Статті, нариси - Павло Грабовський
Вересень 1894 року
МИКОЛА ГАВРИЛОВИЧ ЧЕРНИШЕВСЬКИЙ
М. Г. Чернишевський родився 19 юня 1828 р. в Саратові, де його батько був соборним протопопом. Була се людина дуже розумна і освічена. Миколу змалку пестили яко одинчика, переважно мати. Грамоти його вивчила двоюрідна сестра; від неї ж він перейнявся любов’ю до музики і вивчився грати на фортеп’яні, від неї набрав звички до читання книжок. Батько його склав був досить значну бібліотеку, що нею користувався навіть М. Костомаров під час перебування в Саратові. В р. 1842 Чернишевський став учитися в Саратовській духовній семінарії, одержавши добру підготовку від свого батька, так що міг перекладати класиків. В семінарії взявся учити разом кілька мов: французьку, татарську, арабську й жидівську; згодом читав також по-англійському, німецькому й польському. В семінарії Чернишевський був тихим, соромливим хлопцем, не зважувавсь перший забалакати з товаришем; держався якось осторонь; його прозвали паничем і також оминали; приятелював тільки з перваком Левицьким, любив спорити з ним, закликав до себе, але Левицький, вбогий, нерепаний бурсак, не мав ні одежі підхожої, ні звички до громади. Бажаючи зблизитися з кращими семінаристами, Чернишевський заходив часом з ними до шинку, розмовляв, однак не пив горілки до гурту. Не одшукавши друга, стоваришувався при кінці зі своїм двоюрідним братом Пипіним, що був молодший на 4 роки.
В семінарії Чернишевський не випускав книжки з рук, робив виписки, поясняв, що трапилось, товаришам, ніколи не блукав без діла. Коли ніхто не знав якої речі, учитель звертався до Чернишевського: «Ви, бува, не читали?» Чернишевський, що доти звичайно писав у своїх зшитках, підводиться і починає: «Німецький писатель N каже те а се, французький те, англійський те...» і т. д. Всі, було, слухають та дивуються; справді-бо, він надзвичайно відрізнювався від усіх своїми відомостями та розвитком; його вправи словесні бували завжди взірцеві.
Із семінарії Чернишевський спочатку гадав їхати до академії, але якийсь родич пораяв вступити до університету; батьки не перечили, знаючи, як «унижено стан духовний»; тим-то в падолисті 1844 р. Чернишевський кинув семінарію, став готовитись дома до іспиту, а 1846 р. вступив до Петербурзького університету. Там займався переважно старими мовами, письменством та слов’янськими наріччями під приводом знаного Ізмаїла Срезневського; за його показом Чернишевський зладив словар до Іпатієвської літописі, надрукований в додатку до «Известий II. отд. Акад. наук» 1853 р. В р. 1850 Чернишевський скінчив науки і був оставлений при університеті для підготовки на професора, але в р. 1851 любов до батьків потягла його в Саратов, де став учителем гімназії. В Саратові М. Ч[ернишевський] жив самотинником і зблизився тільки з М. Костомаровим. З перегодом умерла його мати; Чернишевський одружився, а в січні 1854 р. був іменований учителем 2-го кадетського корпуса в Петербурзі. Педагогічна діяльність його тривала недовго, бо він швидко опісля цілком віддався письменству. З літератами почав знатись уже з університетської лавки, буваючи у Введенського, з котрим познайомив його Срезневський.
Літературну діяльність розпочав Чернишевський писанням бібліографічних заміток для «Отечественных записок» Краєвського 1853 року та перекладами романів для того журнала; так, в 1854 р. був надрукований в його перекладі роман Чарльза Лівера «Семейство Доддов». Працюючи без віддиху, Ч[ернишевсь]кий тим часом виготовив дисертацію на ступінь магістра п. з. «Эстетические отношения искусства к действительности», 1856 року блискуче боронив її на диспуті, вона була вихвалена та підписана радою університетською, але міністр освіти Норов на те не згодився, звелів її конфіскувати, і Ч[ернишевськ]ий таким робом не дістав заслуженої пошани. Цей випадок зблизив його з редакцією «Современника», він зробився від того часу постійним співробітником сего журнала, взяв на себе відділ критики, помістив безліч журнальних статей, а крім того, дві просторі студії: «Очерки гоголевского периода» (характеристика Бєлінського) і «Лессинг и его время» (тут також він порівнює Бєлінського з Лессінгом). В р. 1858 відділ критики Ч[ернишевсь]кий передав Добролюбову, а сам узявся головно за публіцистику і працював так до 1864 року. За сей час він надрукував, між іншим, такі речі: «Экономическая деятельность и государство», по поводу «Очерков Англии и Франции» Чичерина, «Капитал и труд» (з поводу книжки Горлова «Политическая экономия»), переклад «Оснований политической экономии» Мілля з просторими примітками, що здобули Чернишевському європейську славу, низку переробок з Маколея під заголовком «Рассказы из истории Англии», «Борьба партий во Франции при Людовике XVIII и Карле X», «Июльская монархия», «Кавеньяк», «Антропологический принцип в философии», «О причинах падения Рима», роман «Что делать?». Тоді ж Ч[ернишевсь]кий редагував переклад «Всемирной истории» Шлоссера, що почав був видавати Серно-Соловйович, далі до гурту з Добролюбовим видав біографії Пушкіна та Кольцова для дітей з вибіркою їх творів: першу біографію написав він сам, а другу Добролюбов. В р. 1858 Ч[ернишевсь]кий був якийсь час також редактором «Военного сборника». Тоді ж саме Катков кликав його до співробітництва в свойому «Русском вестнике», що був ще органом чепурним, але Ч[ернишевсь]кий не взяв участі взагалі в московських видавництвах, крім «Атенея», де помістив 1858 року прекрасну статтю «Русский человек на rendez-vous» з приводу повісті Тургенєва «Ася»: то був гарячий поклик до найшвидшого знесення огидливої панщини.
В р. 1862 Чернишевський був арештований, а 1864 засуджений на 15 літ в каторжні роботи за мнимий поклик до визволених кріпаків та за шкідливий напрямок «Современника». Тоді ж появився в печаті й текст «докладу» (реляції), уложеного секретарем сената дотично справи Ч[ернишевсь]кого (по теперішньому б то «обвинительный акт»). Там оповідалось таке. Офіцер гвардії Всеволод Костомаров був проваджений в Тобольськ яко політичний провинник. Дорогою він став перетрушувати свою скриньку, а з неї випав нібито лист Ч[ернишевсь]кого в Москву до поета Плещеєва (петрашевця); Ч[ернишевсь]кий нібито писав, що поклик до кріпаків виготовлений, але в Петербурзі нема друкарні, де б можна було напечатати, то він просить Плещеєва розшукати в Москві. Костомарова вернули зараз назад до Петербурга, де Ч[ернишевсь]кий уже був ув’язнений, почали допитувати. Костомаров зізнав, що літом 1862 р. він їздив до Москви, то Ч[ернишевсь]кий просив його одвезти лист Плещеєву; лист той він положив до себе в скриньку, а приїхавши в Москву, не міг знайти, бо він якось застряв поміж капшуками, де й перебував до сього часу. Лист той Ч[ернишевсь]кий буцім передав йому в якійсь бесідці (альтанці), де розмовляв з ним про поклик до кріпаків, що мав на меті вияснити їм сумну будущину, вироблену важкими економічними умовами панщинної реформи; ту розмову нібито чули
