба за якість?
ОТ БІДА
Єдина чеснота, якою не можна похвалитися, це — скромність.
КРАЩЕ ПІЗНО, НІЖ НІКОЛИ
— Усе життя виправляючи чужі думки, кінець кінцем можна викривити і свої власні, — сказав редактор, ідучи на пенсію.
* * *
— Бабусю, ви замолоду мали багато поклонників? — спитала лукаво внучка, не даючи віри, що хто-небудь міг любити цю негарну, вицвілу жінку.
ПІДОЗРІЛО РОЗСУДЛИВА
— Подаруй мені, кохана, своє фото.
— А навіщо? Коли ти кохатимеш мене, то мертвий папірець не заступить мене живої. Коли ж розлюбиш, то мертвий папірець не воскресить мене у твоєму серці.
ТА, ТРЕТЯ, НЕБАЖАНА
Пишучи любовного листа, завжди май на увазі й ту… третю особу, яка може прочитати його.
НЕ СМІЙТЕ СМІЯТИСЯ
Не смійтеся, коли людина глузує з себе. Це не з надміру веселощів.
ДОБРІ ЛІКИ
— Мене не любити, перш за все, — поганий смак, — сказала жінка, яку зрадив чоловік. — Чого це мені падати в розпач від того, що в "когось" там погані смаки?
МУЗИКАЛЬНЕ
— Чого ти плачеш, дитино?
— Ой, мамо! Ми розробляли з учителем "Патетичну сонату" Бетховена, а потім він сам заграв її. Ух, як страшно стало, мамо! Розумієш… громи і блискавки наполохали табун коней, що паслися на галявині… Коні з відчаю почали стрибати з високого берега просто у пінистий водопад… Громи виривали, ти чуєш, мамо, дуби з корінням… А дерева, як смолоскипи, неслися із свистом у повітрі… І раптом десь почувся плач дитини, і хтось, — хто міг то бути, мамо? — хтось заграв на сопілці… Ух, як страшно було, мамо!
— І тому ти плачеш, доню?
— Не тому, мамочко, не тому… Я оце пробувала заграти сама. І… Ти чуєш мене, мамо?.. Зникли кудись коні… пропав водопад… не стало того, хто грав на сопілці, тільки вітер колише житом і ледве чутно квилить немовля…
— Це зрозуміло, — серйозно відповіла мати, — заки ти прийшла з музичного училища додому, буря стихла.
І ЦЕ ДОБРЕ
Найвищим авторитетом для своїх дітей стаємо тоді, коли їм треба нашими вадами прикрити свої помилки.
ЗГОДИЛОСЯ
— Ніколи не тиняйся темними завулками, — повчала мати доню на зорі її дівування.
Наука матері згодилася і ген-ген пізніше. Йшлося не тільки про дівочу честь.
А ЯК БУТИ?
— Скільки разів ти мене не послухало, завжди впадало в халепу, з якої я мусив пізніше витягувати тебе, — журив своє серце, а про себе думав: "А скільки разів я не йшов за твоїм покликом, завжди гірко розкаювався".
ПРИСЛІПКУВАТА
Невірно, що любов залишається сліпою до кінця днів своїх. Вона згодом прозріває, хоч стопроцентного зору, як правило, не відзискує ніколи.
* * *
Для успіху у мистецтві мало самої "божої іскри". Потрібна ще й "щаслива зірка".
ОБЕРЕЖНО НА МОСТІ!
Спогади — дірявий місток між минулим і сучасним.
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА
Типове розходження теорії з практикою: теоретично можна й учневі директора покритикувати, а мені — мого начальника.
СИМПТОМ
Одним з яскравих проявів міщанського світогляду є панічний страх перед так званими "міщанськими смаками".
З СОБОЮ — ВАЖЧЕ
Як ми можемо бути щирими з іншими, коли часто-густо нам не вистачає відваги на щирість із собою?
А МИ ПРОТИ ФАТАЛІЗМУ
Правда завжди перемагає. Інша річ, що деколи перемога може прийти з фатальним запізненням.
І ПОЕТИ МОЖУТЬ ПОМИЛЯТИСЯ
В юності повірила поетам, що не можна любити не поважаючи. Коли дійшла своїх літ, зрозуміла, що можна любити — й не поважати, поважати — й не любити.
АЛЕ — ЩО З ТОГО
Старий черевик не тисне й не муляє, але що з того, коли вже нікудишній?
ЗООЛОГІЯ І ПОЕЗІЯ
— Я закоханий в народну пісню, а от ту, що починається із слів "дівчино-рибчино", — терпіти не можу.
— А то чому?
— Та тому, що у риби холодна кров.
УНІФОРМА
— Що за конфуз, — шепнула Ромашка своїй подрузі, — всі наші прийшли на бал весни в однакових платтях!
* * *
Коли діти обзивають нас відсталими і консервативними, потішимося тим, що наші внуки відомстять їм за нас.
НА ЖАЛЬ
Змагання у винахідливості між медициною і військовою технікою відбирає в пересічної людини повагу до вчених XX віку.
ВСЕСВІТНЯ ПОЖЕЖА
Щоб запалити любов до всесвіту, іноді вистачає маленької іскорки: одного лукавого погляду з-під примружених вій.
МОЇЙ БУКОВИНІ
У моїй стороні під цю пору колишуться по крутих польових доріжках (чи буду ще коли ними ходити?) навантажені хлібом вози. Удосвіта скриплять колодязі, а вечорами линуть сині димочки до неба.
У моїй стороні осінь ступає в червоних сап’янцях, заквітчана у соняшники і китиці винограду, підхмелена на весіллях.
Але ви цього не бачите…
У моїй батьківщині вечірні тумани заступають хороводи русалок, і зорі так близько над землею, що можна чути їхню мову.
У моїй стороні… але ви цього не чуєте.
У моїй стороні сонце ходить босоніж, оперезане бабиним літом, з червоною калиною у русявій голівці. У моїй стороні…
Ім'я моїй батьківщині — Буковина.
НАТЮРМОРТ
Конвалії — застиглі сльози Молочного Шляху.
НАШІ ЩИРІ ПОБАЖАННЯ
Деякі наші драматурги досягли вже вершини комуністичної свідомості у… власних п'єсах. Побажаємо їм такого ж успіху і в особистому житті.
ДОДАТКОВА УМОВА
Для авторитету замало високого стільця. Треба ще й вміти триматися на ньому, аби не похитнутись.
З ОБЛАСТІ ГІГІЄНИ
Навіть самого себе любити надміру — шкідливо для здоров'я.
ПРАКТИЧНИЙ
— Ми домовлялися, що ви здасте у видавництво десять своїх оповідань, а ви принесли п'ятнадцять.
— Пробачте, товаришу редактор, але я врахував і процент відходів при шліфуванні.
ЧАСИ МІНЯЮТЬСЯ
— Я знаю тільки те, — відповіла двірничка на запитання, які, на її думку, показники росту добробуту у мешканців будинку, — що після війни кожний лише думав, де б притулити сарайчик для свині, а тепер, дивись, тільки й мізкують, де б викрутити місце під гараж…
МІЖ ІНШИМ
Не маю довір'я до людей, які і вдень не відслонюють вікон.
ЧОМУ ТАК ДУМАЄШ?
Коли він міг зрадити мене з тобою, то чому ти думаєш, що він не може зрадити тебе з іншою?
НЕВЕЛИЧКИЙ РЕБУС
Брак часу чи, може, брак вміння організувати його?
ХИМЕРНІ НЕРВИ
У великому місті не давав йому спати гуркіт міського транспорту. Поїхав на село — не міг заснути від тиші.
ЗАГРОЗА
Коли будемо всіх повчати, то нам не лишиться часу на самоосвіту.
ПЛАГІАТ (джерело невідоме)
Одного разу ворона побачила на бездоганно чорному костюмі свого чоловіка біле пір'ячко. Вона влаштувала йому, як це можна було сподіватися, бурхливу сцену ревнощів. З того часу на бездоганно чорному костюмі ворона не було й сліду чужого пір'ячка. Перед тим, як з'явитися в родинному гнізді, він старанно обтрушував свій костюм.
ДОРОГОЦІННІ СЕЙФИ
— Цікаво, куди дівається розум начальника, якого зняли з роботи?
— А він нікуди не дівається. Його зберігають у сейфі установи для наступного начальника.
ДЕ ВОНИ, ДЕ?
"Давайте нові форми в літературі!" Чудово. Ми, літератори, готові. Але де ж ті нові редактори, щоб взялися надрукувати наші новаторські твори?
ПРИЧИНА ДОСИТЬ СЕРЙОЗНА
— Що поробляє мила Марія Іванівна?
— Старіє.
— А як мається шановний Іван Іванович?
— Молодіє.
— Слухайте, чи не тому вона старіє, що він молодіє?
СПРОБУЄМО ВІД ЗАВТРА
Щонайменше п'ятдесят процентів неполадків у нашому житті від того, що ми не усвідомили собі: з цим можна… не миритися.
* * *
Який може бути спокій на землі, коли вона вічно крутиться?
* * *
— Рідня добра здалеку, сусіди — коли не мають звички позичати, — сказав старий холостяк.
МОВЧАВ БИ КРАЩЕ
— Я ніколи не покинув би рідної землі, бо вмер би від туги за нею, — розцвірінькався Горобець.
— Ах, мовчіть краще, — обірвала його Ластівка. — Звідки вам знати, що таке туга за рідною землею, коли ви ніколи не покидали її?
* * *
Вимагати вдячності за свою любов — все одно, що вимагати плати за прослуханий концерт.
ВАРТО ЗАПАМ'ЯТАТИ
Найдошкульнішою формою грубості є все ж таки її… витончена форма.
А ЯКИЙ КМІТЛИВИЙ!
— Найважливіше у нашому фаху, — сказав кравецький майстер, — завоювати довір'я у клієнта, а потім… тактовно надуживати ним.
— Слухайте, — вигукнув новоспечений одружений, — таж цю "філософію" можна прекрасно застосувати і до інституції подружньої вірності!
* * *
Підлабузництво — банан у лушпинні, комплімент — це той же банан, але обібраний та ще й ванільним цукром потрушений.
ДИВА НОВІТНЬОЇ ХІМІЇ
— Я знаю реакцію, — сказав один, — завдяки якій солод перетворюється у гірку, наче полин, речовину, — коли "гріх" за відповідної обробки стає "каяттям".
* * *
— Не вірте кожним сльозам, — сказала Цибуля.
* * *
"Гарна думка в незугарній одежині слова подібна до красуні в лахмітті", — написав початківець.
Рецензент зробив помітку на рукописові: "Порівняння невдале, бо з красуні лахміття можна зняти і вона буде ще краща".
НЕВИЗНАНИЙ ГЕНІЙ
Якщо геніальність — це два проценти вміння, а дев'яносто вісім потіння, то що тоді думати про навантаженого віслюка?
ТЕМА
"Коханий мій, обмий мені мої наболілі ноги, візьми мене на руки, занеси на постіль, обтули пуховою ковдрою, щоб я знала, що ти любиш мене", — говорить щовечора жінка чоловікові, який ще з сорок третього року в землі.
Тема для антивоєнного плаката.
НАШ ДЕВІЗ!
"В кожного своя біда". Та цур з бідою! "В кожного своя радість" — ось девіз наших днів.
"НЕБЕСНІ ЯНГОЛИ"
Щораз менш стає вірних чоловіків? Згодна з вами, жіночки. Але стривайте… не зраджують же вас чоловіки з небесними янголами?
АХ, ТІ ДЕТАЛІ!
Іноді одна деталь в одязі може засвідчити про наш вишуканий смак чи — про цілковиту відсутність його.
А ТИ?
Я маю нехіть до всяких надмірностей. В тому числі й до надмірно моральних.
ЛІКАР-ХУДОЖНИК
Час — не тільки найкращий лікар. Він і чудовий художник. Скільки сірих подій позолотив він нам у спогадах.
* * *
Щоб гудити чуже — замало досконало знати своє.
СИЛА
— Усі мої найкращі ідеї народжувалися далеко від моїх найближчих, — сказав філософ.
— Така сила туги?
— Ні, душевного спокою.
А МАТЕРІ БОЛИТЬ
Єй-бо, не знаю, що більше болить: перший синяк на лобі сина чи перша цигарка в його зубах?
* * *
— В чому різниця між казковими і сучасними "голими королями"?
— Казковий король не знав, що він голий. Сучасні "голі королі" знають, що вони голі, але й знають, що їм про це ніхто не скаже.
ЗАКОН ФІЗИКИ
Чим вища трибуна, тим вагоміше слово, що падає з неї.
НА ТУ НЕДОСВІДЧЕНІСТЬ І СТАВКА
Дівчина, яку вже рають женихам, нагадує неходовий товар — продати його можна випадково і то… недосвідченому покупцеві.
КОБИ!
Коли б більше часу високому, більше сміливості середньому, більше самостійності мислення низовому керівництву, то поїзд у комунізм прибув би швидше.
УЛЬТРАРОМАНТИЧНІ
Тим ультраромантичним натурам, які тікають від людей на природу, варто пригадати, що хліб, одежу і житло створили їм не птахи й не квіти, а таки люди!
УСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ОБСТАВИН
В житті кукіль — бур'ян-галапас.
