Наодинці з собою - Марк Аврелій Антонін

страх, боятися, страшитися, лякатися (φόβος, φοβέομαι) II, 12; IV, 49; V, 6; VII, 16; VII, 18; VII, 58; VIII, 6; IX, 1; IX, 18; IX, 40; X, 25; XI, 20; XII, 1; XII, 19; безстрашність (αφοβία) X, 34

Нерозумне* ухиляння* від гаданого* зла.

стреміти: див. устремління*.

судження (κρίσις, κρῖμα) III, 6; IV, 11; V, 19; VI, 52; VII, 68; VIII, 16; VIII, 26; VIII, 28; VIII, 47; XI, 3; XI, 9; XI, 11; XI, 16; XI, 18; судити, розсуджувати (κρίνω) I, 16; IV, 3; IV, 39; V, 3; VI, 41; VII, 16; VII, 72; VIII, 38; VIII, 48; X, 30; X, 32; XII, 34

Частковий випадок визнання*, який стосується розрізнення добра, зла і серединних речей*.

судьба: див. випадок*.

суспільство, спільнота (κοινωνία, τὸ κοινωνικόν) III, 11; V, 16; VII, 5; X, 24; XI, 4; XI, 8; XI, 19; XII, 30; суспільність, суспільне (κοινωνικόν) I, 16; III, 4; III, 4; III, 4; IV, 12; IV, 33; V, 1; V, 6; V, 29; V, 30; VI, 7; VI, 14; VI, 23; VI, 30; VII, 55; VII, 64; VII, 72; VIII, 2; VIII, 7; VIII, 12; IX, 6; IX, 23; IX, 31; XI, 21; XI, 37; XII, 20; спільник (κοινωνός) III, 11; X, 36; протисуспільне (ἀκοινώνητον) II, 2; III, 5; VIII, 34; X, 6; XI, 18; XII, 23

За вченням стоїків, однією з рис розумних* істот є те, що вони живуть одні задля одних, бо є спільниками у причетності до всесвітнього розуму* і в здійсненні спільної справи — творенні світової гармонії. Тому вони становлять одне суспільство, а оскільки всі наділені розумом істоти рівні між собою, то це суспільство становить не якась одна група, а всі люди і всі боги, поєднані особливим, характерним для розумних істот видом співчуття* — відчуттям спільноти. Пор. добре спільництво*.

течія, текти: див. потік*.

тягнутися: див. простягнення*.

улягання, улягати: див. пристрасть*.

ум (νοῦς) II, 1; III, 3; III, 4; III, 7; III, 16; V, 27; V, 30; VI, 40; VI, 51; VII, 13; VII, 30; VII, 66; VIII, 16; VIII, 41; VIII, 60; IX, 22; X, 11; X, 24; X, 33; XI, 1; XII, 3; XII, 14; XII, 26; XII, 30

Визначальна характеристика керівної частки* розумних* істот; приймає і містить поняття*. Становить потенцію, що її актуалізацією є розум*, рушій процесів, властивих лише для розумної* істоти (визнання*, судження*, вибір* тощо). Пор. брати на ум*, обіймати умом*.

умоглядність, умоглядне (θεώρημα, θεωρητικόν) I, 7; I, 8; IV, 2; X, 9; X, 11

Те, що пов'язане зі спогляданням* або пізнаване через нього.

устремління, порив, поривне (ὁρμή, ἀφορμή, ὁρμητικόν) II, 2; II, 7; II, 16; III, 1; III, 6; III, 16; IV, 22; IV, 40; V, 3; V, 20; V, 36; VI, 16; VI, 27; VI, 28; VI, 50; VII, 4; VII, 55; VII, 62; VIII, 1; VIII, 7; VIII, 16; VIII, 28; VIII, 35; VIII, 41; IX, 1; IX, 21; IX, 28; IX, 31; X, 6; IX, 7; X, 12; X, 26; XI, 21; XI, 37; XII, 17; устремлятися, стреміти, пориватися (ὁρμάω) II, 10; VI, 1; V, 14; VII, 75; VIII, 41; IX, 1; IX, 28; IX, 29; XI, 31

Спонука до руху чи дії, якої надає живій істоті її душа*; у розумних* істот устремління, хоч самі собою не є проявом розуму*, однак коряться йому в разі правного* налаштування. В українському перекладі подекуди вжито слова «порив», «пориватися» на позначення непокірних розумові устремлінь.

устрій (κατασκευή, παρασκευή) III, 9; IV, 5; IV, 32; VI, 16; VI, 44; VII, 20; VII, 53; VII, 55; VIII, 11; VIII, 12; VIII, 39; VIII, 41; VIII, 45; X, 33; XI, 5; лаштувати(ся) (κατασκευάζω) VI, 16; VII, 13; X, 7

Те саме, що природа* речі або істоти з акцентом на її структурному аспекті; лаштувати — надавати структурних рис, притаманних певній природі.

утримування1, утримуватися (ἀφεκτικόν, ἀπέχομαι) I, 3; I, 16; V, 33; IX, 1; IX, 12; XI, 18; XI, 37

Кероване розумом* погамування пориву* до зла або до таких серединних речей*, які можуть вийти на зло. Є виявом чесноти второпності*.

утримування2, утримувати (συνέχω) VI, 40; X, 1; XII, 30

Один з виявів природи* Всесвіту*, що полягає в збереженні гармонійної єдності всіх його частин і запобігання їхнього виходу поза встановлені для них межі. Відповідно, для кожної частки Всесвіту утримувати себе на своєму місці й у своїх межах є однією з вимог життя за природою, а для розумних істот* — виявом чесноти здержливості*.

ухиляння, ухилятися (ἔκκλισις, ἐκκλίνω) VI, 20; VIII, 7; VIII, 28; VIII, 50; XI, 37

Сахання душі* від зла (істинного чи гаданого*). В разі хибності ухиляння через його нерозумність, воно зветься страхом*.

уявлення, уява (φαντασία, φάντασμα) I, 7; I, 14; I, 15; I, 16; II, 5; II, 7; III, 1; III, 11; III, 4; III, 6; III, 11; III, 16; IV, 22; IV, 24; V, 2; V, 16; V, 36; VI, 13; VI, 16; VII, 2; VII, 17; VII, 29; VII, 54; VIII, 7; VIII, 13; VIII, 26; VIII, 29; VIII, 49; VIII, 51; IX, 7; X, 17; X, 38; XI, 19; XII, 16; XII, 18; уявляти (φαντάζομαι) I, 7; I, 17; II, 12; III, 4; IV, 19; IV, 36; V, 12; V, 16; V, 22; V, 36; VI, 13; VI, 36; VII, 47; VIII, 36; X, 3; X, 7; X, 9; X, 28; X, 31; XII, 32

Процес виникнення в душі* живої істоти образу предмета* і сам цей образ. Якщо істота розумна*, то ті уявлення, які виникають в її умі*, звуться поняттями*. Залежно від того, чи уявлення безпосередньо пов'язане з предметом (осягальне* уявлення), чи з витвором самої душі, йому відповідають грецькі терміни «φαντασία» та «φάντασμα». В українському перекладі ця різниця зазвичай випливає з контексту.

хвилювання, хвилювати(ся), зворушувати(ся) (ταραχή, ταράσσω) VI, 10; VI, 11; VI, 26; VII, 2; VII, 8; VII, 27; VIII, 5; VIII, 29, IX, 37; IX, 39; XII, 3

Синонім до пристрасті* з наголосом на тому, що підвладна пристрастям душа* позбавлена спокою, рівноваги й рівноплинності*.

хиба (ἁμαρτία, ἁμάρτημα) II, 10; VII, 29; IX, 20; IX, 42; X, 30; XI, 18; XII, 16;