Окрушини - Вільде Ірина
Я просто вважаю, що мої особисті вороги не варті того, щоб я витрачала на них дорогоцінну емоціональну енергію.
НА ДОДАТОК ТАМ ЩЕ Й СВІТЛА НЕ БУЛО…
На вершину слави ведуть парадним ходом. Падає людина з нього — чорним.
БУВАЮТЬ І СПРАВЕДЛИВІ МАЧУХИ
Мачуха, розкраявши яблуко надвоє, віддала пасербові більшу частину.
— Мамо, — пхенькнув рідний синок, — а чому мені менше?
— Цить, дурне! Зате ти маєш більшу частину мого серця.
ДОБРА РАДА — ГРОШЕЙ ВАРТА
— Коли вже крадеш, то не попадайся, — сказав старий плагіатор новачкові.
ІЛЮЗІЇ, ІЛЮЗІЇ…
Коли нам довго не відписують, хапаємось останньої ілюзії: лист, очевидно, пропав на пошті.
ДОБІР КОЛЬОРІВ
Сивий генерал і сива дружина біля нього — у всі сезони елегантно.
НАЙЦІННІШЕ
Заслухані у відголоси минулого, задивлені у міраж майбутнього, ми часто пропускаємо повз увагу найцінніше: музику сьогоднішнього дня.
РЕЦЕПТ НЯНІ
— Няню, а чому очі не мерзнуть на морозі?
— А, дитинцю, бо очі — то душа людини. А душа, звісно, не боїться ні холоду, ні жари.
— Няню, а чому душа мила боїться?
— Спатки, дитинцю, спатки!
ФІЗКУЛЬТУРА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА
— А що таке "тенденційність" взагалі? — впало питання під час дискусії.
— Тенденційність, — озвалася фізкультурниця, яка до цього часу мовчала, — на мою думку, це звичайна гімнастика очей. На один факт примружуємо ліве око, а широко розплющуємо праве, а на другий навпаки: широко розплющуємо ліве і прискулюємо праве.
АХ, ТІ ТРЕТІ ОСОБИ!
— Я завжди страждаю, коли між тебе і мене втручаються треті особи, — сказало людині її здоров'я.
В АЛЬБОМ
Деяким братам літераторам в альбом: пам'ятайте — навіть немовлята випльовують пережоване!
ЕГЕ, ЧОГО ЗАХОТІЛА!
— Дай мені твою лялю трошечки побавитися, — попросила прабабуня у своєї правнучки.
Дівчатко замислилося. Воно інтуїтивно відчуло, що справа не в жарті.
ПРИРОДА ВИННА
Жінка цілу ніч журила чоловіка за його прогріхи, а під ранок опам'яталася: чи є смисл звинувачувати півня в тому, що природа не створила його орлом?
У МАТЕРІ СВОЯ ЛОГІКА
Кожна мати прагне, щоб її дитина була надзвичайною, забуваючи, що найбільше щасливих саме серед звичайних людей.
КОРОТКОЗОРИХ НЕ СТОСУЄТЬСЯ!
Жінки, як картини: ефектніші здалека.
ТВОЯ І МОЯ
Твоя власна любов — порцелянова лялька. Вона твоя, і ти можеш зробити з нею, що хочеш: поставити на видне місце, подарувати комусь, забути про неї, ба навіть розбити і викинути на сміття.
Любов твоєї подруги — теж порцелянова лялька, тільки — чужа.
Раджу бути обережним з крихкими чужими речами, що їх так легко розбити і майже неможливо направити.
СОБІ НА УМІ
Як же ви голосуєте за пропозицію, не ознайомившись з її змістом?
— Нема дурних! Я знаю, хто її висуває!
ЗА НАЙКРАЩЕ РОЗВ'ЯЗАННЯ — ПРЕМІЯ
Ребус, який ось-ось розв'яже життя: не дають окремої квартири, бо не жонатий, а не жонатий, тому що немає окремої квартири.
НЕМАЄ ЗЛОГО, ЩОБ НЕ ВИЙШЛО НА ДОБРО
Брак часу, крім всіх невигід, має те добре, що не дає вам змоги роздумувати про старість і хвороби.
ЖІНОЧОЮ ЛОГІКОЮ
Одинокий чоловік просив двірничку запалювати світло в його квартирі за кілька хвилин до його повернення. Хотілося йому мати бодай ілюзію сімейного тепла.
— Ох і недотепа, — вигукнула жінка, що давно зазіхала на його парубоцький стан, — чи не простіше — одружитися?
ОТОЖ, ОТОЖ!
Не знаю більш нахабного злодія, ніж наш брат письменник: дивиться вам у вічі і краде у вас.
МОЖЛИВО
Я тебе ніколи не любила. Чому по роках ти став мені дорогим? Чи не тому, що розчарувалася в тих, кого любила?
* * *
— Волієте розум чи вроду у жінки? — спитали сучасного чоловіка.
— Коктейль з одного й другого, — відповів той.
ОДНОДУМЦІ
— Кримінальний кодекс писаний не для мене, — сказала чесна людина. Злодій подумав те саме.
"ЛЮБОВ — ПОДВИГ ВІРИ"
(з Ромен Роллана)
Чому вважаєте, що я — жінка-одиначка, яку не сподобав собі жодний мужчина? Це ж не так. Я не одиначка, не вдова, не розлучена й не покинута. Я — просто чекаю свого вибраного.
Задовго чекаю, кажете?
Ой, які ж бо ви: та хіба воно так легко відшукати в цьому метушливому багатотисячному місті?
Звичайно, я, можливо, давно поникла б духом, якби не свідомість, що мій коханий так само чекає мене.
Хіба вам нічого не говорить та обставина, що він і досі не жонатий? Він, як і я, не втрачає надії, що наші стежки кінець кінцем зійдуться.
Так часто марю: ось зараз відізветься дзвінок, я відкрию двері й онімію від радості. А мій коханий, не дивуючись, не випитуючи ні про що, звичним рухом поставить валізки на підлогу і скаже просто:
— Ось я прийшов.
І зразу буде ясно: він з цієї хати нікуди більше не піде, бо — сталося те, що не могло не статися.
І так, як бачите, обоє ми роками чекаємо на цю благословенну хвилину.
Часто ввечері, готуючись до сну, розраджую свого коханого:
"Не журися, єдиний, що сьогодні не поталанило нам. Потішимо себе тим, що завтра ще не займаний день перед нами".
А він у свою чергу розважає мене:
"Про мене не турбуйся, єдина. Я впертий, аби ти тільки не втратила віри. А навіть коли б недобра доля не дала нам зустрітися, то хіба ми і без того все своє свідоме життя не належали одне одному, хіба і без того не була ти мені дружиною, а я тобі чоловіком?"
І тому ви помиляєтесь, коли думаєте, що я — жінка-одиначка, яку не сподобав собі жодний мужчина. А просто-напросто чекаю свого коханого. Свого обранця, коли хочете знати.
НА ВСЕ СВОЯ ПОРА
Влітку подивляємо живописний колір дерева, взимку — його графічну чіткість.
ТРЕБА ЇЇ МАТИ
— Не знаєш, як поводитися на аудієнції у високої особи?
— Порадься власної гідності.
КЛОПІТ З ДІДАМИ
Класики деколи нагадують старого діда в родині. До його голосу прислухаються не так з пошани до глибини його думки, як з пошани до його віку.
ЗАКОХАНИХ НЕ СТОСУЄТЬСЯ
Аби втратити віру до людини, не потрібно, щоб вона двічі обдурила вас.
І ТАКЕ БУВАЄ
"Мій мені не милий, але при мені не бий", — казала жінка до коханця, що брався критикувати її чоловіка.
СКАЖІТЬ ЦЕ ЖИТТЄВИМ ПОЧАТКІВЦЯМ
Щоб здобути ім'я, потрібно довгої дороги зусиль. Щоб втратити його — вистачить одного необачного кроку.
НЕВЕЛИЧКЕ УТОЧНЕННЯ
Мірилом твоєї культурності є твоє ставлення, але не до начальника, а до підлеглого.
ДІВЧАТКА ДОЗРІВАЮТЬ СКОРІШЕ
— Коли б ти знала, як люблю тебе дуже, — сказав юнак до своєї коханої.
Дівчатко замислилося: "Невже він не розуміє, що слово "люблю" не знає степенування, так само як "смерть".
ДОБРА РАДА
— Не говоріть про себе: "Я стара дурепа", бо у нашому віці такі слова мають велику сугестивну силу.
Послухала, а згодом і сама повірила, що вона ще ані така стара, ані така дурепа, як їй здавалося.
* * *
— Чого ж ви трудитеся самі біля кухні? Чи не зручніше купити готове печиво? — спитала сусідка художницю.
— Звичайно, але… моїм думкам теж належиться відпочинок.
ГРОМОВІДВІД
— Виходить, синку, що у всіх твоїх невдачах "винна" я, мати. Хто ж тобі буде громовідводом, коли підеш од мене?
— А я оженюся, мамо.
* * *
— Що дає насолоду: одержувати подарунки чи робити їх?
— Для витончених натур — друге.
ПОМРЕШ БЕЗДОМНИМ
— Як я хотіло б бодай на старість мати постійну квартиру! — сказало серце донжуана.
ОСЬ В ЧОМУ ПРИЧИНА!
Аби благословенства і прокльони віруючих здійснювалися, треба, либонь, візи самого бога. А оскільки перед його кабінетом мусить бути велика черга, тому одне й друге не досягає нас, безвірків.
А ВІН ГОТОВИЙ ПОВІРИТИ
— Краще бути молодим і здоровим, ніж старим й хворим.
— Ой, — шепнула кохана письменника з сльозинкою на віях, — я завжди говорила, що ти — геній.
А Й СПРАВДІ: ЧОМУ?
Галасувати про свої почуття до коханої особи вважається поганим тоном. Чому дозволяємо собі цю нетактовність щодо народу?
З ГАЛУЗІ ПСИХОЛОГІЇ
Менше часу займе у нас відписати листа, ніж думати про нього — невідписаного.
ВЛАСНЕ
Яка мова може бути про прощення, коли немає каяття?
МОЖЕ, СПРАВДІ ТАК І КРАЩЕ
Не хочу займатись психоанатомією своїх друзів. Для мене вистачає, що вони видаються мені щирими.
КРИТИКИ
— Ви можете вирізати боляка під бинтом? — спитав письменник хірурга.
— Дурниці! А чому це вас цікавить?
— Бо я теж не можу втяти тієї штуки, а деякі критики вимагають її від мене.
ЗАПАМ'ЯТАЄМО, МОЖЕ, Й ЗГОДИТЬСЯ
— Вас обізвали "ненормальною" і ви не ображаєтесь?
— І не думаю. Моя ненормальність не нижче, а вище риски.
СУМНЕ, АЛЕ ПРАВДИВЕ
Настає пора в людському житті, коли батьки міняються ролями з дітьми: підопічні стають опікунами. Різниця тільки в тому, що у першому варіанті опікуни проявляють куди більше серця і терпеливості.
А САМЕ!
— Дріб'язкова причина? Надто бурхлива реакція? Навіщо ви це говорите мені, докторе? Ви скажіть це моїм нервам!
ЗНАЄМО ПО СОБІ
В молодості любов може обійтися і без взаємності: її запасу вистачає на двох.
ФАТАЛІСТ
— Я фаталіст, — сказав ледар. — Що має бути, те й станеться.
— Воно вже сталося, — вставив до слова двірник, вручаючи йому повідомлення про виклик на товариський суд.
НЕ ОБІЙШЛА ДОЛЯ
— Я не мала дітей, а ви їх мали, — злостиво сказала незаміжня сусідка до самотньої матері, — а тепер, на старість, ми обидві однакові.
— Так, але я бодай мала коротку радість, коли мої діти малими були при мені, а ви й того не знали.
— Правда ваша. Але не зазнавши материнських радощів, я не скуштувала й гіркоти розчарування.
— Що ж, — відповіла покинута мати, — тоді доля не обійшла жодну з нас.
ВІРИТИ — НЕ ВІРИТИ
— Недобрий, чому ти не писав мені?
— Пробач, але я боявся образити наше кохання. Те, що уклалося б на папір, — бліда тінь того, що почувало моє серце.
ЛЮБЛЮ ЩИРІСТЬ
— Чоловіка добре мати хоч би тому, — сказала новоспечена молодичка, — що вже не треба промишляти, як дістати б його.
НЕПЕВНІСТЬ
— Чого ж ви так боляче реагуєте на жарт про вашу мову? — спитав мене один космополіт.
— А як би ви реагували, коли б у вашій присутності образили вашу матір? — відповіла я питанням на питання, не маючи певності, чи в нього взагалі була коли-небудь мати.
І ЦЕ МИНЕ
Хвалитися комфортабельною ванною у квартирі — це не так брак культури, як прикрий пережиток минулого.
ЯКБИ
Коли б ми так прощали гріхи своїм ближнім, як самим собі, то ми давно втратили б пошану у своїм колективі як люди абсолютно безпринципні.
УВАГА!
Перша книга — одноразова, а не постійна перепустка в літературу.
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ
— Не знаєте, які найкращі ліки проти старості?
— Знаю.
