Наодинці з собою - Марк Аврелій Антонін
насолода, насолоджуватися (ἡδονή, τὸ ἡδύ, ἤδομαι) II, 10; II, 11; II, 12 II, 16; II, 17; III, 2; III, 3; III, 4; III, 6; IV, 3; IV, 12; V, 1; V, 5; V, 9; V, 31; VI, 34; VIII, 8; VIII, 10; VIII, 14; VIII, 19; VIII, 37; VIII, 39; VIII, 41; IX, 1; X, 1; X, 30; X, 33; XI, 2; XI, 19; XII, 8; XII, 34
Нерозумне* збудження, розширення душі* від гаданого* добра.
негнівливість: див. гнів*
незворушність, незворушне (ἀταραξία, ἀτάρακτον, ἀτάραχον) IV, 24; IV, 37; VII, 16; IX, 31; IX, 41; XII, З
Відсутність в душі хвилювань*; синонім до безпристрасності*.
неправедність, неправедне: див. справедливість*.
неприродне: див. природа*.
нерозумне: див. розумне*.
несправедливість, несправедливе: див. справедливість*
нечестиве: див. честивість*.
обіймати умом (νοέω, κατανοέω) V, 8; VI, 30; VII, 30; VIII, 1
Термін, що охоплює загалом усі процеси творення в умі* понять*. Пор. брати на ум*, помисел*.
обоятність, обоятне (ἀδιαφορία, ἀδιάφορον) V, 20; VI, 32; VI, 41; VII, 31; VIII, 56; XI, 10; XI, 16
Належне ставлення до серединних речей*, тобто невизнання їх ні за добро, ні за зло.
одушевлення (ψύχωσις) XII, 24
Стоїки вважали, що плід, який перебуває в утробі, не має душі*, оскільки не дихає, а набуває її щойно після народження, з першим подихом вбираючи в себе частку всесвітнього духу*.
опінія (δόξα) III, 4; VII, 68; IX, 27; гадка (οἴησις) IV, 12; IX, 34; XII, 27; гадати, складати гадку (οἴομαι, δοκεῖ) I, 9; VI, 16; VI, 42; VI, 57; VII, 35; VII, 44; X, 7; гадане (δοκοῦv) I, 8; I, 16
У Платона опінія вважається найвищим можливим досягненням дискурсивного мислення (на противагу істинному знанню, яке можна здобути лише безпосереднім спогляданням ідей); згодом ця настанова вилилася в поміркований скептицизм Платонових ранніх послідовників. На відміну від них, стоїки вважали опінію непевним визнанням*, окрім якого може існувати й певне, тобто осягнення*. Близькою до опінії є гадка — визнання, що уявлення* чи поняття* є осягальним, коли насправді воно таким не є.
осягнення, осягати (κατάληψις, (κατα)λαμβάνω) I, 16; IV, 22; V, 10; V, 12; VI, 30; VII, 54; XII, 28; осягальне (καταληπτικόν) I, 9; IX, 6; XI, 18
Осягальними є такі уявлення* й поняття*, які пов'язані з предметами*, а не є просто продуктом діяльності душі*; означення «осягального» переноситься й на розумові* дії над ними. Осягнення полягає в тому, що розум* впевнено й істинно визнає зв'язок поняття* чи уявлення* з предметами*.
переміна: див. перетворення*.
переставлення, переставляти(ся) (μετάστασις, μεθίστημι) V, 33; IV, 21; VI, 24; VI, 47; VII, 32; VIII, 25
Одна з гіпотез стоїків щодо смерті полягає в тому, що душа* померлої істоти виходить («переставляється») в довколишнє повітря, а згодом (або невдовзі по смерті, або під час спломеніння* Всесвіту*) стає вогнем і приєднується до насінного* розуму*.
перетворення (μεταβολή) II, 3; II, 17; IV, 3; IV, 14; IV, 21; IV, 36; IV, 42; V, 13; V, 23; VII, 18; VII, 47; IX, 1; IX, 21; IX, 28; IX, 32; IX, 35; X, 18; XI, 17; XI, 35; XII, 23; перетворювати(ся) (μεταβάλλω) II, 17; IV, 3; IV, 21; IV, 36; V, 13; VI, 4; VII, 18; VII, 25; VIII, 6; VIII, 18; VIII, 50; IX, 19; IX, 21; IX, 28; IX, 36; X, 7; X, 11; X, 31; XI, 17; XII, 21; переміна (ἀλλοίωσις, ὲτεροίωσις) IV, 21; IV, 39; VI, 15; IX, 19; IX, 28; X, 7
І повний перехід одних предметів* в інші (перетворення), і зміна окремих їхніх атрибутів (переміна) є питомою рисою Всесвіту* і — парадоксально — запорукою його сталості, адже всяка зміна відбувається згідно з природою* того чи іншого предмету*, яка, своєю чергою, є часткою природи Цілого*.
підлаштовувати(ся): див. прилаштовувати(ся)*.
плинність: див. потік*.
погідне серце (τὸ εὔθυμον) I, 15; III, 16; IV, 24; X, 22; легке серце (θυμηδία) VII, 68
Відсутність впливу пристрастей* на керівну частку*. Пор. серце*.
подих: див. дух*.
пожадання (ἐπιθυμία, πόθος) II, 10; VII, 16; VIII, 29; IX, 40; XII, 19; XII, 31; пожадати, прагнути (ἐπιθυμέω, ἐπιποθέω, ποθέω) I, 6; I, 17; III, 7; IV, 3; IV, 32; VI, 10; IX, 40; X, 1
Нерозумне жадання* гаданого* добра.
помисел, помишляти (ἐπινόησις, ἐπινοέω) I, 3; I, 16; II, 2; IV, 32; IV, 40; V, 12; IX, 30; IX, 32; X, 6; X, 18; X, 27
Процес утворення в умі* тих понять*, що не є осягальними* уявленнями, тобто не пов'язаних безпосередньо з предметами*. Пор. брати на ум*.
поняття (ἔννοια) І, 9; І, 17; II, 12; III, 2; VIII, 19
Поняття є частковим випадком уявлення*: йдеться про ті уявлення розумної* істоти, які виникають характерним для неї способом — в умі*. На підставі понять відбувається діяльність розуму*, як-от визнання* та судження*. Поняттю, що є осягальним* уявленням*, відповідає грецький термін «ἔννοια», а такому, що не є осягальним, — «ἐννόημα». В українському перекладі розрізнення цих двох видів понять випливає з контексту.
порив, поривне: див. устремління*.
потік, течія, плинність (ῥύσις, ῥεῦμα) II, 17; V, 10; V, 23; VI, 15; VI, 43; текти, випливати, витікати (ῥέω) II, 3; IV, 33; XII, 2; XII, 26; витік (ἀπόρροια) II, 4
Метафора течії, потоку, яка вказує на мінливість і неперервне становлення тілесного світу, має давню традицію в античній філософії. Найвідоміше її формулювання — знаменитий вислів, приписуваний Гераклітові: «Все тече», — набуває нового, буквального значення у стоїків, які пояснювали природні процеси і у Всесвіті*, і в людині за допомогою потоків матерії*, духу* й причинового* начала — розуму*, а також потуги*, спричиненої цими потоками. Джерелом, з якого беруть витік потоки, є насінний* розум Всесвіту.
потуга (τὸ εὔτονον) VI, 30; напружне (τονικόν) VI, 38; пружитися, напружуватися (ἐντεινομαι, κατεντείνομαι) IV, 3; X, 31; рівнонатужність (τὸ ὁμότονον) I, 14
Дух*, або подих*, який проймає цілий Всесвіт*, створює в ньому потугу, що поширюється в двох
