Наодинці з собою - Марк Аврелій Антонін

© Видавництво «Апріорі», 2018

Зміст

На шляху до Марка Аврелія • 3

Книга 1 • 24

Книга II • 30

Книга III • 34

Книга IV • 40

Книга V • 49

Книга VI • 58

Книга VII • 66

Книга VIII • 76

Книга IX • 85

Книга Х • 93

Книга XI • 102

Книга XII • 109

Примітки • 116

Глосарій-покажчик • 154

Покажчик імен • 181

Покажчик географічних назв • 182

Літературно-художнє видання

МАРК АВРЕЛІЙ

НАОДИНЦІ З СОБОЮ

Роздуми

Переклав з грецької Ростислав Паранько

Видавець Юрій Николишин

Літературний редактор Олена Волосевич

Верстка, обкладинка Вікторія Дзиндра

Свідоцтво держреєстру:

серія ДК № 3684 від 27.01.2010 р.

Підписано до друку 05.01.2018 р. Формат 60х90/16.

Папір офс. Друк офсетн. Гарнітура Cambria.

Умовн. друк. арк. 11,5. Умовн. фарбовідб. 11,98.

Обл.-вид. арк. 10,75. Наклад 1500 прим.

ПП «Видавництво „Апріорі“»

Україна, 79019, м. Львів, вул. Г. Сковороди, 4/1

Тел./факс: (032) 235-62-18; тел. моб: 067 314 05 10

е-mail: [email protected]

www.apriori.lviv.ua

Примітки посторінкові

1

Шістнадцятий імператор Риму народився 26 квітня 121 р. в знатному подружжі Аннія Вера (на той час претора) й Доміції Луцілли. Йому дали ім'я прадіда — Марк Анній Катілій Север. Після смерті батька юнака взяв на виховання дід з боку матері Марк Анній Вер.

Невдовзі Марк наблизився до імператорського двору: Адріан, який був тоді при владі, всиновив його дядька — Тіта Аврелія Фульва Бойонія Арія Антоніна (майбутнього імператора Антоніна Пія), а той, своєю чергою, — Марка.

5 грудня 138 р. Марк Елій Аврелій Вер (таким стало повне ім'я після усиновлення) розпочав свою адміністративну діяльність на посаді квестора. Того ж року його заручено з донькою імператора Антоніна Пія, Фавстиною (одружився з нею в 145 р.). У 139 р. Марк за наполяганням названого батька переселився до імператорських палат; у 140 р. вперше став консулом (згодом ще двічі здобував це звання).

В березні 161 р., після смерті Антоніна Пія, почалося правління імператора Марка Аврелія Антоніна — спочатку спільне з названим братом Луцієм Вером, а від 169 р. — самостійне.

Невдовзі після вступу на престол Маркові Аврелієві довелося вести війну проти Парфії, де в 163—164 р. римляни здобули кілька поважних перемог; в 165 р. на заваді стала пошесть, тож у 166 р. війну довелося завершити — щоправда, на досить вигідних для Риму умовах.

Вже в 167 р. Марк Аврелій очолив нову військову кампанію — проти германських та сарматських племен, що зазіхали на північні кордони імперії. В 175 р. її перший етап закінчився, знову ж таки, вигідним для Риму миром.

Успіхи на півночі затьмарилися заколотом імператорського полководця Авідія Кассія в Сирії. Бунт було придушено, після чого Марк Аврелій дуже милосердно повівся з його учасниками.

В 177 р. почався другий етап війни з германцями, якій поклала край велика перемога римлян у 179 р. Невдовзі після неї, 17 березня 180 р. Марк Аврелій помер у Віндобоні (нині Відень); всупереч традиції дослідники запевняють, що причиною смерті була не отрута, а виразка шлунка.

2

Marcus Aurelius Antoninus. His Meditations concerning himselfe, treating of a Natural Man's Happinesse, wherein it consisteth, and of the Means to attain unto it. Translated out of the original Greeke with Notes by Meric Casaubon B. D. London, 1634. Тут і далі відомості з історії англійських перекладів Марка Аврелія запозичено із видання: Marcus Aurelius. Edited and translated by C. R. Haines. Harvard, Massachussets — London, 1999, c. xiv-xx.

3

The Emperor Marcus Antoninus. His Conversations with Himself. Translated into English by Jeremy Collier M. A. London, 1701.

4

Des römischen Kaysers Marcus Aurelius Antoninus erbauliche Betrachtungen über sich selbst, aus dem Griechischen übersetzt und nebst kurtzen Anmerkungen auch mit seinem Leben vermehrt. Hamburg, 1725.

5

Див. два згадані вже переклади, а також: The Meditations of the Emperor Marcus Aurelius Antoninus. Newly translated from Greek with notes [by James Moor and Thomas Hutcheson]. Glasgow, 1742; The Meditations of the Emperor Marcus Aurelius Antoninus. A New Translation from the Greek Original, with notes, by R. Graves, M. A., Rector of Claverton, Somerset. Bath, 1792.

6

Stoicorum veterum fragments. Collegit Ioannes ab Arnim. Lipsiae, 1903–1905; Epicteti dissertationes ab Arriano digestae. Recensuit Henricus Schenkl. Lipsiae, 1894; Marci Antonini Imperatoris in semet ipsum libri XII. Edidit H. Schenkl. Lipsiae, 1913.

7

The Thoughts of the Emperor Marcus Aurelius Antoninus. Translated by George Long. London, 1862; The Fourth Book of the Meditations of Marcus Aurelius. A revised text with Translation and commentary by Hastings Crossley, M. A. London, 1882; Marcus Aurelius Antoninus to Himself: An English Translation with Introductory Study on Stoicism and the Last of the Stoics. By Gerald H. Rendall, M. A., Litt. D. London, 1898; The Meditations of Marcus Aurelius Antoninus. Translated by John Jackson. With an introduction by Charles Bigg. Oxford, 1906; The Communings with Himself by Marcus Aurelius Antoninus, Emperor of Rome together with his speeches and sayings. A revised text and a translation into English by Charles R. Haines. London, 1916; The Meditations of the Emperor Marcus Antoninus. Edited with translaton and commentary by A. S. L. Farquharson. Oxford, 1944; The meditations of Marcus Aurelius Antoninus. Translated with an introduction by G. M. A. Grube. Indianapolis, 1963; Marcus Aurelius. Meditations. Translated with an introduction by Maxwell Staniforth. London, 1964.

8

Житие и дела Марка Аврелия Антония, а при том собственныя и премудрыя его рассуждения о себе самом. С немецкого на российской язык перевел в 1738 и 1739 году Сергей Волчков. Санкт-Петербург, 1740.

9

Размышления императора Марка Аврелия о том, что важно для самого себя. Перевод кн. Л. Урусова. Тула, 1882.

10

Марк Аврелий. K самому себе. Перевод с греческого Пл. Краснова. Санкт-Петербург, 1895.

11

«Главным спиталось высказать своє искреннее сердечное чувство, а как и на каком языке — об этом не прилагали особенных забот».

12

Марк Аврелий Антонин. Наедине с собой. Размышления. Перевод с греческого и примечания С. Роговина, вступительный очерк С. Котляревского. Москва, 1914.

13

Поздняя греческая проза. Составление,