Жіноча і чоловіча логіка. Анекдоти про жінок і чоловіків - Олексій Анатолійович Кононенко
– І звідки ж це ти о такій порі?
– З лекції.
– Лекція продовжувалася до четвертої ранку?
– Так, люба, лектор загикувався.
– Що це в тебе за годинник? Дешевше не міг купити?
– Та… я його знайшов… на вулиці.
– Скільки він коштує?
– Не знаю. Кажу ж – знайшов.
– Хоч приблизно.
– Приблизно? Дев’яносто гривень і тридцять копійок…
– Петре, ти б хотів з Мадонною переспати?
– Ні-і.
– Чому?
– Я футбол не люблю, а чоловіків – тим більше…
– Купив учора пральну машину. Вона пере, віджимає і висушує. І головне – не шумить.
– А в мене сама воду наливає, сама пере, віджимає, розвішує білизну і прасує. От тільки шумить… Інколи навіть дуже.
– Так вона в тебе що, імпортна?
– Хто, Марійка?
– Василю, а які дівчата тобі подобаються? – Високі, довгоногі…
– Та ти ж сам такий низенький!
– Так мені ж стелю потрібно пофарбувати хоч раз на рік!
– Чому ти такий смутний?
– Та син запитує, звідки діти беруться.
– Вони всі про це запитують…
– Воно так, але він вже п’ять років одружений.
– Йдіть, будь ласка, з подвір’я негайно, бо покличу чоловіка.
– А вашого чоловіка немає вдома.
– Звідки ви знаєте?
– Чоловік, який одружився з такою жінкою, як ви, приходить додому лише поїсти.
– Ти де вчора був?
– Любиш мене?
– Люблю.
– І підеш на смерть заради любові до мене?
– Ніколи! Моя любов безсмертна!
– Любий, ти мене дійсно…
– Так, я тебе кохаю!
– Ти прямо відгадуєш мої думки. Мабуть, ти дійсно мене кохаєш…
– При чому тут думки?! Ти сьогодні четверта, хто мене про це запитує!
– Мені б у рай до вас…
– А що доброго ти зробив?
– Та ось дівчину від п’яних хуліганів захистив…
– Давно?
– Ні… Хвилини дві тому…
– У тебе діти є?
– Немає і не буде.
– Чому?
– Хотів у метро безкоштовно проїхати…
– І?
– Не вийшло.
– Ти мене розлюбив.
– Чому ти так вирішила?
– Коли ми тільки-но одружилися, ти завжди клав у мою тарілку великий шматок м’яса…
– Але ж, люба, ти, накінець, навчилася готувати!
– Коли я помру, ти одружишся вдруге?
– Ну, звісно, ні.
– Тобі що, не подобається бути одруженим?
– Ну звісно, подобається… Добре, одружусь.
– І що, будете спати у нашому ліжку?
– А де ж нам ще спати?
– Ти і мою фотографію заміниш?
– Угу.
– Ти їй і мою швейну машинку віддаси?
– Ні. Вона не вміє шити…
– Якого дідька ви тут робите?
– Чекаю поїзд…
– Який ще поїзд ви чекаєте
