Президент Кислокапустянської республіки - Слісаренко Олекса

А коли він,— каже,— курва халуйська, буде опір чинити, так буде йому амба..." Так закінчив своє оповідання смутний Жеребенко.
Треба було братись до негайної організації охорони республіки, бо до приходу Хведорця лишалося менше за добу.
Міністри вкупі з президентом поїхали на станцію, щоб відповідним чином підготовити військо.
Дорогою мовчали, і кожен думав про своє.
На станції їх очікувала несподіванка. З хлопців нікого не було. Єдина людина — станційний сторож — розповів, що годину як пішли гвардійці в напрямку до Зеленого Яру. Отрута більшовизму поширилась, видимо, і на них.
— Товариші і граждани! — з сумом у голосі звернувся Голомозий до членів уряду та сторожа.— Нам доведеться евакуватись...
Але міністри шепталися поміж собою і мовчали.
— Треба набирати нове військо, а тому оголошую мобілізацію...
Його перебив міністр земельних справ:
— Брось, братушка! Нічого з того не вигорить! Експансивніші висловились одвертіш:
— Іди оголошуй. Вони тебе оголосять! Ти тепер підводи не виженеш!..
— Та що там, хлопці, розговори розговарювать, погрались, і годі! Поїли курчат та поросят, чого ще треба? Довіку годувать не будуть!..
Мовчанка. Голомозий дивиться на кінчики своїх чобіт, а інші хто куди.
— Хлопці,— порушив мовчанку Жеребенко,— ходімте гуртом до Хведорця!
Це було надто несподівано, але раніш було зазначено, що логіка в ті часи мала дуже обмежені права.
Слова Жеребенка покрив Голомозий, використовуючи всі ресурси своєї красномовності, він кляв і в бога, і в гробову дошку, і в республіку, і в міністрів, і в Кислокапустянку, яка... і т. д. Скінчивши, Ясько повернувся і мовчки пішов по залізниці в бік, протилежний Зеленому Ярові.
Це було і зречення, і евакуація.
Екс-міністри, скрутивши цигарки, весело матюкаючись, рушили до Зеленого Яру.
— Шантрапа! — плюнув сторож і пішов до своєї сторожки.
Як дивитись на події за міжнародним правом
Хоча демісія уряду і не може вважатись за втрату республікою своїх прав як суб'єкта міжнародного права, але Кислокапустянська республіка щодо цього є виняток.
Вийшло трохи ненормально: ніби на станції Кисло-капустянці республіка поділилася надвоє, причому одна частина, в особі міністрів, пішла до Хведорця, а друга, в особі президента, у протилежний бік.
Відомо, коли суб'єкта розколоти надвоє, то вийде не два суб'єкти, а ні одного. Читачі можуть переконатися в справедливості цього твердження, лігши під колеса швидкого поїзда.
Короткий перелік наступних подій
1. Хведорець у неділю приїхав, і Раду робітничих Депутатів було обрано.
2. Жеребенко став великим прятелем Хведорця.
3. Максюту Максютовича обрали секретарем Ради.
Максюта Максютович кінчає своє оповідання
—Одно слово, вимотали мене за революцію, як баба ганчірку на річці. Зараз згадуєш те все, і якось не ві-Риться — дуже вже незвичайно.
А Хведорець зараз моє начальство — голова Кисло-капустянського райвиконкому, а хрещеник його, Жеребенко, у нас таки начальником міліції. Нічого хлопці, хороші.
А от про Яська докладно невідомо: одні кажуть, що в банду пішов, а другі — що нібито на крадіжці недавно спіймано...
Кінець
Моє писання про Кислокапустянську республіку та її президента має багато негативних рис, але автор у тому не винен. Моє бажання було подати матеріали, а не писати оповідання; коли ж матеріалів не вистачало, я не хтів вигадками заповнювати пробіли.
[От чому хоча критики мене й вилають, зате Академія наук похвалить.
Автор у цьому твердо переконаний] *.