Міфи України - Автор невідомий

й ланцюг, а Єві — кужіль і веретено, щоб вони жили собі в раю й працювали.

Якось вийшли Господь з Адамом орати; Самі стали за плугатаря, а Адама поставили погоничем. Ополудні Господь зупинили плуга й мовили: «Адаме, випряжи волів з плуга на полудень: хай поки попасуться, а Я тим часом перепочину під деревом. А ти гляди не спи; пообідай сам, попаси, напій худобу і, коли сонце поверне з полудня, розбуди Мене». Адам добре пообідав, походив трохи за худобою, потім присів під кущем, схилився на руки та й заснув. Гос-гіодь прокинулися, поглянули на небо — сонце вже геть-геть над вечір спустилося; проте ні Адама, ні волів немає. «Адаме, агов!» — кличуть Господь. Та де там! Ні слуху ні духу! Кинулись Господь до кущів, — а Адам влігся під кущем та й спить собі, аж хропе. Тоді Господь його гистиком (лопатка, якою зчищають землю з плуга), — гистиком — раз, ще раз вдарили та й кажуть: «Прокляте ти створіння, занапащене дияволом, таке ж неслухняне, як і він! Не достойне ти жити зі Мною в раю! Іди ж собі к бісу!..» Отак і вигнали Господь з раю людей. — «Ось за що вигнали Господь людей з раю, — додає від себе оповідачка, — за непослух; а що кажуть, наче за яблучко, так то — неправда».

Без сумніву, в цій легенді ми маємо справу з природним прагненням пробудженої народної свідомості сповна осмислити — на засадах усе того ж легендарного переказу — як деякі вади в богоствореній людині, так і спосіб життя перших людей у раю, який вони мусили, за заповітом Божим, обробляти й зберігати. Так само в легенді видно прагнення осмислити й саме гріхопадіння, сутність якого полягає не в тому, власне, що Адам і Єва з’їли яблуко, яке саме в собі й по собі не містило нічого особливого, а в тому, що вони порушили заповіт Божий, не послухалися Господа. Гріхопадіння приписується Адаму, цілком імовірно, як главі; принаймні ми аж ніяк не схильні вбачати перенесення першої провини з Єви на Адама тому лиш, що легенда йде з вуст жінки.

Але оцей наш нарис був би неповним, якби ми не навели ще тут надзвичайно характерного «Вірша на Різдво» (Різдво Христове), записаного в м. Куп’янську, який колоритно, з незрівнянним українським гумором пародіює гріхопадіння перших людей. Наводимо «Вірша» в оригіналі, в якому дотримано правопису П. Куліша, що, до речі, прийнято і в перекладі Євангелій Матвія і Марка українською мовою, недавно опублікованого:

Чи чули ви, панове, зроду, Що Бог явивсь до нас аж Сам? Та ще чого?! Щоб побити пику, морду І очі виколоть бісам. Бо старший біс хотів спізнаться з Богом: Надувсь, як сич, аж очі лізуть рогом. А Бог йому і каже: «А зась, поганий! Нема тобі тут місця з нами». Зайшов чорт з іншого тут краю: Адама в гості пригласив, А сам мерщій удрав до раю, Та Єву яблуком скусив, Та й Адама угостив. Очнувсь Адам, аж баче — лихо: Чорт сорочку з його зняв. Адам питає Єву тихо: — Аз ким це вчора я гуляв, Що він сорочку з мене зняв?.. А що, стара, невже і в тебе її нема? Не викупимось ми від сорома! Задумався Адам, сів у куточку та й заснув; А Бог його збудив та й каже: — А де ти дів свою сорочку? — Мене, тато, чорт обманув. — Пішов же геть, поганий, з раю! Це ти так раю доглядів, Що чорт з Євою всі яблука поїв!.. Іди і ти, поганко, з раю прясти! Тебе Адам щоб доглядав, Щоб більш не сміла яблук красти, Так я Адамові нагайку дав… А йди і ти, проклятий чорте! Ти що з Адамом це зробив? Старого в гості пригласив, А з Євою всі яблука поїв: Хазяїна раю навіки погубив! Чорт гласу Божого злякався, Утік та й у пекло аж забрався. А щоб Адама й Єву одягти, Христос родивсь. Адам гуляє: Є нова свита і кожух, І Єва в плахті щеголяє, 1 знов у всіх радіє дух. Гуляйте же і ви, панове, хоть щодня, Бо й ви Адамова рідня. Так будьте з празником здорові! Українські легенди про життя перших людей по вигнанні їх з раю та про рукописання Адамове

Ша українські легенди й вірші про життя пер-її ших людей по вигнанні їх з раю та про рукописання Адамове найбільший вплив справив той же апокриф «Слово про сповідання Свине», під впливом якого склалися й легенди про гріхопадіння перших людей та їхнє вигнання з раю. По вигнанні з раю, — говориться в апокрифі, — Адам і Єва посідали навпроти нього і, припавши до землі, заголосили — і голосили 7 днів (за іншою редакцією — 15 днів). «Знемогла душа моя від голоду, — казала Єва. — Ходімо, пошукаємо їстівного». Підвелися вони, обійшли всю землю — і не знайшли нічого їстівного; повернулися до Едема і знов заголосили: «Раю мій, раю, пресвітлий раю, — волав Адам, — красо