Скандинавська міфологія - Ніл Гейман

III

Світ — це плаский диск, зусібіч оточений морем. Гіганти живуть на краю світу, поряд із найглибшими морями.

Щоб вони не підходили занадто близько, Одін, Вілі та Be відгородили середину світу стіною, яку зробили з вій Іміра. Це місце вони назвали Мідґардом.

Мідґард був порожнім. Тутешні землі мали чудовий вигляд, але ніхто не ходив лугами і не рибалив у чистих водах, нікому було підкорювати гірські вершини чи милуватися хмарами.

Одін, Вілі та Be розуміли, що світ без живих істот — не світ. Вони блукали по всіх усюдах у пошуках людей, але так нікого й не знайшли. Зрештою, на скелястому березі біля моря, поміж галькою брати знайшли дві колоди, які раніше гойдалися на хвилях, аж доки їх не викинуло на берег.

Перша колода була ясеневою. Ясен — пружне і гарне дерево з корінням, що йде углиб. По ясену добре різьбити, бо він не тріскається й не розколюється. З ясена виходить гарне руків’я інструмента або ратище списа.

Друга колода, яку брати знайшли поряд із першою на березі — вона лежала майже впритул до неї, виявилася вільховою. Вільха — витончене дерево, однак таке тверде, що з нього виходять найміцніші дошки й балки; з вільхи можна збудувати чудовий дім.

Боги взяли дві колоди і встромили їх сторчма в пісок; тепер вони були на людський зріст. Одін тримав колоди, а решта братів по черзі вдихнули у них життя. Так мертві берегові колоди перетворилися на живих істот.

Вілі дав їм волю, розум і рішучість. Тепер вони могли рухатись і чогось прагнути.

Be обтесав колоди, надавши їм людської подоби. Він вирізьбив вуха, щоб вони могли чути, очі, щоб бачити, і губи, щоб говорити.

Тепер замість двох колод на березі стояли дві оголені людини. З однієї колоди Be вирізав чоловіка, а з іншої — жінку.

Троє братів придумали для чоловіка й жінки одяг, щоб вони прикрилися і не мерзли, стоячи на узбережжі краю світу, де на них летіли бризки холодної морської води. Наостанок боги дали двом створеним людям імена: чоловіка вони назвали Аск, або «Ясен», а жінку — Ембла, або «Вільха».

Аск і Ембла були батьком і матір’ю кожного з нас: будь-яка людина завдячує життям своїм батькам, а також їхнім батькам і батькам їхніх батьків. Отож, якщо цей ланцюжок продовжити, то виявиться, що нашими прабатьками були Аск і Ембла.

Ембла й Аск стали жити в Мідґарді, під захистом стін, які боги спорудили з вій Іміра. Тут вони згодом побудують свою домівку, захищену від гігантів, чудовиськ та інших загроз, що чатують на далеких просторах. У Мідґарді вони зможуть спокійно ростити своїх дітей.

Ось чому Одіна називають Богом-отцем. Адже він був батьком богів, і саме він вдихнув життя у наших з вами пра-пра-прабатьків. Не має значення, бог ти чи смертний, — твоїм батьком завжди буде Одін.

Іґґдрасілль і дев’ять світів

Іґґдрасілль — це могутнє ясенове дерево, найдосконаліше та найпрекрасніше з усіх дерев, а також найбільше.

Іґґдрасілль росте між дев’яти світів і з’єднує їх один з одним. Це найпишніше і найвище дерево на світі. Його верхів’я здіймається вище неба.

Іґґдрасілль настільки велетенський, що пустив корені одразу в трьох світах, де їх живлять три джерела.

Перший і найглибший корінь простягнувся у потойбічний світ, до Ніфльхейму — місця, що існувало задовго до всіх інших. В центрі царства темряви б’є вічно вируюче джерело Хверґельмір, що гуде, немов киплячий чайник. У цих водах живе дракон Нідхьогг — він без упину підгризає корінь дерева знизу.

Другий корінь опустився у світ крижаних гігантів, до джерела Міміра.

На самому вершечку світового дерева сидить мудрий орел, а між очей у нього примостився сокіл.

Гілками ясена бігає білка на ім’я Рататоск. Вона допомагає Нідхьоггу, страшному пожирачу трупів, і орлу обмінюватися плітками та новинами. Білка дурить обидві сторони і радіє з того, що провокує їх на сварки.

Велетенське гілля світового дерева гризуть чотири олені: вони об’їдають кору і листя. А внизу, біля основи, коріння точить сила-силенна змій.

На світове дерево можна вилізти. Саме на Іґґдрасіллі на знак жертви вішався Одін, а відтак світове дерево стало шибеницею, а Одін — Богом шибениць.

Боги не користуються світовим деревом. Вони переходять між світами через Біфрьост — міст-веселку. Тільки боги можуть мандрувати веселкою; будь-який крижаний гігант або троль обпалив би собі ноги, якби спробував видертись на веселку, щоб дістатися Асґарда.

Всього існує дев’ять світів:

Асґард, світ асів. Саме тут живе Одін.

Альвхейм, світ, де живуть світлі альви. Світлі альви прекрасні, як сонце чи зорі.

Нідавеллір, також відомий як Свартальхейм, де під горами живуть і створюють дивовижні речі гноми (або, як їх ще називають, темні альви).

Мідґард, світ чоловіків і жінок, світ, у якому живемо ми з вами.

Йотунхейм, де живуть, блукають і мають власні помешкання крижані гіганти та гірські велетні.

Ванахейм, де живуть вани. Аси та вани пов’язані мирними угодами, тож багато ванів живе в Асґарді, разом із асами.

Ніфльхейм, царство мороку й туману.

Муспельхейм, світ вогню, де чекає свого часу Сурт.

А ще є світ, названий на честь його правительки: Хель — місце, куди потрапляють загиблі, які не померли в бою смертю героїв.

Останній корінь світового дерева простягається до джерела у світі богів Асґарді, де живуть аси. Щодня боги проводять тут свої наради, і саме тут вони зустрінуться в останні дні існування світу, перш ніж вирушити на вирішальну битву — Раґнарьок. Це джерело називається Урд.

Тут живуть три сестри-норни — мудрі діви. Вони доглядають джерело і дбають про те, щоб коріння Іґґдрасілля завжди було обмазане глиною, а дерево — полите. Джерело належить першій сестрі, Урд; її ім’я означає «доля», «фатум». Урд — це минуле. Верданді, друга сестра, — її ім’я означає «становлення» — відповідає за сьогодення, а Скульд, третя сестра, чиє ім’я перекладається як «те, що має статися», визначає майбутнє.

Норни вирішують, що станеться у житті людини. Окрім цих трьох, є й інші норни. Норни-гіганти і норни-альви, норни-гноми і норни-вани, хороші та погані норни — саме вони вирішують, якою буде людська