Скандинавська міфологія - Ніл Гейман
Фрейр видавався враженим. А все ж, подумав Локі, чарівний корабель, який можна згорнути, як сукно, — це не менш вражаюче, ніж безупинний вепр, що світиться в пітьмі. Голова Локі все ще була в безпеці. Останнім подарунком, який мав представити Брокк, був той, що його Локі спромігся зіпсувати.
Брокк дістав з-під сукна молот і поклав його перед Тором.
Тор поглянув на нього і хмикнув.
— Руків’я закоротке, — зауважив він.
Брокк кивнув.
— Так, — погодився він. — Це моя помилка. Я працював за міхами. Та перш ніж ти відмовишся, дозволь розказати, чому цей молот такий особливий. Він називається «Мйольнір», тобто «той, що метає блискавки». По-перше, цей молот незламний — як би сильно ним не вдаряли, він завжди залишається неушкодженим.
Тор зацікавився. За своє життя він переламав силу-силенну зброї, здебільшого тому, що вдаряв нею об що-небудь.
— По-друге, кидаючи цей молот, ти завжди влучатимеш у ціль.
Торова цікавість зростала. Він загубив купу чудової зброї, кидаючи її в те, що його дратувало, і промазуючи, та не раз бачив, як кинута зброя зникала в далечині раз і назавжди.
— Як би ти сильно або далеко його не кидав, він завжди буде повертатися тобі до рук.
Тепер Тор аж заусміхався, а громовержець це робив нечасто.
— Ти можеш змінювати розмір молота. Він здатен більшати або меншати до настільки крихітних розмірів, що поміститься під сорочкою.
Від захвату Тор сплеснув у долоні, так що Асґардом прокотилося відлуння грому.
— Проте, як ти вже зауважив, — завершив Брокк із сумом, — руків’я молота і справді закоротке. Це моя провина. Я не зміг рівно піддувати міхами, поки мій брат Ейтрі його кував.
— Те, що руків’я коротке, — це зовнішня дрібниця, — відповів Тор. — Цей молот захистить нас від крижаних гігантів. Це найкращий подарунок, який я бачив у своєму житті.
— Він захистить Асґард. Захистить усіх нас, — схвально докинув Одін.
— На місті гігантів я б тремтів од страху перед Торовим молотом, — приєднався Фрейр.
— Так. Це чудовий молот. Але як же волосся, Торе? Прекрасне золоте волосся Сіф! — запитав Локі з ноткою відчаю у голосі.
— Що? А, так. У моєї дружини дуже гарне волосся, — відповів Тор. — А, тепер, Брокку, покажи мені, як робити молот більшим або меншим.
— Торів молот навіть кращий, ніж мій дивовижний спис і чудесний браслет, — додав Одін, схвально киваючи.
— Цей молот ліпший і більш вражаючий за мої корабель і вепра, — визнав Фрейр. — Із ним боги Асґарда будуть у безпеці.
Боги поплескали Брокка по спині й сказали, що вони з Ейтрі зробили найкращий подарунок з усіх, які боги отримували.
— Радий це чути, — сказав Брокк. Він повернувся до Локі: — Що ж, тепер я можу відрізати твою голову, син Лаувейї, й забрати її з собою. Ейтрі дуже зрадіє. Ми перетворимо її на щось корисне.
— Я… хочу викупити свою голову, — запропонував Локі. — У мене є скарби, якими я можу з тобою розплатитись.
— В нас із Ейтрі вже і так є всі скарби, які потрібно, — відповів Брокк. — Ми творимо скарби. Ні, Локі. Я хочу твою голову.
Локі на мить замислився, а тоді сказав:
— Добре, забирай. Якщо спіймаєш. І він підстрибнув увись, а тоді кинувся навтьоки високо в них над головами. За мить його вже не було видно.
Брокк поглянув на Тора.
— Ти можеш його спіймати?
Тор стенув плечима.
— Взагалі, мені не слід цього робити, — відповів він. — А втім, я радий нагоді випробувати мій новий молот.
За хвилину Тор повернувся, міцно тримаючи Локі. Той палав од люті та безсилля.
Гном Брокк дістав свого ножа.
— Ходи-но сюди, Локі, — промовив він. — Мені пора відтяти тобі голову.
— Звісно, — сказав Локі. — Звісно, ти можеш відтяти мені голову. Але — і в цьому я апелюю до могутнього Одіна — якщо ти відріжеш хоч шматочок моєї шиї, то порушиш умови нашої угоди, за якою тобі обіцяно мою голову і нічого більше.
Одін схилив голову набік.
— Локі має рацію, — промовив він. — Ти не маєш права відрізати його шию.
Брокка це роздратувало.
— Але я не можу відрізати його голову, не зачепивши шиї, — сказав він.
Локі був задоволений собою.
— От бачиш, — почав він, — якби люди задумувалися над значенням власних слів, вони б не наважувалися змагатись із Локі, наймудрішим, найрозумнішим, найхитрішим, найкмітливішим, найкрасивішим…
Брокк щось пошепки запропонував Одіну.
— Це буде справедливо, — погодився той.
Брокк дістав смужку шкіри і ніж. Він приклав шкіру до рота Локі й спробував зробити в ній дірки вістрям ножа.
— Нічого не виходить, — мовив він за якийсь час. — Мій ніж не може тебе поранити.
— Можливо, це тому, що я завбачливо подбав про захист від ножів, — скромно відповів Локі. — На випадок, якщо мій виверт із шиєю не спрацює. Тому, боюся, жоден ніж не зможе мене поранити!
Брокк щось пробурчав, тоді дістав шило — довгу голку з ручкою, яку використовують в обробці шкіри, — і почав протикати шкіряну смужку, дірявлячи губи Локі. Потім узяв міцну нитку і зшив губи докупи.
Брокк пішов, а Локі залишився з міцно зашитим ротом, не в змозі скаржитись.
Для Локі біль мовчання був навіть болючішим за біль від того, що його губи пришили до шкіри.
Отже, тепер ви знаєте, як боги отримали свої найбільші скарби. Виною всьому був Локі. Навіть молот Тора — провина Локі. В цьому була його фішка. Ви не могли терпіти Локі навіть тоді, коли були надзвичайно вдячні йому, і були вдячні навіть тоді, коли ненавиділи його всім серцем.
Будівельних справ майстер
Тор вирушив на схід, щоб воювати із тролями. Без нього в Асґарді стало спокійніше, але й менш безпечно. Це було ще в сиву давнину, невдовзі після того, як аси з ванами уклали мирний договір, коли боги все ще будували свій дім і Асґард був незахищеним.
— Ми не можемо весь час покладатися на Тора, — сказав Одін. — Нам потрібен захист. Прийдуть велетні, а з ними і тролі.
— І що ти пропонуєш? — запитав Хеймдалль, охоронець богів.
— Побудувати стіну, — відповів Одін. — Таку високу, щоб її не могли подолати крижані гіганти. Таку товсту, щоб крізь неї не міг пробитись навіть найсильніший троль.
— Будівництво такої стіни — настільки високої та товстої — займе у нас багато років, — сказав Локі.
Одін кивнув на знак згоди.
— Так чи інакше, — мовив він, — а нам потрібна стіна.
Наступного дня в Асґард прибув чужинець. Це
