Моя прабабця Катирина - Eugenio Romany

військовими кораблями і постійних бомбардувань німецьких та італійських літаків, голоду й спраги загинуло від трьох до п’яти тисяч республіканців, в основному, цивільних. В лютому 1937-го року напередодні штурму франкістами Малаги коло двохсот тисяч мирних жителів хотіли спастися бігством від жорстокостей путчистів і вирушили до Альмерії. А нелюди знайшли собі розвагу розстрілювати дітей, жінок та стариків. У світі ж після розвилки війна в Іспанії, де не випробовували свою зброю війська нацистів та совєтів, розвивалася без таких надмірних жорстокостей, і Пікассо тут так і не написав свою знамениту «Герніку», бо ніякого бомбардування басконського міста в базарний день літаками Люфтваффе не сталося. Та ця мистецька втрата ніщо порівняно з десятками та сотнями тисяч збережених людських життів...

До Ель-Ехідо вони з зупинкою в Адрі добралися вже надвечір і заночували в гостинному дворі. А зранку, добре поснідавши, пішли до дядька, що займався доставкою вантажів до кортіхос у горах Гадора й орендували трьох мулів. Старий, до якого дійшли слухи про напад вовків на дивних подорожніх, окрім орендної плати здер з них ще й заставу за мулів. Довелося заплатити, бо конкуренцією в цьому селі і не пахло. І вже опівдні дон Еухеніо зміг зв’язатися по радіо з капітаном наукового корабля «Нептун» Морської Ліги Міжмор’я Артуром Наливайченком. На щастя, це судно тепер займалося дослідженням виверження підводного вулкану неподалік в Морі Альборан і рівно о 23.00 швидкісний катер зможе підбрати їхню команду з берега навпроти башні Серільйос на стику земель Ель-Ехідо та Рокетаса.

Це було практично на пів дороги між Маяками Рокетаса та мису Ентіна і, подавши умовний сигнал ліхтарем, що був серед необхідного обладнання в захоронці, мандрівники вивели гліссер на потрібне місце. Жандарми з охорони побережжя, якщо навіть і почули шум двигуна в своїй казармі за три кілометри на захід, то могли хіба що оточити місце ймовірної висадки контрабандистів, в яке потрапили хіба що три осідланих мули.

Тому опівночі всі троє пили чай в капітанській каюті й планували подальші дії. Капітан розумів, що першочерговим завданням його судна є доставка незвичних пасажирів до Одеси, та це зводило нанівець результати майже трьохмісячної вахти в цьому сейсмічно активному районі моря. Кілька днів тому почалося виверження підводного вулкану, і в пана Наливайченка було амбітне завдання не просто зафіксувати для науки народження нового острова, а й підняти над новонародженою сушею синій з золотими зірками прапор Конфедерації Міжмор’я. І зараз, вислухавши розповідь бородатого хлопа, що мало не плакав, дон Еухеніо погодився клопотати перед високим начальством про кількаденну затримку.

Через два дні наступив довгожданний момент. У клубах вогню, диму й пари над поверхнею моря показалася вишнева лава, що одразу вкривалася чорною кіркою. Поступово навколо жерла вималювалося кільце розпеченої породи. Корабель не міг ризикувати підходити ближче, але дрони з кінокамерами ретельно фіксували все, що відбувалося. Нарешті на Нептуні спустили на воду гліссер з трьома кримезними моряками з віськовою виправкою, що забирали наших мандрівників із побережжя та з титановим прапором, розфарбованим у кольори Міжмор’я. На нижньому кінці теж титанового древка було потовщення, щоб прапор хоч на мить, але зафіксувався у вертикальному положенні. Все пройшло як по маслу і після фіксації події в ефір полетіло повідомлення з радіорубки корабля, що новонароджений острів капітан корабля назвав Островом Листопадового Чину, і він віднині належить Конфедерації Міжмор’я. Яке ж було здивування радиста, коли за хвилину в прямий ефір увірвався грубий голос з англосаксонським акцентом:

 

 

‒ Гей, ви, там на судні! З вами говорить капітан авіаносця Ленглі ВМФ ЗША Трамп. Ви знаходитесь прямо по курсу нашої авіаносної групи. Прийміть 5 градусів на північ, щоб уникнути зіткнення!

‒ Просимо вибачення, але наш корабель знаходиться на відстані одного кілометра від острова Листопадового Чину, що належить Конфедерації Міжмор’я, і ви не маєте права розпоряджатися в наших територіальних водах! ‒ твердо відповів наш капітан.

‒ Я не бачу ніякого острова на лоції і не збираюся міняти курсу мого корабля! ‒ визвірився Трамп.

‒ Нема проблем. Ми відійдемо на північ лише для того, щоб добре зафільмувати ваш в’їзд до пекла, містере Трамп. Це буде аншлаг у кінотеатрах. Тут справді по-пекельному гаряче!

 Не знаю, що там вплинуло на того високомірного капітана, але ні авіаносець, ні супроводжуючі його судна не зіштовхнулися з островом, що народжувався у вогні та полум’ї, як колись наша Батьківщина. Та я собі зробив помітку, що треба буде поговорити з Пілсудським, який саме в цю п’ятирічку мав очолити уряд Конфедерації про збільшення підтримки Бразилії. Адже саме ця країна стане опонентом ЗША на Американському континенті, а Пілсудському так подобається шипіння португальської мови, що нагадує йому рідне пшекання... А може, дійсно дозволити старому забіяці зіскочити в 1830-й та змінити хід Польського повстання або зробити його навіть Польсько-Українським? Все одно доведеться проводити його на сто років у минуле, щоб вилікувати рак печінки... А заодно й Велику війну 1914-1918 рр. спробуємо відмінити?

 

 

 

 

 

24-го травня 2024-го року. Рокетас-де- Мар. Королівство Іспанія