Думки проти течії - Хвильовий Микола

Тепер десерт: чи не скажете ви хоч два слова про молодих "вчених", які "натискають" на Поліщукову "ручку"?

— Ви маєте на увазі Ів. Капустянського?. Знаменитий учений! Шкода тільки, що він і досі не знає, хто цей дядя — псевдонім — і як із ним поводяться. Словом, гарний учений і подає великі надії. Вірю, що з такою наукою ми підемо дуже й дуже далеко. Словом, сrеdо, quia absurdum est10.

Р. Р. S’. Фу, аж втомився, коригуючи "гранки". Така халепа з цими статтями — прямо біда: "ручка" труситься до лірики, а життя "натискає" на публіцистику. От і зараз кортить ще два слова сказати (пробачте, Миколо Григоровичу!) Справа в тому, що ми мусимо констатувати дуже приємний факт: наш памфлет уже зробив своє діло.

Через кілька день після виходу 12 числа "ЧШ", де вміщено було "ахтанабіля" сучасності, В. Поліщук видрукував вірша "Ейфелева башта", в якому вже робить спробу написати сонета. Спроба, правда, не зовсім удала, але у всякому разі — прогрес! "Из искры возгорится пламя"; можливо, ця спроба й поведе нашого верлібриста через культуру класичного вірша до справжнього верлібру… Дай, Боже! і допоможи ще йому, Боже, побороти в собі себелюбство, і постав перед ним, Боже, якусь церобкопівську плювательницю: хай плює на здоров’ячко. Бо чим же винні Зеров і Рильський, що йому так багато слини в роті?

З великою приємністю ми констатуємо й такий факт: "гарячий воїн" не цурається вже і тичинівської "церковщини". То нічого, що він поруч свого "сонета" видрукував (очевидно, виправдовуючи себе) "наплювательський" вірш Маяковського, та нічого, що він переборщив трохи "опахалами", — то нічого! Надалі наш верлібрист найде міру своїй "церковщині"; що ж до Маяковського, то він побачить, що цей поет не тільки плює, але вже й тоскує за "облаком в штанах" ("мне бы покончить жизнь в штанах, в которых начал") .

Словом, от вам зразки тієї "церковщини", до якої вже йде Поліщук: "немов святий огонь донести в хату треба", "мов темним омофором мене укрити", "як юна Божа мати", "на жертву вечорову", "як ласка мадонни", "вже колишуть своїм опахалом", "я молюся за всіх", "воскрешаю вас" і т. д., і т. п., еtс.

Правда, букетик? От що значить памфлет: не встиг видрукувати, як уже й наслідки! Це я взяв, до речі, з "Радіо в житах", з тієї збірки, яку й написано "свідомо", оце недавно… цими днями. От тобі й "корінфський ордер"!

— Ви говорите "корінфський ордер"?. А все-таки справді: невже не можна сказати ордер? Ну, покиньте, нарешті, своє "яхидство", Миколо Григоровичу! Боже мій, скільки у вас тієї злоби до тих людей! Ая-я-я-я-я-я!

— Ах, дорогий читачу, нічого не зробиш: така вже мені злоба до тих людей. Як підскоче "поверхурочний", так і закипить "в нутрє". От і зараз: їй-богу, "мілітан" вивозе! Не будь його — весь ефект пропав би. Латинський "орден" у французів, звичайно, переходить в "ордер", але в нас останній звучить все-таки як "ахтанабіль". Бо і справді, що ви показуєте касирові, коли вам треба одержати "поверхурочні за 90 з лишкою години"? Ордера чи ордена? Очевидно, ордера, наказа. Тепер уявіть, що "залізобетонна" колона теж зветься "ордером". Ви берете цю колону й несете до касира. Касир здивований і пропонує назвати її "орденом". Тоді ви з горя випиваєте пляшку сороковки й намагаєтесь повісити цього "залізобетонного" "ордена" на свої груди. Це вам не вдається, і ви кричите:

— До чорта ордени й ордери! Хай буде "корінфська" колона!

Це, звичайно, каламбур, але я, як апологет пуризму, рішуче повстаю проти всякої… претензійності.

______________

1 Причина війни (латин.).

2 Показна доброчесність (фр.).

3 Людині властиво помилятися (латин.) — афоризм Сенеки-старшого.

4 Епіграф (іт.).

5 Особистості (латин.).

6 Мистецтво для мистецтва (фр.).

7 "Палким Роландом" (іт.)

8 Велика людина (грец.).

9 Скандальний успіх (фр.).

10 Вірю тому що це безглуздо (латин.)..