Дурепи - Басан Валентина
Цієї ночі вона спала погано. Їй снилися кошмари, вона постійно запитувала себе, як Саша дізнався пароль від її домашнього ноутбука, який Павло надійно засекретив паролем, не дивлячись на протести Аліси. Вона шукала уві сні бабусю, щоб запитати, де Паша і який пароль він поставив на ноутбук, щоб зайти в нього і поставити більш надійний код. Бабуся хитала головою, хмурилася і кричала на Алісу уві сні. Вона називала свою внучку непрохідною дурепою, яка псує в мікрохвильовці старовинні, розписані золотом, тарілки. Бабуся погрожувала їй пальцем і веліла слухати Пашу, бо її Кучков поганого не порадить. Уві сні Аліса плакала через бабусю і від того, що ніяк не може відкрити ноутбук, щоб дізнатися, де заховані гроші і купити бабусі нові тарілки з-під сервізу.
Подвійна порція кави не допомогла. Аліса грішила на занадто теплу ковдру, яка очевидно не дала дівчині нормально виспатися. Вона забула свій сон, але неприємні думки про щось недобре не давали дівчині спокою весь ранок. Саша подзвонив їй в обід і запросив в затишний ресторанчик поруч з її офісом. Аліса зняла в банкоматі готівку зі своєї зарплатної і кредитної картки, і міцно тримаючи сумку на плечі, спустилася на перший поверх. Саша чекав її біля скляних дверей біля входу в офісний центр. Серце Аліси забилося швидше, дихання почастішало. Господи, вона хвилювалася, як в перший раз. Як же він їй подобався, може бути вона його навіть любила. Вона мотнула головою, проганяючи думки про любов, які вели до неминучої погибелі.
Де вона і де він?
Він такий гарний, ставний, чудовий, сексуальний, привабливий, досконалий, а вона – сіра мишка, якій просто пощастило. Аліса сама собі заздрила і ревно сканувала захоплені жіночі погляди в бік Олександра, які кидали майже всі представниці слабкої статі проходячи повз.
Раніше вона не була такою ревнивою. Кучков ніколи не ревнував Алісу, принаймні не показував свої почуття, а вона вже тим більше. Навіть коли Тоня розповіла, що Паша зізнався їй у коханні і запропонував вийти заміж, Алісі було швидше неприємно, ніж боляче. Її зачепили не почуття до цивільного чоловіка, а скоріше жіноче суперництво з більш красивою і привабливою подругою. До того ж всі думки Аліси вже тоді підкорялися тільки одній людині, її коханому Саші.
Він побачив її, посміхнувся і помахав рукою. Аліса була у нестямі від гордості і щастя. Кілька колег з подивом дивилися на дівчину, яка світилася від любові, що було дивно якщо врахувати, що вона недавно поховала молодого чоловіка, з яким жила досить тривалий час. Дружний жіночий колектив зібрався в кабінеті Аліси, обговорити її поведінку і нового красеня-хахаля, поки щасливиця Соколова йшла під ручку з красунчиком-хахалем в ресторан на обід.
– Кошеня, що тобі замовити?
– Мені каву, будь ласка.
– Ні, так не годиться. Давай щось м'ясне і салат.
– Сашенька, у мене апетиту немає.
– Ти шлунок угробиш, я сказав, замов що-небудь нормальне.
Їй лестили увага і турбота. Ось Кучков. Аліса мимоволі скривилася. І довго вона ще буде порівнювати Павла з Олександром? Тут і порівнювати нічого. Павло Кучков був хорошою людиною, але не для неї. А Саша – для неї. Він тільки її. І вона дивилася на нього і дивилася, одурманена його очима, запахом і голосом.
Олександр не зрозумів, чому на обличчі Аліси відбивається різна гама почуттів від неприязні до закоханості, тому він вирішив зміцнити свої позиції.
Зробивши замовлення офіціантові, він встав з-за столу і взяв Алісу за руку. Ресторанчик був розташований в маленькому підвальному приміщенні в стилі європейського винного льоху. Стіни викладені каменем, полиці з декором і келихами, дизайнерські люстри, які м'яко, але не яскраво висвітлюють приміщення благородним світлом. Вони пройшли невеликий центральний зал і спустилися в зал поменше, де були зайняті кілька столиків. В кінці другого залу були сходи, які вели вниз, до зручностей. Саша зайшов разом з Алісою в одну з чотирьох жіночих кабінок і закрив дубові двері на замок. Піднявши їй спідницю він розгорнув Алісу до себе спиною і ніжно вкусив за шию. Аліса мимоволі застогнала, впираючись руками в стіну кабінки. Крізь блузку він гладив її груди, притискаючи її до себе сильніше і сильніше. Аліса не оберталася, розуміючи, що він розстібає ремінь, спускає з себе штани. Він підняв її вузьку спідницю до самої талії, милуючись її дупою на підборах і в чорних панчохах. Аліса кусала губи, щоб не кричати від насолоди, абсолютно тваринного бажання і похоті. Вона впивалася нігтями в стіну кабінки, не відчуваючи болю від зламаних нігтів. Їй хотілося ще і ще, щоб це не закінчувалося, щоб ця насолода тривала довше, сильніше, глибше, частіше. Аліса залишила одну руку на стіні кабінки, а другою обняла Сашу за голову, щоб поцілувати. Його язик миттєво опинився у неї в роті, пестячи і дражнячи. В голові у Аліси розірвався феєрверк, в очах миготіли іскри, здається вона померла і воскресла, ніби цей феєрверк вибухнув у неї всередині, внизу живота, як пляшка шампанського, пінного, ароматного, п'янкого. Вона повернулася обличчям до свого коханого, знеможена і щаслива. Він ніжно цілував її губи і шию, застібаючи свої штани.
– Кошеня, приводь себе в порядок і піднімайся за столик. Я буду чекати тебе.
Аліса поправила спідницю, застебнула гудзики на блузці, вийшла з кабінки і подивилася на себе в дзеркало. Ще ніколи вона не була така прекрасна, як зараз, після сексу з найкрасивішим і сексуальним чоловіком на землі, одна думка про якого доводила її до оргазму. Вона поправила волосся і підморгнула своєму відображенню. Треба підфарбувати губи. А де помада? А помада в сумці...
Алісі стало жарко вже не від вульгарних думок про Сашине тіло, а від думок про сумку в якій лежить майже чотири тисячі доларів за сьогоднішнім курсом. Аліса кулею вилетіла з туалету, грюкнувши важкими дверима, вона піднімалася по сходах через одну, проклинаючи підбори і темний коридор. У маленькому залі вже нікого не було, а ось в центральному, де сиділи вони з Сашком, народу стало побільше. Олександр незворушно поглинав стейк з кров'ю, паралельно чіпляючи на вилку листя салату. Сумка висіла на спинці дубового стільця, де Аліса її і залишила.
– Сашенька, я принесла тобі гроші!
– Кошеня, ти змогла! Яка ти у мене розумниця! Найкраща! Ти дістала рівно п'ять?
– Ні, менше, чотири.
Саша на секунду замовк, але потім широко посміхнувся і погладив Алісу по руці і потягнувся до келиха з шампанським.
– Мій малюк, моє кошеня! Люблю тебе. За тебе.
Аліса не очікувала почути ці слова. Вона залпом випила келих, забувши, що через тридцять хвилин їй треба повертатися на роботу. Тремтячою рукою вона поставила келих на стіл і дістала з сумки гроші. Пачка була пухкою і Аліса, мало не розсипала готівку на столик. Саша блискавично перехопив пачку, не давши жодній купюрі опуститися на стільницю.
– Моя сексуальна дівчинка, моє кошеня, говори тост!
– Я... я теж тебе люблю ...
Аліса почервоніла до кінчиків волосся, пробуючи на смак ці слова, які вона не говорила нікому в житті. І вже тим більше Кучкову. Знову Кучков. Вона згадала сцену в туалеті. Пашка б ніколи не доставив їй такого задоволення, так сміливо і зухвало. Так солодко. Низ живота занив від задоволення і вона схрестила під столом ноги, міцно притулившись до стільця. Аліса була схожа на гулящу кішку, ось тільки цій кішці потрібен був тільки один кіт, швидше тигр.
Олександр махнув офіціантові, попросивши рахунок.
– Ти вже йдеш? – Її очі і голос благали затриматися, хоч на мить.
– Так, кошеня, Я подзвоню тобі завтра або післязавтра. До зустрічі, моя хороша.
І Олександр підійшов до барної стійки, побачивши, що офіціант вже роздрукував рахунок. Вийнявши пачку, яку йому дала Аліса, Саша поклав два папірці, великодушно давши зрозуміти гарсону, що здачу можна залишити собі. Вона не бачила, як він розплачується і як виходить з ресторану. Аліса пила шампанське, не доторкнувшись до салату, дбайливо замовленого Сашком. Вона чіпала свої губи і шию, ревно оберігаючи його запах, який залишився на її тілі. Її груди нили від туги по його долонях, її тіло жадало його рук, його дотиків, живіт ухнув кудись вниз і замість шлунка, перетворився в пульсуючий гарячий клубок від одних спогадів про близькість з ним.
Повернувшись на роботу, Аліса не звертала уваги на цікаві жіночі погляди колег і автоматично робила свою роботу до кінця робочого дня.
Рівно о шостій вона набрала Тоню, але Антоніна не відповіла. Аліса попросила подругу подзвонити, як та звільнитися, написавши їй повідомлення. Але Тоня так і не набрала.
Весь вечір Аліса просиділа в соціальних мережах з келихом вина, яке періодично підливала собі з пляшки.
Цікаво, Саша дозволить виставити себе разом з нею в соціальній мережі? Аліса уявила, як десятки заздрісних і злих жінок коментують її Олександра, записують йому компліменти, а її полощуть на всі лади від сірості такої убогої дівки.
Аліса ревнувала його навіть до невидимих і поки що не існуючих прихильниць. А може у нього є сторінка? Як же його знайти, а як його прізвище? Треба буде наступного разу запитати, а то закохалася і сама не знає в кого.
Вона хіхікнула своєму ж жарту.
Телефон блимнув смскою.
"Кошеня, я звільнився, буду у тебе до одинадцятої, залишуся ночувати".
Аліса мало не впустила телефон від радості і щастя. Життя прекрасне, дивовижне, чарівне!
Він прийшов ближче до першої години ночі, втомлений, позіхаючи на ходу.
– Сашенька, ти голодний? Тобі підігріти курку?
– Підігрій, кошеня, я поки в душ, втомився і брудний, як чорт!
– Ти – мій ангел!
– Хто?
Олександр здивовано застиг на порозі кухні.
– Ти – мій ангел, найулюбленіший, а ніякий не чорт!
– А ти – моя дурочка! Гаразд, я в душ. Сорочку в пралку закинь, будь ласка.
Він на ходу скинув сорочку і з голим торсом пішов у ванну. Аліса слухняно підібрала сорочку і несміливо постукала у ванну.
– Так?
– Сашенька, давай я все виперу, до ранку речі висохнуть, я поглажу.
– А, ок. Візьми на підлозі.
Аліса зібрала речі і захоплено дивилася на його голе, ідеальне тіло під струменями душу.
– Хочеш до мене?
– Що?
– Іди до мене.
Він затягнув Алісу під душ прямо в халаті, роздягаючи її вже мокру і збуджену.
Через півгодини вона в рушнику на голе тіло гріла йому їжу і включала пральну машинку, поки Олександр лежав у вітальні на дивані.
– Кошеня, а ти зможеш дістати ще тисячу?
Він комусь написав повідомлення і заблокував свій телефон, подивившись на Алісу.
– Я навіть не знаю.
