Міфи Давньої Греції - Наталія Ігорівна Тисовська
МІНОТАВР — критське чудовисько, яке мешкало в лабіринті й щороку отримувало в жертву від міста Атени сімох дівчат і сімох юнаків, допоки його не вбив герой Тезей.
МОЙРИ — богині людської долі. Клото пряла нитку людського життя, Лахесис проводила її через мінливості долі, а Атропа, перетинаючи нитку, вкорочувала людині віку.
НІМФИ — уособлення сил природи. Розрізняли німф морських (океаніди та нереїди), річкових і джерельних (наяди), гірських (ореади), німф долин (напеї), луків (лимоніади), дерев (дріяди); були також німфи окремих місцевостей та островів. Німфи жили дуже довго, але не вічно, вони смертні. Якщо зрубати дерево, в якому мешкає дріяда, то загине й ця німфа.
ОДИССЄЙ — цар острова Ітака, учасник Троянської війни, відзначався своєю хитрістю та спритністю. Після перемоги греків у Троянській війні Одиссей ще довго блукав по світу, пережив багато пригод і повернувся додому після двадцятирічної відсутності.
ОРАКУЛ — засіб спілкування людини з богами. Оракулом називалося і священне місце, де люди могли спілкуватися з богами, і ті пророцтва, які тут віщувалися. У Дельфійському оракулі волю богів вирікала віщунка — пітія, на острові Делос жерці витлумачували шелест листя священного лавра тощо.
ПАН — бог лісів, син Гермеса. Народився волохатим, з козлячими ратицями й рогами, з бородою та хвостом. Пан — веселий бог, який блукає лісами й горами, влаштовує танці з німфами, грає на винайденій ним самим сопілці.
ПАНДОРА — жінка, яку з землі зліпив Гефест у покару людям. Зевс вдихнув у неї життя і зробив їй шлюбний подарунок — посудину, яку ні в якому разі не можна було відкорковувати, проте одного разу Пандора не втерпіла — й із посудини вилетіли людські вади, біди та хвороби, всередині залишилася тільки надія. Переносно «скринька Пандори» — джерело біди й лиха.
ПЕГАС — чарівний крилатий кінь, який народився з крові убитої Персеєм горгони Медузи. Є символом поезії та конем поетів; «осідлати Пегаса» — стати поетом.
ПЕРСЕЙ — син Зевса й аргоської царівни Данаї, який подолав горгону Медузу, відрубавши їй голову, а також урятував від морського чудовиська етіопську царівну Андромеду. Персей і Андромеда мали шістьох синів, найстарший із яких, Перс, вважався родоначальником перського народу.
ПЕРСЕФОНА — богиня земної родючості, дружина Аїда. Вважалося, що коли Персефона спускається під землю до свого чоловіка, природа засинає і приходить зима, коли ж повертається, настає весна, природа оживає і розквітає. Зображувалася зі смолоскипом в одній руці та плодом граната (символом нерозривності шлюбу) в іншій.
ПОСЄЙДОН — володар морів, син Кроноса та Реї. Батько Тритона, циклопа Поліфема та інших. За дружину Посейдон мав Амфітриту, з якою мешкав у палаці на дні моря, в оточенні почту з нереїд і тритонів. Ударом свого тризуба Посейдон міг розколювати скелі та здіймати бурі на морі.
ПРОКРУСТ — легендарний розбійник, який вкладав своїх гостей спати на особливому ліжку. Якщо людина виявлялася замалою для ліжка, Прокруст її витягував, якщо ж задовгою, Прокруст обрубував їй ноги. Розбійника подолав герой Тезей. Тепер вираз «прокрустове ложе» вживається для позначення штучної мірки, під яку намагаються підігнати факти.
ПРОМЕТЕЙ — титан, син Феміди, богоборець і захисник людей. Прометей украв з Олімпу вогонь і приніс його людям у тростині та навчив людей ним користуватися, за що Зевс прикував його ланцюгами в горах Кавказу, пробив йому груди списом, і щоранку великий орел прилітав та клював печінку титана, допоки герой Геракл не вбив орла та не визволив Прометея.
ПСИХЄЯ — уособлення людської душі, дружина Ерота. Зображувалась у вигляді метелика або дівчини з крильцями метелика.
САТИРИ — лісові боги, демони плодючості, які складали почет бога Діоніса. Сатири були ліниві, найбільше полюбляли пиячити й танцювати. Це були напівлюди — напівцапи з гострими козлячими вухами, з конячим хвостом, з кирпатим носом — рилом. Сатири завжди носили з собою сопілки та бурдюки з вином.
СИЛЕН — супутник, учитель і вихователь бога Діоніса, син бога Пана. Силен — веселий напівп'яний голомозий старий, товстий, як винний бурдюк, із яким ніколи не розлучався. Силен умів бачити майбутнє, тож якщо людині вдавалося захопити його сплячим і зв'язати, то в нагороду за визволення Силен провіщав їй майбутнє. Найстарший Силен був батьком численних силенів і сатирів.
СИРЕНИ — напівптахи — напівжінки, які своїм чарівним співом заманювали мореплавців, а потім убивали. Зараз сиренами називають звабливих красунь, які чарують своїм голосом.
СТИКС — річка, яка оточувала царство мертвих. Називалася так на честь німфи Стикс, що мешкала в цій річці. Клятва водою річки Стикс — священна і для богів, і для людей, а якщо бог неправдиво заприсягався водою Стиксу, він на рік занурювався у мертвий сон, а потім іще на дев’ять років виключався з Ради безсмертних.
СЦИЛЛА І ХАРИБДА — легендарні чудовиська, які мешкали по два боки протоки між Сицилією та Італією й убивали мореплавців. Тепер вислів «бути між Сциллою і Харибдою» означає перебувати в подвійній небезпеці.
Тартар — найглибші надра землі, які розташовані так глибоко, як високо від землі міститься небо, й оточені потрійним шаром мороку та залізною стіною.
Тезей — герой Аттики, син атенського царя Егея. Подібно до героя Геракла, здійснив декілька славетних подвигів. Крім того, брав участь у поході аргонавтів і в Калідонських ловах. В Аттиці Тезея пошановували як творця Атенської держави, на честь Тезея влаштовувалися святкування — тезеї.
ТРОЯНСЬКИЙ КІНЬ — величезний дерев’яний кінь, якого за порадою хитрого Одиссея спорудили греки й заховалися всередині. Коли троянці затягли коня в місто, греки вночі вилізли назовні та зруйнували Трою, що поклало край десятирічній Троянській війні. Тепер вираз «троянський кінь» означає лживий хід із метою перехитрити ворога; дарунок ворогу, що зрештою його погубить.
УРАН — давнє божество, яке уособлювало небо. Уран був одружений із Ґеєю — Землею. Від цього шлюбу народилися титани, циклопи, гекантохейри, серед них і титан Кронос — Час, який згодом повстав проти власного батька.
