Кришталевий черевичок. Якщо фея не прийде - Вікторія Ковзун

– О, а бали! Бали! – все дужче заводився Бонне. – Ні за кого раніше не було таких пишних балів! Ви не повірите, та раніше це було таке убозтво, що порядному дворянину туди й поткнутись було соромно! Та завдяки нашому славному королю Кеталь процвітає у всіх напрямках і носить посаг передового королівства білого світу!..

Аж раптом Бонне стрепенувся. У маленьких очах ворухнулася злість та обурення.

– І ось такому чудовому королю насмілились завдати такої ганьби! – із запалом вигукнув він.

– Як?! – тепер сеньйора виразила аж два грами здивування.

– Це було просто жахливо! Це було, це було… – від обурення йому не вистачало слів.

– Шановний батько намагається розповісти, як ми вчора відвідали п’єсу, – зронив Лоренсо. – Ви ж чули про П’єра Дювеля?

– Звичайно! Це ж один з найпопулярніших сучасних драматургів! – защебетала Іветта.

– Тоді для Вас це також стане тяжким ударом, – зітхнув сеньйор Бонне. – Бо вчора він знищив себе. Він насмілився розтоптати королівську гідність!

Іветта миттю зобразила «переднепритомний вигляд».

– У чому ж полягав сюжет п’єси? – поцікавилась сеньйора Лефевр.

– Ганьба! Ганьба! – схопився за серце Бонне. – Суцільна ганьба!

– З Вашого дозволу, я коротко переповім, – мовив Лоренсо, і сеньйора кивнула. – П’єсу презентували як трагікомедію і ключовою постаттю був юний принц. Він закохується у дівчину-дворянку і всупереч батьку-королю продовжує підтримувати з нею стосунки. Але згодом король ламає опір сина, і той змушений одружитися з принцесою. Що цікаво, почуття до минулої коханки розсіюються і принц по вуха закохується у нову обраницю. Незабаром його коронують, у сім’ї з’являється син… Але виявляється, що син цей у нього не єдиний, і від попередньої дівчини народився байстрюк, – хлопець це так знуджено розказував, ніби це звичайна справа. – І тут розпочинається комедійна частина. Адже дивитись, як величний король болотами бігає від однієї сім’ї до іншої та ще й втікає через вікна, димарі, городи й паркани, аби його не помітили – на це неможливо дивитись без сміху! Глядачі так потішались із недолугого короля, що геть за животи хапались! Та незабаром починається трагічна частина. Адже гине одразу дві дівчини – і королева, і дворянка. Перша – коли дізнається, що у чоловіка є позашлюбний син, і необачно кидається в ліс, де її перестрічає головоріз… Друга – не витримуючи гніту важкої долі. І все б добре… адже люди люблять дивитися на поневіряння чужих королів і насміхатися з їх недолугості… Та коли в фінальній сцені дворянка називає головного героя «Конрад ІІІ», і в цей самий момент виявляється, що на п’єсі був присутній сам король… – Лоренсо зробив протяжну паузу та розвів руками.

А єдине, що в цій історії стурбувало мене: «Мамо рідна, той драматург ще хоч живий?»

– Неймовірна ганьба! – повторив Бонне. – Неймовірна! Ніколи більше не відвідуватиму жодного з театрів!