ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє - Тім О’Райлі
Zipline отримала 43 мільйони доларів венчурного капіталу, а з наступного раунду фінансування обсягом 25 мільйонів планує вийти на ринки В’єтнаму, Індонезії і, якщо вдасться подолати регулятивні перешкоди, Сполучених Штатів. У США є потреба доставляти кров або медикаменти в сільську місцевість, а також здійснювати термінові доставки епінефрину чи протизміїної сироватки при нещасних випадках, коли життя людей під загрозою.
У період між двома самітами я поспілкувався із сотнями інноваторів, зокрема з діячами, які не зовсім уписуються в традиційне поняття «підприємці, що будують майбутнє». На моє уявлення про розвиток економіки вплинула яскрава й важлива зустріч — вечірня прогулянка Центральним парком із Брендоном Стентоном. Він став сенсацією соціальних мереж, коли створив фейсбук-сторінку «Люди Нью-Йорка» (Humans of New York). Стентон дуже зайнятий, тому це була єдина можливість зустрітися — поки він вигулював собаку.
Брендон Стентон — фотограф й оповідач. Він каже, що шукає людей, які справляють враження тих, хто має час поговорити. Кожна з його фотографій супроводжується коротенькою історією й цитатою з тривалої розмови з героєм фото. Брендонові фото зібрали понад 25 мільйонів фоловерів на фейсбуку та в інших соцмережах.
Стентон почав викладати фотографії онлайн у надії заробляти на улюбленій діяльності. На відміну від більшості людей, які стали популярними в соцмережах, Брендон не намагався нажитися на рекламі. На основі своїх фотографій та історій він написав дві книжки, що стали бестселерами. Брендон часто приймає запрошення на зустрічі співробітників компаній або на випускні в коледжах. Однак популярність у соцмережах використовує передусім для того, щоб збирати кошти на проекти, натхнені героями фотографій.
Брендон Стентон не планував братися за онлайн-фандрейзинг. Та він дуже цінує зв’язки між людьми — і це привело його до такої діяльності. Відал Честанет, 13-річний хлопець із Браунсвілля (район в окрузі Бруклін із найвищим рівнем злочинності в Нью-Йорку), розповів Брендонові, що найбільше в житті його надихає директорка школи Надія Лопес. Тому згодом Брендон зробив серію фотографій про академію Mott Hall Bridges. «Досі я не усвідомлювала, що важлива, — сказала потім Надія Лопес. — Не думала, що комусь потрібно те, що я роблю»504. В інтерв’ю Надія зізналася, що мріє повезти учнів у Гарвард, щоб показати їм — ви все зможете. Брендон звернувся по допомогу до фоловерів, яких на той час налічувалося 12 мільйонів. Він сподівався зібрати 30 тисяч доларів, а вийшло 1,2 мільйона.
Сумна жінка на лавці в парку познайомила Брендона зі світом хворих на рак дітей. І от з’явилася серія про родини, де є такі діти, і медиків, які борються з хворобою. Стентон зібрав 3,8 мільйона доларів505 на дослідження недуги, яка забрала життя маленького сина жінки на лавочці. У Стентона таких історій безліч: біженці, ветерани, в’язні, безхатьки, звичайні люди різного віку, різних рас, віросповідань… Тепер уже це мешканці не тільки Нью-Йорка, а всього світу. Брендон проникає в душі людей, розповідає їхні історії, показує обличчя, і мільйони відгукуються.
Лімор, Келлер і Брендон — усі вони доводять, що панікери, які гадають, ніби наступна хвиля автоматизації залишить усіх без роботи, помиляються. Не технології забирають у людей роботу, а невдалі рішення про те, як застосовувати технологічний прогрес.
Для Лімор технології — інструмент для творчості і навчальної діяльності. Інженерка розкрутила бізнес, бо знайшла клієнтів, готових платити за те, що вона робить. Вона вкладає багато часу й зусиль, розповідаючи іншим про роботу інженера і підприємця, щоб і вони могли за це взятися.
Для Келлера технології — інструмент для того, щоб вирішити проблему, яка раніше видавалася нездоланною. Він скористався венчурним капіталом і побудував інфраструктуру майбутнього. Якщо компанія Zipline виявиться основоположницею нової моделі надання медичної допомоги за запитом, то це не тому, що її засновники прагнуть зруйнувати традиційну систему охорони здоров’я. Вони лиш захотіли вирішити проблему людей, які живуть на іншому кінці світу і яких обійшла остання хвиля процвітання.
Для Брендона технології — засіб для гуманітарної діяльності, проникнення в душі людей і створення витворів мистецтва надзвичайної краси. Він скористався впливом у соціальних мережах, щоб розповісти світові про важливе і залучити допомогу.
В історіях цих трьох людей є майже все, що треба знати про ринок праці в майбутньому, коли машини переберуть на себе більшість функцій нинішніх працівників. За умови справедливого розподілу плодів продуктивності машин, ми не нудьгуватимемо: треба буде розважати, навчати, доглядати одне одного і збагачувати життя тих, хто нас оточує. Коли ми зосередимося на тому, що треба вирішувати справжні проблеми, слід очікувати винаходів, які відкриють дивовижне майбутнє.
Такі підприємці, як Лімор, Келлер і Брендон, вселяють у мене надію, адже вони робили б те саме, навіть якби машини задешево забезпечували всі потреби людей і нікому не треба було б працювати. Мільйони, ба навіть мільярди можуть узяти приклад із цих підприємців уже сьогодні.
Обнадіюють також політичні бурі 2016 року, бо свідчать про початок кінця невдалої економічної теорії. Після цих бур ми побачили в суспільстві тріщини, які самі спричинили, і зрозуміли, що тепер час змін.
Я вірю, що людство здатне подолати серйозні випробування. Наш головний актив — не розум і не творчість, а моральний вибір. Перш ніж стане краще, слід очікувати погіршення. Та ми можемо прийняти рішення про взаємодопомогу, про будівництво економіки, за якої люди важливіші за прибутки. Ми можемо мати великі мрії
