Усі жінки - відьми. Будинок шкереберть - Микола Остоу

— Звичайно ж, — промимрила Фібі, уражена проникливістю сестри.

— Що ж до мене, то всі ці чаклунські штучки настільки заволоділи мною, що я полишила роботу, щоб мати змогу зосередитися на них. І це добре, бо саме цього я і хотіла — і тільки цього. Але інколи я сумую за тим життям, яке полишила. Я сумую за своєю роботою, за усіма тими людьми, котрим допомагала, працюючи в соціальній службі. Як відьмі, мені подобається рятувати непорочних, але інколи я жалкую, що не маю змоги допомагати їм як звичайна людина.

Якусь мить Пайпер та Фібі мовчали, розмірковуючи над словами Пейдж. Вони дуже відповідально ставилися до своїх чаклунських обов’язків і не мали ані найменших сумнівів щодо свого життєвого призначення — рятувати непорочних. Але Пейдж мала рацію. Їм безперервно доводилося докладати великих зусиль, щоб якось урівноважити нормальне і надприродне у своєму житті. Тому інколи в них накопичувався стрес.

Невже цього разу накопичений стрес дійшов до тієї межі, коли вони стали нехтувати своїми обов’язками і повернулися спинами до своїх славетних пращурів?

Якщо це так, то до чого їм слід вдатися, щоб радикально змінити таке ставлення? Невже будинок і предки відмовилися від них — назавжди?

Перш ніж їхні думки встигли наблизитись хоч до якогось попереднього висновку, на сестер наче пролився дощ із білого світла. То був Лео, який, нарешті, телепортувався назад до будинку.

— Ти вчасно, — сказала Пайпер, підійшовши до свого чоловіка, тільки-но він матеріалізувався. Вона обняла його і цьомкнула. — Наш будинок збожеволів, — повідомила вона.

Лео кивнув.

— Я чув. І Вони чули. Саме про це ми і говорили.

Фібі зміряла його серйозним поглядом.

— І чому ж ти пробув Там цілісінький день? Що це означає? Щось хороше, чи щось дуже-дуже погане?

Лео посміхнувся.

— Взагалі-то, і те, і друге одночасно. Те, що будинок повстав проти вас, не підлягає жодному сумніву.

Пайпер здивовано вигнула брову.

— Та невже? А ми й не знали.

— Ми й самі про це здогадалися, — заговорила Пейдж. — Але це не означає, що ми відмовляємося вислухати глибокі судження інших людей. — 3 цими словами вона схрестила руки на грудях.

— Як влучно завважила Пайпер, цей будинок ніколи просто так не повставав проти своїх мешканців без впливу на нього якоїсь сторонньої сили, — пояснив Лео. — Зваживши на це, а також на численні сутички з силами зла, що в цьому будинку відбувалися, беручи до уваги усіх тих бісів та інших лихих істот, які в різні часи тут з’являлися, недивно, що фундамент і стіни Холівелл Менор буквально просякнуті магічною енергією. Гарно це чи погано — невідомо. Можливо, саме ця залишкова магія й діє зараз проти вас.

— Але що тоді означає цей абзац? — спитала Пейдж, указуючи на щойно прочитані рядки. — Там йдеться про те, що ми, можливо, обернулися проти власного будинку. Чи не здається тобі, що наше двоїсте ставлення до нашого покликання і є причиною того, що будинок збожеволів?

— Може й так, цього не слід відкидати, — погодився Лео. — Утім, є лише один засіб, до якого ми можемо вдатися.

— Який саме? — поцікавилася Пайпер.

— Нам слід очистити будинок від… ну, від «поганих флюїдів» — я б так сказав. Краще визначення не спадає на думку. Спочатку нам доведеться напустити на будинок чари, які виженуть з нього злі флюїди, а потім знову зроблять його затишним райським куточком спокою і любові. У книзі десь має бути сказано, яке саме заклинання нам потрібне.

— Заклинання не є проблемою. Заклинання нам до снаги, — сказала Фібі, головний спец із заклинань. — Боюсь, що справа стоїть складніше і гірше. Але чим швидше ми візьмемося за вигнання нечисті, тим швидше повернемо собі рідну домівку.

— Правду кажучи, — невпевнено почав Лео з трохи винуватим виглядом, — справа дійсно стоїть гірше. Тобто, гірше, але не набагато.

— Наскільки гірше? — спитала Пайпер, сіпнувши головою. — Нам що, для очищення будинку доведеться здійснити якесь ритуальне жертвоприношення?

— Та не зовсім… — відповів Лео. — Але сам процес… ну, сам процес займе певний час.

— Скільки це — певний час? — спиталася Фібі, знервовано поглянувши на Лео.

— Півроку, — нарешті зізнався Лео. — Увесь процес триватиме півроку від миті, коли ви промовите заклинання і виконаєте ритуал очищення.

— Невже нам іще півроку доведеться терпіти коники, які викидатиме проти нас будинок? — роздратовано перепитала Пейдж.

— Нам нічого не доведеться терпіти, — пояснив Лео. — Єдине, що доведеться терпіти — це проживання у тимчасово найнятому помешканні. Тож нам треба буде на короткий час винайняти якийсь будинок. Якщо під час піврічного терміну очищення якась сім’я в’їде в Холівелл Менор, то дія заклинання припиниться. І нам доведеться починати усе спочатку — або змиритися з прибацаним водогоном та чорними дірами, які виникатимуть будь-де і будь-коли.

— Отже, на цьому тижні нам доведеться пакуватися і вибиратися? — спитала Фібі, ще не ймучи віри сказаному.

— Наскільки мені відомо, очисні зілля мають настоюватися дві доби, а потім слід відразу промовити заклинання. І тільки після цього ми полишимо будинок.

— От чортівня! — тоненьким плачучим голосом сказала Пейдж. — Хіба ж ми встигнемо все це зробити всього за два дні?

Розділ 5

— От добре, що ми зустрілися, — сказала Фібі сестрі, коли Пайпер вправно скерувала авто на стоянку біля проїжджої частини. — Я микалася по усьому місту. Крамниця «Нью-Ейдж» — єдине місце, де о цій порі року можна купити суху лаванду. А лаванда ж є основним інгредієнтом очисного зілля. І нічим її не заміниш. — Вона посміхнулася. — Добре, що ми живемо у Сан-Франциско, де можна знайти усе, що потрібно, еге ж?

— Абсолютно з тобою згодна, — відповіла Пайпер, вимикаючи двигун і замикаючи авто. — Пейдж із радістю залишилася посидіти кілька годин з Ваятом.

— Я розмовляла з Елізою, — сказала Фібі, маючи на увазі свою начальницю в газеті «Бей міррор», де вона працювала з дописувачами рубрики «Спитай у Фібі». — Вона дозволила мені працювати півдня сьогодні і завтра, щоб я встигла підготуватися до переїзду. До того ж над деякими матеріалами я можу працювати і вдома. Як усе купимо, треба заїхати до офісу і взяти деякі найважливіші листи, на які я мушу дати відповідь, поки їх не накопичилося стільки, що я потім не зможу з ними впоратись.

— Авжеж! До речі, а як ти збираєшся пояснити своїй начальниці причини нашого переїзду? — спитала Пайпер, хоча добре знала, що ремесло відьми було невіддільне від уміння вигадувати всілякі хитрощі та мудрощі.

Фібі знизала плечима.

— Скажу, що терміти. Або фундамент прогнив.

— Непогано, — задоволено зазначила Пайпер. — Дуже правдоподібно, якщо під термітами мати на