Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд
Минула година, потім друга. Нарешті Алессандра завершила лікування. Весь цей час Енн безпорадно сиділа на снігу і слова Келен терзали їй душу.
Коли Алессандра закінчила, Енн стиснула ще саднячі пальці. Ще трохи поболювало, і вона знала, що це надовго. Але нічого, все гаразд.
Втомлена і замерзла, Енн прилягла поруч з догораючим багаттям. Зараз їй хотілося не вставати ніколи. Здавалося, прожиті нею роки, вся тисяча, разом обрушилися на неї.
Енн раптом страшенно затужила за Натаном. Вже пророк-то напевно сказав би зараз що-небудь мудре. Чи дурне. І все одно б її втішив. У Натана завжди було що сказати. Енн сумувала за його низьким голосом, його добрими, дитячими і мудрими очима. Їй не вистачало дотику його рук.
Тихенько схлипуючи, аббатиса заснула. Але через важкий сон спала погано і не відпочила. Вона прокинулася пізнім ранком, відчувши на плечі долоню Алессандри. Сестра підкинула хмизу в багаття, було тепло.
— Тобі вже краще, аббатиса?
Енн кивнула — і збрехала. Перша думка була про дорожній щоденник. Він благополучно лежав на колінах Алессандри. Енн сіла і обережно взяла почорнілу книжечку.
— Абатиса, я турбувалася про тебе.
Енн тільки сумно відмахнулася і нічого не відповіла.
— Поки ти спала, я оглянула книгу. Енн крякнула:
— Виглядає паршиво. Алессандра кивнула:
— Я теж так думаю. Сумніваюся, що його можна врятувати.
Енн легким торканням Хань утримувала сторінки — від яких мало що залишилося, крім попелу, — поки гортала книжечку.
— Він протримався три тисячі років. Будь це звичайний папір, він не підлягав би відновленню, але ця річ — магічна, Алессандра, створена могутніми чарівниками, рівних яким не народжувалося три тисячі років… до Річарда.
— Що ми можемо зробити? Ти знаєш, як його відновити?
Енн, вивчаючи обгорілі сторінки, похитала головою.
— Не знаю, чи можна його відновити. Я просто кажу, що це чарівна річ. А там, де є магія, є і надія.
Енн витягла з-під своїх численних одежинок носовичок, обережно поклала щоденник на тканину, загорнула, пов'язала кінці хустки і наклала захисне закляття.
— Доведеться мені відшукати спосіб відновити його. Якщо зможу. Якщо його взагалі можна відновити. Алессандра витерла руки об поділ.
— Значить, зараз наш зв'язок з армією втрачено. Енн кивнула:
— Ми не дізнаємося, чи вирішить Імперський Орден нарешті вийти з місця на півдні і рушити в глиб Серединних Земель. І я не зможу направляти Верну.
— Аббатиса, що, по-твоєму, відбудеться, якщо Орден вирішить атакувати, а Річарда там не буде? Що вони стануть робити? У відсутність Магістра Рала…
Енн постаралася на якийсь час забути слова Келен і обміркувати ситуацію.
— Тепер Верна — аббатиса. У всякому разі, для тих сестер, що зараз з армією. Вона буде мудро керувати ними. З ними Зедд. Він допоможе сестрам підготуватися до битви. Як Чарівник Першого Рангу він і раніше брав участь у великих війнах. Доведеться нам увірувати в те, що Творець догляне за ними. Я не зможу допомогти їм порадою, поки не відновлю щоденник. Я навіть не буду знати, що там у них взагалі відбувається.
— Ти можеш туди поїхати, аббатиса. Енн струсила сніг з плеча.
— Сестри Світла вважають, що я померла. І тепер вони покладали свої надії на Верну як їх аббатису. Приїхати туди зараз — значить нанести важкий удар і по Верні, і по сестрах. Звичайно, багато хто з них будуть раді моєму приїзду, але в багатьох це породить сумніви і розгубленість. А війна — невідповідний час для сумнівів.
— Але ти їх усіх надихнула…
Енн похитала головою:
— Їхній лідер — Верна. Я можу своїм поверненням назавжди підірвати її авторитет. Я зобов'язана в першу чергу думати про благо сестер Світла. Зараз я зобов'язана робити так, як краще для них.
— Але, Енн, адже аббатиса — ти.
— І кому від цього було добре?
Алессандра відвела погляд. Вітер тужливо завивав серед дерев, здіймаючи стовпи снігу. Сонце сховалося за хмарами. Енн витерла ніс краєм плаща.
Алессандра співчутливо поклала руку їй на плече.
— Ти повернула мене в світ Творця. Я була в руках Джегана, я жахливо з тобою обходилася, коли він схопив тебе, але ти ніколи не переставала піклуватися про мене. Кого ще це б хвилювало? Без тебе моя душа загинула б навіки. Ти навіть не уявляєш, наскільки я тобі вдячна, аббатиса.
Можливо, Алессандра і повернулася до світла Творця, але цій жінці вже раз вдалося обдурити Енн. Багато років тому Алессандра продалася Володареві і стала сестрою Тьми, а Енн і поняття про це не мала. Як можна знову почати довіряти людині, що здійснила зраду?
Енн подивилася Алессандро в очі.
— Сподіваюся, що так, сестра. І молюся, щоб це дійсно було правдою.
— Так воно і є, аббатиса.
Енн вказала на приховане хмарами сонце.
— Може бути, коли я відправлюся до світла Творця, мені зарахується це добре діяння і переважить втрачені через мене тисячі життів?
Алессандра відвела погляд, відвернулася, поклала в багаття пару гілок.
— Нам потрібно поїсти чого-небудь гарячого, аббатиса. І ти відразу відчуєш себе краще. Ми обидві відчуємо себе краще.
Енн опустилася на землю і стала дивитися, як Алессандра готує суп. Але навіть апетитні запахи немогли
