Мина Мазайло - Микола Куліш
— Го!
— Ґо!
— Де ж там, Улю, "ґо", коли в книжці "го" стоїть. Взагалі в українській мові рідко коли звук "ґе" подибуємо, хіба в таких словах, як (на батьків бік голосно) ґуля, ґава, ґирлиґа, а то скрізь кажемо "ге".
Баронова-Козино раптом стрепенулась:
— Стривайте, стривайте! Я знайшла секрета, як вас навчити. Боже мій, знайшла... Ось як: читайте, і де "ґе" стоїть, там вимовляйте ка, к.
Мазайло несміливо:
— Ка, ки...
Баронова-Козино
— Так! Читайте!
Мазайло
— Пахнет сеном над лу-ками...
Баронова-Козино
— Так! Так!
Мазайло сміливіш:
— Песньой...
— Песнєй.
— Пєснєй душу веселя, баби з к-раблями рядамі...
Баронова-Козино рівним методичним голосом:
— Не з ґраблямі, а з ґрап-лямі.
Мазайло старанно, аж жили напнулись:
— 3 краб-лямі...
Баронова-Козино
— Та ні! У вас тепер не "ге", не "кге"... Треба казати не з ґраблямі, а з ґраплямі, с... Окрім цього, в руській мові там, де звук "б" не акцентовано, треба його вимовляти як "п": с ґрап-п-плямі...
Мазайло обережно, як по камінцях через воду:
— С крап-лями...
— Мі.
— С к-крап-ля-мі рядамі.
— Так!
Мазайло сміливіш:
— Ходять, сєно шєвєля. Там сухое убірають мужічкі є-ко круком.
Баронова-Козино
— Не єко, а єво!
Мазайло
— Як? Та тут же стоїть буква "ги", себто "к", а не "в".
Баронова-Козино
— В інтелігентній мові вимовляють "єво", а не "єго" і не "є-хо".
Мокій стрепенувся. Аж підскочив. До Улі:
— Стривайте! Я теж знайшов секрет, як вас навчити. Знайшов! Ось як: читаючи, вимовляйте "г" як "х". Ну, Улю!
Уля
— Під хорою...
Мокій
— Приблизно так.
Уля сміливіш:
— Під хорою над криницею...
Мокій
— Улю, як у книжці написано. Над криницею, цею "е"... (Раптом). Скажіть, Улю, паляниця!
Уля
— Паляниця.
Мокій
— Такі Вірно! Раз паляниця у вас вийшла, це знак того, що скоро навчитеся мови.
Уля
— Серйозно?
— Серйозно.
Баронова-Козино до знервованого Мазайла:
— А що таке паляниця?
Мокій голосно:
— Український білий хліб.
Баронова-Козино
— А я й досі не знала.
