Фаворитка. Між двох вогнів - Очеретяна Кішка

- І в чому ж була його дивина, Паскаль? 

- Як вам сказати, – він зробив мимовільний рух, але швидко опанував. – У його ставленні до дружини. 

- Герцог був грубий, підвищував голос, можливо, звинувачував у подружній зраді?  Як бачите, я дещо знаю про справи мого сина та про його підозри. То що вас збентежило?

Модесто промовчав, тільки сильніше стиснув зуби і опустив очі. 

- Гаразд, залишимо це, – терпляче продовжила королева, якій треба було дізнатися головне. - Слуги теж помітили підміну?

- Якщо це й так, то ніхто нічого не говорив. І я сумнівався доти, доки міледі не звернулася до нього на ім'я – Філіпп. 

- І чому ж ви не надіслали мені листа відразу? Я приїхала б і викрила його на місці, якщо все розказане вами правда! Чому, Паскаль? Чи може річ у тім, що ви не хотіли залишати пані? Кров на вашому одязі належить герцогу, це результат вашого «втручання»? Що ж ви мовчите?

- Це результат гри в «жабу», ваша величність. Панове хотіли розважитися.  

Йоханна відкинулася назад на подушку і заплющила очі. Більшість картини вже склалася. Філіпп явно відрізнявся від свого брата: хитрістю, спритністю та розумом батька, зовсім не властивих Едвіну. І водночас він був до крайності самовпевненим і неспостережливим, коли не помітив прямої загрози. 

- Добре, я не вчинятиму вам докладний допит. Поки що... Ви залишитеся тут і служитимете у мене, я віддам відповідні розпорядження. Якщо ваші слова підтвердяться, і це допоможе повернути мого сина, ви отримаєте нагороду. Ідіть! 

Модесто вклонився. При наближенні до дверей хтось тихо відійшов убік і сховався за важкою гардиною. Тільки коли охоронець пішов, молоденька служниця навшпиньки вибралася зі свого укриття і поспішила з доповіддю до людини, яка з деяких пір стежила за кожним кроком королеви. Того ж вечора гонець помчав із листом, у якому було лише кілька зашифрованих рядків і цей лист, а не втручання матері чи ревнивого коханця Катріни вирішив долю Едвіна.