Світ душі (збірка) - Олійник Галина

Сумщина. Сумщина —
Мій рай на планеті Земля.

Матусині руки дбайливі,
І сонце, і квіти шипшини,
І миті життєві щасливі —
Моя благодатна Сумщина.
Коли вечір тихо настане,
Вслід місяць пливтиме магічно…
Насниться прекрасне й жадане,
Що в серці лишилось навічно.

Пр.

24.05.14

А Всесвіт — як ми

* * *
Хочу в Бога запитати:
"Можна долю вибирати,
Вроду — ніби квіт латаття,
І чи є в Аду багаття?"

26.02.10

Вже не засну цієї ночі я

Вже не засну цієї ночі я —
Згубили спокій дивовижні ноти.
Відоме щастю кожного ім'я,
Звучить моє на тлі земної цноти.

Виблискує схвильована вода,
Зімкнули квіти пелюстки до ранку,
В криницю місяченько загляда,
Палахкотять зірки в легкім серпанку.

Палахкотять, сміються в тишині,
Їх небо безтурботно колисає.
В глибокій милозвучній таїні
Відчула, як серденько калатає.

Вже не засну цієї ночі я,
Лиш загадаю істинне бажання…
Зворушливі мотиви солов'я
Й слова такі жадані — про кохання.

07.07.11

* * *
Час шляхетно повертає мить.
Плавним, чітко виваженим кроком
Линуть в забуття мовчання роки.
Погляд… і нутро, як лист тремтить.

Іскра незгасимих відчуттів.
Марево блаженного екстазу.
Музика зворушливої фрази.
Злагода томливих голосів.

Ритмом виривається з грудей
Радість і бурхливе нетерпіння.
Зустріч сокровенна, як спасіння
В долі двох закоханих людей.

Світла безкінечність і одні…
Наче й не було гіркої втоми.
Легко, романтично і свідомо
Щастя розлилося в таїні:

Іскрою яскравих відчуттів,
Маревом блаженного екстазу,
Відзвуком зворушливої фрази,
Лагідним співзвуччям голосів.

08.02.11

Над обрієм сонце палає

Лелію у час світанковий
Свою, не прожиту ще еру.
Проймаюча велич. День новий.
Незайманий аркуш паперу.

Проміння яскрить дивовижно,
Вібрує повітря духмяне.
В мені сколихнулося ніжно —
Бентежне, болюче й жадане.

Озвалося те, що донині
Ніяк не вдалось розгадати,
Пульсує у кожній клітині,
І я не втомилась чекати.

"Світає. Світає. Світає", —
Повторює щось незбагненне.
Урочисто сонце палає,
Над обрієм сходить — для мене.

16.02.11

Упала зірка з неба

Думки, що лиш про тебе, в майбутнє відпускаю.
Нестримне шарудіння зі мною віч-на-віч.
Упала зірка з неба, шляхетно догорає…
Як музика — осіння, глибока тепла ніч.

Хмільного щастя звуки повітря зберігає.
Омріяне, природне єднання рідних душ.
Згораю від розлуки, але цього не знає
Проміння прохолодне у дзеркалі калюж.

27.09.10

* * *
Нарешті стихла дика хуртовина —
Свідомість не заручниця думок.
У тиші споглядаю, мов дитина,
Чумацький шлях у мареві зірок.

Назустріч диву лину в час глибокий,
Поміж світів легендою пливу…
На сильному плечі жіночий спокій…
Нічого не питаю — я живу.

24.11.10

І знову дощ…

І знову дощ магічно шелестить,
Плекає мить невимушені звуки,
І знову плоть від дотику тремтить,
І знову ніч знімає запоруки.

І знову все немов не наяву.
На подих мальви одкровення схоже.
На брудершафт солодке рандеву
Подарувала щедра ніч-вельможа.

Шаліє і холоне в тілі кров —
Єднання душ із Всесвітом могутнім…
Вмираючи, народжуюся знов
З тобою між минулим і майбутнім.

23.11.10

Танець кохання

Невинність білих орхідей
На вщент розбитому вазоні…
Щасливо потопає в лоні
Розкутих пестощів Орфей.

Жаги шаленої ковток —
І не відчутно порожнечі…
Духмяні квіти. Млосний вечір.
Вогонь не милує пліток.

Ритм розчиняється в імлі —
У цьому світі двох не має…
Допоки мріє-догоряє
Свіча рожева на столі.

17.03.12

А весна…

Звучи, звучи, омріяне "люблю"!
Щаслива, обійняти Всесвіт хочу.
Із серця в серце ніжність переллю
І подарую сни свої дівочі.

Курличте в небокраї журавлі,
Квітуй блакитним проліском, діброво…
Чуттєво на незайманому тлі
Розтану, щоб йому наснитись знову.

Блаженна таємнича глибина —
Довіри, прийняття і розуміння.
Кохаю я, кохаю… А весна
Купається у золоті проміння.

24.03.11

Не відпускай

Як очі — голубі озерця
На променистому осонні.
Несмілу проліску в долоні —
Бери, вона від всього серця.

Не загуби тендітну квітку —
Люби, як сонце любить небо.
Не відпускай мене від себе.
Така весна буває рідко.

Вуста солодкі, безсоромні,
Їх доторкнуся пустотливо.
Не легковажна я — щаслива
На променистому осонні.

Всього тебе я зацілую
І на плечі засну, безсила.
Ти не дивись на мої крила…
Не відпускай. Тебе люблю я.

03.04.12

Моя відрада

Вклоняється безмежний небокрай,
Неквапно сходять дивовижні зорі,
Сховала ніч простори неозорі,
Натхнення розлилося через край.

З тобою… і не віриться мені,
Як лагідно торкаюся вустами…
Єство не сперечається з думками —
Стає потоком світла в тишині.

Не побоюсь прокинутися. Ні.
Мить не розтане тінню на світанні.
Моя відрада, спокій, сподівання…
За тебе щиро дякую весні.

06.04.11

Без тебе

Я — мов не я, коли одна, без тебе.
Я — мов не я, коли між нами даль.
З тобою сонце, зорі, місяць, небо…
Моє ти щастя і моя печаль.

Чуття взаємне, світле і жадане —
Торкнулося легесенько струни.
З тобою в мріях прокидаюсь рано,
Без тебе не дивлюсь яскраві сни.

Без тебе дні сумні, томливі ночі,
В них чується твоє серцебиття.
Я так з тобою поряд бути хочу…
І дні, і ночі — все своє життя.

27.05.11

Загадуй бажання

Тебе, ніжно-ніжно, торкаюсь вустами
І лину крізь ніч до десятого неба.
Любові ніколи цуратись не треба —
Допоки є ми — вона є поміж нами.

Загадуй бажання — з небес впала зірка.
Пустуєш. Мене пригортаєш до себе.
Забулася фраза одвічна "так треба"…
Десь там, вдалині, обізвалась сопілка.

Торкнулося щастя сузір'я рукою —
Злилось дві душі, відшукавши дорогу.
А всесвіт — як ми, а крім нас — більш нічого…
Коли ти зі мною. Коли я з тобою.

01.09.12

Дотик осені

Лебедя хвиля в даль проводжає,
Глиб віддзеркалює неба вуаль.
Серце не знає — просто чекає,
Гонить від себе осінню печаль.

У таїну б на мить зазирнути
І відшукати безцінне, своє.
Часом буття не вдається збагнути,
Вірити в те, що було і що є.

У мальовничому лоні природи
Пахощі й звуки злились чарівні.
Осені промінь віщує погоду
І долю комусь…
А можливо, й мені.

10.11.12

Я і Ти

Любов, надія, віра й воля Божа.
Ні сумніву, ні скарг, а ні жалю.
Не думати про тебе… Ні, не можу.
Сумуєш. І я вдосвіта не сплю.

Маленька пташка творить пісню ранню.
Молитва серця лине з далини.
Хтось, не простивши, зраджує кохання,
Відрікшись спершу власної вини.

У сні далекім чистоту лілеї
Подарував мені, щоб віднайти…
Торкається моя душа — твоєї,
Хоча доволі різні — я і ти.

Майбутнє бачу: ти мене стрічаєш,
Цілуєш — наодинці і в юрбі.
Про те, що заздрять нам, гадаю — знаєш…
Та я не вірю знов сама собі.

27.05.13

Диво любові

Лишив нам ангел золотий
Осінніх вражень яскраве диво.
Не зводь очей, мій дорогий,
Від мене гарних й таких щасливих.

Лише покличеш — відгукнусь
І сновидінням не зникну зрана.
В обіймах долі посміхнусь,
Бо я єдина — твоя, кохана.

12.10.13

Не відмовляй

Не відмовляй, прошу, введи в оману
Крізь випадкові мрії, сподівання.
Сп'яни мене. Ні, я винить не стану.
Не стану прагнуть щирого зізнання.

Не дорікну, не попрошу любові,
Не стану ворожить, щоб був зі мною,
І не повірю, не зловлю на слові…
Я буду, буду лиш сама собою.

П'янкого почуття мінливу вдачу
Зіграй талановито, як у фільмах.
Можливо, я для тебе щось і значу…
Не знаю. Насолоджуюсь в обіймах.

Прошу, не говори, що незрівняна.
З тобою до світання я щаслива.
Розкута, одинока і жадана,
Звела колись нас двох весняна злива.

Не відмовляй, прошу, введи в оману…

24.04.14

Лиш тобі

Лиш тобі довірила секрет.
Лиш тобі відкрила пристрасть ночі.
Лиш тобі єства мого сонет.
Вкотре бути іншою не хочу.

Все, що маю, все лише тобі
Віддаю сама… Необережно
Підкоряюсь радості, журбі
І люблю. Люблю тебе безмежно.

22.05.14

Заблудися зі мною

Заблудися зі мною в палітрі заграви.
Подаруй увесь світ, як тоді — спозаранку.
Романтичну дружину і щиру коханку —
Полюби мене знову — безмежно ласкаво.

Заплету у косу найяскравішу квітку,
Прожену від інтиму глуху повсякденність.
Ми не просто свічадо на двох — безкінечність…
І не знати всього, що судилося, свідку.

Не сполохайте пристрасть, думки стоголосі.
Перестаньте шептатись! Благаю вас — тихше.
Очевидець моєї буденності… спиш вже…
І не бачиш прекрасної квітки в волоссі…
Й помережених фалд дорогої обнови.

Полюби мене знову — безмежно ласкаво…
Монотонно сопеш… Сон про що твій? — цікаво.

16.07.15

Дар

Розкажи, допитливий місяцю:
Що ти чув про людські почуття?
Осяйни мене, норовливицю, —
Закохаю у себе Життя.
До лиця дар перлинного лиску…
Як відрадно, що зорі так низько.

Безтурботною, легковажною
Відсьогодні дозволю собі
Бути жінкою недосяжною.
Не розкаже очей голубінь,
Що душа відчуває невинна.
Не жалію її. Не повинна.

22.10.15

Новий день

Ледь ущипни… Ні, я не сплю…
Це новий день мого смирення.
Такі ми двоє незбагненні?..
З тобою всесвіт розділю.

Відкрию далі і думки
У тиші почуття-прибою…
Ні. Я не сплю… Ти все ж зі мною,
Як в тому сні — роки, роки.

15.02.16


З тобою я спогляну сон

Загубимо спокій удвох віч-на-віч,
Нас знову звела несподівано ніч.
Цілуєш, голубиш, а я мов на гріх —
Весь час засинаю в обіймах твоїх.

Пр:
З тобою я спогляну сон.
Пізнаю радощі буття.
З'явилось щире почуття
В серцях, що б'ються в унісон.
Яскраві зорі в небесах,
Їх шепіт лине з висоти,
А скільки ніжності в очах.
Кохаю я. Кохаєш ти.

Не треба й казати, відомо без слів:
Довірливий погляд — із лагідних снів.
Тебе малювала світанками мрій
І знала напевно, що ти будеш мій.

Пр:
З тобою я спогляну сон.
Пізнаю радощі буття.
З'явилось щире почуття
В серцях, що б'ються в унісон.
Яскраві зорі в небесах,
Їх шепіт лине з висоти,
А скільки ніжності в очах.
Кохаю я. Кохаєш ти.

07.01.11

Небо очей

Навіть не знаю. Як статись могло?
Серце своє без упину питаю.
Час таїни зберігає тепло,
Небо безкрає твій погляд плекає.

Пр:
Безкрає небо — твої очі,
У них вдивляюся і тану,
І на світанку й серед ночі
Від почуттів взаємних п'яна.
Свої далекі сни пророчі
Від себе легко відпускаю.
Що буде завтра — я не знаю —
Зачарували твої очі.

Дивна мелодія лагідних слів.
Місяць незвідане з неба вінчає,
Зоряній ночі не шкода вогнів,
Поряд з тобою про все забуваю.

Пр:
Безкрає небо — твої очі,
У них вдивляюся і тану,
І на світанку й серед ночі
Від почуттів взаємних п'яна.
Свої далекі сни пророчі
Від себе легко відпускаю.
Що буде завтра — я не знаю —
Зачарували твої очі.

11.12.10

Вірте в планету Любов

Вірте, планиди своєї не знаючи,
Вірте в планету Любов,
Вірте у сонце її обпікаюче,
В мову із тисячі мов.

Маємо.