Фаворитка. Між двох вогнів - Очеретяна Кішка

Як загарбник, який хотів утвердити свою владу, він не залишив жодного шансу на порятунок. З дзвоном посипався залишений на столику посуд, вогник свічки затремтів і згас. У темряві Шарлотта не сприймала більше ні звуків, ні образів. Вони злилися в одне, поринаючи в безсоромну, гостру насолоду, доки зовсім не знесилили. Тепер його  поцілунки були повними млості і танули на губах, як цукор, наповнюючи кожен дотик ніжністю і попереджаючи непотрібні слова.

В такі хвилини Дерік відчував себе телепнем. Якби ж то він раніше розтулив очі і побачив, скільки пристрасті ховається за байдужістю його дружини! Якби хоч на мить допустив, що з жінкою можна вести довгі розмови ночами, а вдень милуватись тим, як вона пестить твого сина! На жаль, час не можна було повернути назад. Граф переніс Шарлотту в прохолоду розкиданого ліжка, дозволив влаштуватися на плечі і провів пальцями по волоссю, що розповсюджувало тонкий аромат квітів. 

- Спи, вже бог знає скільки часу! – нарешті Дерік обійняв її, накриваючи ковдрою. 

- А ти? – Шарлотта потяглася і блаженно притиснулася щокою до чоловіка.

- А я тебе охоронятиму, моя маленька валькірія! Давай, заплющуй очі!

 Хміль поступово вивітрювався з голови, але сон не йшов до графа навіть коли він почув рівне дихання поруч. Десь поблизу ховався той, хто діяв нишком, але цей «хтось» поки не розкрив свою личину і вважав за краще ховатися в тіні, щоб продумати наступний крок. Поки що, але то була небезпечна гра…