Король Лір - Вільям Шекспір

Буря триває.

Лір

Лише мене.

Кент

Ввійдіть сюди, володарю ласкавий.

Лір

Мені ти хочеш розірвати серце?

Кент

Своє раніш я розірву, королю!

Ввійдіть сюди.

Лір

Ти думаєш: то лихо,

Що нас гроза промочить до рубця?

Для тебе - справді. А тому, кого

Гризе страшна хвороба, не помітна

Недуга менша. Хай би од ведмедя

Ти утікав, а море на шляху

Зустрілося розбурхане,- назад

Побіг би ти ведмедеві у пащу.

Як вільний дух, то й тіло в нас чутливе.

Ця буря, що в моїм бушує серці,

Заглушує всі інші почуття.

Невдячні дочки! Боже мій єдиний!

Та це ж однаково, якби кусати

Мої уста цю руку почали

За те, що їм вона підносить їжу!

Та я помщусь. Ні, я не буду плакать!

Під ніч таку не дать мені притулку!

Гуляй, несита зливо! О Регано,

О Гонерільє! Доброго отця,

Що все віддав вам щирою рукою,

Під ніч таку!.. Як близько до безумства!

Як страшно! Ні! Мовчатиму! Ні слова!

Кент

Королю добрий, увійдіть сюди.

Лір

Прошу, зайди собі, влаштуйся на ніч;

Мені ця буря волі не дає

Про тяжчі речі думати. А втім,

Іду, іду.

(До блазня)

Заходь, хлопчино, перший.

Іди вперед, бездомний бідачисько!

Я помолюся перед сном.

Блазень заходить у курінь.

Бродяги,

Сіроми голі! Як на вас падуть

Страшні удари бурі оцієї -

Чи ж можуть ваші голови невкриті,

Худі тіла в подертому вбранні

З негодою жахливою боротись?

Занадто мало думав я про це.

Навчайся, багатію! Відчувай,

Що бідарі всякденно відчувають,

Віддай їм зайвину добра свойого,

Щоб правда на землі запанувала.

Едгар

(у курені)

Дев’ять футів! Дев’ять футів! Бідний Том!

Блазень вибігає з куреня.

Блазень

Не йди туди, кумцю. Там нечиста сила. Рятуйте мене! Рятуйте!

Кент

Дай руку. Хто там?

Блазень

Дух, дух,- він каже, що його зовуть Бідний Том.

Кент

Хто там гарчить у соломі? Ану, виходь!

Входить Едгар у подобі божевільного.

Едгар

Геть! Диявол женеться за мною! Крізь колючу темряву дме зимний вітер. Гей! Іди в свою холодну постіль і зогрійся.

Лір

Ти все віддав своїм дочкам? І дожився до такого?

Едгар

Дайте милостиньку Бідному Томові. Нечистий дух гнав його крізь вогонь та полум’я, бродами та чорториями, драговинами й болотами, клав йому ножі під подушку і мотузки з зашморгом на його місце в церкві, сипав щурячу отруту йому в кашу, гордим робив його серце, примушував гасати конем по вузеньких місточках, проклинати власну свою тінь, як зрадника. Присягаюсь усіма п’ятьма чуттями, Томові холодно. Ду-ду-ду, ду-ду, ду-ду! Хай боронять тебе боги від вихору, падучих зірок та пошесті! Дай що-небудь Бідному Томові, його мучить нечистий. От я його ледве не впіймав - от я його, от я його, ще раз, ще раз!

Буря триває.

Лір

Що? Це дочки довели бідолаху до цього? Ти не міг нічого врятувати? Ти віддав їм усе?

Блазень

Ні, він зоставив собі рядюгу, а то... нам усім було б соромно дивитись.

Лір

Нехай усі хвороби, що таяться

В хисткім повітрі, щоб карать злочинців,

Твоїх жорстоких дочок опадуть!

Кент

Сер, дочок він не має.

Лір

Смерть тобі,

Брехливий рабе! Так занапастити

Людину можуть лиш недобрі дочки.

Чи то вже звичай, щоб отак батькам

Доводилось через дітей страждати?

Це справедлива кара, так! Батьки

Самі потвор нещасних породили.

Едгар

Пілікок сидів на Пілікокській горі. Ух, ух, ух!

Блазень

Ця ніч холодна всіх нас оберне на дурнів та шаленців біснуватих.

Едгар

Стережись лихого духа! Слухайся своїх батьків, будь вірний своєму слову, не клянись, не перелюбствуй із жінкою ближнього свого, не давай гордощам посісти твою душу... Томові холодно!..

Лір

Хто ти був такий?

Едгар

Послужливий хлопець, гордий серцем і розумом, що завивав собі кучері, носив рукавички і капелюхи, догоджав хтивому серцю своєї коханки і чинив з нею нічні діла; присягався стільки разів, скільки разів одкривав рота, і кожну присягу ламав перед світлим оком небесним; хлопець, що засинав, обмірковуючи спокуси, і прокидався, щоб здійснювати їх. Вино я любив палко, гру в кості - ніжно, а в любові до жіноцтва міг заткнути за пояс турецького султана. Живучи з лукавим серцем, з легкою головою, з кривавою рукою, я був ледачий, як свиня, хитрий, як лис, неситий, як вовк, скажений, як пес, хижий, як лев. Не допускай, щоб рипіння черевичків чи шелест шовку віддали твоє бідне серце жінці, не дозволяй нозі твоїй наближатись до кубел розпусти, руці - до спідничок, перу твоєму - до рахункових книг лихваря і стережись нечистого. А зимний вітер усе дме крізь кущі терну. Він каже: гу-у, гу-гу, гу-гу!.. Дофіне, хлопчику мій, тсс! Нехай він мине нас!

Буря триває.

Лір

Краще б тобі лежати в домовині, як стояти голому супроти цього розлютованого неба. І невже ж оце людина? Придивись-но тільки до нього. Він не завдячує черв’якові шовк, звірові - хутро, вівці - вовну, гірській кішці - мускус. Тут нас троє підроблених, ти - справжня людина. Неприкрашена людина це ж і є така от злиденна, гола двонога істота. Геть, геть усе позичене! Іди-но, розстебни тут!

(Рве з себе одежу)

Блазень

Прошу тебе, кумцю, не вередуй. Ця ніч не годиться, щоб купатися. Маленький вогник серед дикого поля був би тепер