Жіноча і чоловіча логіка. Анекдоти про жінок і чоловіків - Олексій Анатолійович Кононенко
– Не знаю. Мабуть помилився номером. Запитує, як там на горизонті…
– Який мерзотник! Який нахаба!
– Хто?
– Та цей Петренко! Він посмів мою дружину обізвати повією! Був би у мене револьвер, я б заліпив йому ляпас!
– Люба моя, хіба тобі не жаль своїх нових джинсів?
– О, невже я посадила пляму?
– Ні, але ти так багато їси, що вони скоро тріснуть по швах.
– Ти знаєш, який зріст у тебе повинен бути, щоб відповідати вазі? – каже чоловік дружині, яка стала на ваги.
– І який?
– П’ять метрів!
– Вчора ми гарно випили в одній компанії, я відвів Івана додому, і так тихо вклав його у ліжко, що дружина навіть не прокинулася!
– Нормально! Оце по-нашому!
– А сьогодні я дізнався, що Іван ще позавчора полетів у відрядження до Вірменії…
– Майже рік я не розмовляв з дружиною…
– Чому?
– Не хотів її перебивати.
– Я, куме, вже трьох жінок поміняв, тепер точно знаю, чого їм треба – мужика доброго!
– А ти ж наче не хворий?
– Та я ж свій.
– Я вчора із Світланою ходив до ресторану. Просадив двісті доларів!
– Ти з глузду з’їхав!
– Та ні! Просто у неї більше не було.
– Ти знаєш, Опанас перед смертю все своє добро заповів дитячому будинку.
– О! Яка безкорисливість! І що ж він їм залишив?
– П’ятеро дітей!
– Фотографе, дякую вам за чудове фото. Ви знімаєте миттєво!
– ???
– На фото у моєї дружини закритий рот.
– Я, мабуть, від жінки піду…
– Чому?
– Мало платить…
– Ну, як відпочив, куме, де був?
– Непогано. На півдні був – море, фрукти, дівчата… А ти?
– Те ж саме… На дачі – калюжа, огірки, баби…
– Ми з дружиною зустрілися у клубі на танцях…
– Як романтично!
– Нічого собі романтика! Я думав, що вона сидить вдома з дітьми…
– Славцю, можна зайти до вас сьогодні увечері?
– Зробіть мені честь…
– Якщо чесно, у мене прямо протилежні наміри…
– Закохався я в житті лише один раз, але й це кохання виявилося для мене нещасливим.
– Вона тебе кинула і вийшла заміж за іншого?
– Ну що ти! Ця проноза таки вийшла заміж за мене!
– Ти прийдеш на моє весілля у п’ятницю?
– А з ким ти одружуєшся?
– З тобою…
– Святий отче, чи може душа простудитися?
– Що ти, сину мій! Душа – вона як повітря.
– А я йшов учора попри келію ігумена і чув, як він казав: «Душа моя, не ходи босою – застудишся».
– Люба моя! Я привіз тобі дефіцит!
– Який?!
– Імунний…
– Алло! Клаву можна?
– Її немає вдома.
– Знаю, – вона у мене. Так можна Клаву?
– Послухай, якби у нас продавали жінок, скільки б
