Фаворитка. Між двох вогнів - Очеретяна Кішка

- Сядемо на корабель і вирушимо до Америки? - граф мимоволі криво всміхнувся, було щось невимовно приємне в тому, що дружина готова була їхати за ним хоч на край світу, якби не одне “але”.  - Скажи чесно, ти боїшся за мене чи сумніваєшся у своїй стійкості?

- Я боюся, що ти когось уб'єш, і наш син зростатиме сиротою!

- Ось цього я ніколи не допущу! – він з усією властивою галантністю притиснув до губ маленьку руку і відразу відпустив.

За першим знаком Деріка слуги подали карету і граф відчинив дверцята, допомагаючи дружині зі служницею, що квапливо крокувала позаду, забратися всередину. Він не сумнівався, що випадково зіткнувся із секретами герцога і по обличчю Шарлотти бачив – вона думає те саме.

- Нічого не бійся, – сказав Дерік, прикриваючи дверцята, - але будь напоготові. У разі чого ти знаєш, що робити!

Шарлотта проводила чоловіка поглядом, він відразу повернувся до неї спиною і швидким кроком попрямував до таверни, щоб більше дізнатися, підслухати випадкові розмови, а може й самому відшукати серед гостей горезвісного шпигуна. Чомусь вона не сказала Деріку про власні підозри. Та людина, яка промайнула в натовпі всього на мить, була не підручною герцога! Шарлотта впізнала самого Едвіна або когось неймовірно схожого на нього. Звичайний збіг? Нехай краще так, бо найбільше вона боялася знову зіткнутися з принцем.