Дванадцять стільців. Золоте теля - Євген Петрович Петров
Горе-злощастя навідалося до галантерейника ще двічі. У магазині з'явився водопровідний майстер, що одразу ж запалив паяльний примус, і вже зовсім дивовижний купець, який вирішив, що саме 1930 року від різдва Христового населення Чорноморська накинеться на його крам — накрохмалені комірці.
І колись горда, спокійна вивіска галантерейника набула просто мерзенного вигляду.
торгівля
ГАЛАНТЕРЕЙНИМИ ТОВАРАМИ
галантпром
Б. КУЛЬТУРТРИГЕР
лагодження
РІЗНИХ ГОДИННИКІВ
Б. ПАВЕЛ БУРЕ
Глазиус-Шенкер
Канцап.
ВСЕ ДЛЯ ХУДОЖНИКА
і радслужбовця.
Лев СОКОЛОВСЬКИЙ
ремонт
труб, раковин і унітазів
М. Н. ФАНАТЮК
спеціальність
НАКРОХМАЛЕНИХ КОМІРЦІВ
З Ленінграда
КАРЛ ПАВІАЙНЕН
Покупці і замовники з острахом входили до магазину, який колись був просто благоуханним. Годинникар Глазиус-Шенкер в оточенні пенсне, пружин і коліщат сидів над годинниками, з яких один був величезний, знятий з башти. У магазині часто і гучно дзвонили будильники. В глибині помешкання юрмилися школярі, цікавлячись дефіцитними зошитами, Карл Павіайнен стриг свої комірці ножицями, нудьгуючи в чеканні замовників. І ввічливий культуртригер не встигав ще запитати жінку-покупця: «Що ви хочте?», як водопровідник Фанатюк що було сили гупав молотком по іржавій трубі і сажа з паяльної лампи сідала на ніжний галантерейний крам.
Зрештою, дивовижний комбінат приватників розвалився, і Карл Павіайнен виїхав візком в імлу, вивозячи свій не співзвучний добі крам. За ним пішли в небуття Галантпром і Канцпап., за якими гналися кінні фінінспектори. Фанатюк спився. Глазиус-Шенкер пішов у годинниковий колектив «Новий час». Гофровані залізні штори з гуркотом впали. Зникла і кумедна вивіска.
Проте незабаром залізні штори знову піднялися і над колишнім ковчегом приватників з'явилась невеличка охайна табличка;
Чорноморська філія
Арбатовської контори
ПО ЗАГОТІВЛІ РОГІВ І КОПИТ
Чорноморець, блукаючи на дозвіллі, міг зазирнути в магазин і помітити, що полиці й прилавки зникли, підлогу чисто вимито, на ній стояли жовтояєчні канцелярські столи, а на стінах висіли звичайні плакати, які висять в установах, — про години прийому і шкідливість рукотискань. В новоявленій установочні вже стояв бар'єр, що відгороджував від відвідувачів, яких, проте, тут ще не було. Біля невеличкого столика, на якому жовтий самовар пускав пару й тоненько скаржився на свою самоварну долю, сидів кур'єр з золотим зубом. Перетираючи чайні кухлі, роздратовано наспівував:
Що за часи тепер настали, Що за часи тепер настали,– У бога вірить перестали, У бога вірить перестали.За бар'єром вештався рудий козакуватий молодик. Вряди-годи він спинявся перед друкарською машинкою, стукотів товстим пальцем, який не згинався, по клавішу і заливався сміхом. В глибині контори, під табличкою «Начальник філії», у сяйві штепсельної лампи сидів великий комбінатор.
Готель «Карлсбад» антилопівці давно залишили. Вони всі, за винятком Козлевича, оселилися у «Воронячій слобідці» у Васисуалія Лоханкіна, який був цим дуже скандалізований. Він навіть намагався протестувати, аргументуючи свій протест тим, що він здав кімнату не трьом, а одному — інтелігентному холостяку-одинакові. «Мон дьє, Васисуалію Андрійовичу, — відповідав безтурботно Остап, — не мучте себе. Адже з усіх трьох інтелігентний я один? Отже, умову не порушено». На всі подальші ремствування господаря Бендер глибокодумно мовив: «Майн гот, дорогий Васисуалію! А може, саме в цьому велика сірячна правда». І Лоханкін враз заспокоївся, випросивши у Остапа двадцять карбованців. Паніковський і Балаганов у «Воронячій слобідці» почували себе чудово. їх голоси упевнено зазвучали в загальному квартирному хорі. Паніковського вже встигли навіть запідозрити в тому, що він вночі відливає гас із чужих примусів. Митрич теж спробував зробити в адресу Остапа якесь уїдливе зауваження, за що великий комбінатор мовчки штовхнув його в груди.
Контору по заготівлі рогів і копит було відкрито з багатьох причин.
— Слідство у справі Корейка, — казав Остап, — може забрати багато часу. Скільки — знає один бог. А оскільки бога нема, то не знає ніхто. Становище жахливе. Можливо, рік, а можливо, місяць. В усякому разі, нам потрібна легальність. Треба розчинитися у бадьорій масі службовців. Все це нам дасть контора. Мене давно приваблює адміністративна діяльність. В душі я бюрократ і нехлюй. Ми будемо заготовляти щось смішне, наприклад, чайні ложки, номери для собак або шмуклерський товар. Або роги й копита. Чудово! Роги й копита для потреб мундштучної і гребінцевої промисловості. Чим не установа? До того ж у моїм чемодані є чудові, бланки на всі випадки життя і кругла, так звана мастична печатка.
Гроші, від яких Корейко відмовився і які педантичний Остап вирішив записати на баланс, було покладено в банк на біжучий рахунок нової установи. Паніковський знову бунтував