Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Террі Гудкайнд

— Як що? Збираюся взяти протиотруту, щоб не померти.

— Так, це зрозуміло, — Дженнсен відкинула з обличчя рудий локон. — Але що ти будеш робити з народом Оуена? Кожен вдих відгукувався в легенях Річарда гострим болем.

— Поки що не знаю.

Дівчина якийсь час йшла мовчки поруч.

— Але ж ти спробуєш допомогти їм, так?

— Дженнсен, вони погрожували мені смертю, — Річард подивився на сестру. — Це не пуста погроза. Моє життя в небезпеці. Вони силою змусили мене йти до них.

Вона зіщулилась.

— Я знаю, але вони в були розпачі, — Дженнсен подивилася вперед, бажаючи переконатися, що Оуен її не чує. — Ці люди не знали, що ще зробити для порятунку свого народу. Вони не такі, як ти, і ніколи ні з ким не боролися.

Річард важко зітхнув, біль знову розірвала його легені.

— Ти теж ніколи ні з ким не боролася. Але коли ти думала, що я хочу вбити тебе, як і Даркен Рал, коли повірила, що я винен у смерті твоїй матері, як ти тоді поступила? Я питаю не про твої почуття або думки тоді, а про те, що ти вирішила робити, коли повірила Себастьяну?

— Я вирішила, що якщо хочу жити, то повинна убити тебе раніше, ніж ти вб'єш мене.

— Точно. Ти нікого не отруїла і нікому не говорила зробити це за тебе, щоб він помер. Ти вирішила, що твоє життя цінне, і ніхто не має права відбирати його. Але якщо людина готова покірливо принести свою єдину цінність — життя, якого у нього більше не буде, — будь-якому вбивці, що захотів його взяти, то тоді йому ніщо не допоможе. Може, сьогодні його і врятують, але завтра прийде ще хто-небудь, і він так само добровільно впаде ниць перед новим вбивцею. Така людина ставить життя вбивці вище свого власного. Коли віддаєш кому-небудь право володіти твоїм життям і смертю, ти перетворюєшся на раба, який шукає собі м'ясника.

Дженнсен мовчки йшла поряд, обдумуючи слова брата. Річард зазначив, що дівчина йде по лісі так само, як він учив Кару. Ліс був таким же будинком для Дженнсен, як і для нього.

— Річард, — сковтнула вона. — Я не хочу, щоб ці люди страждали. Вони вже й так достатньо винесли.

— Скажи про це Келен, коли я помру від отрути, — похмуро відгукнувся лорд Рал.

Коли вони дійшли до місця призначеної зустрічі, Кари ще не було. Всі приготувалися трохи перепочити. Пляму, розлом в гранітній скелі, захищали високі ялини. Після спеки пустелі подорожні ще не звикли до прохолодної вологості. Поки люди шукали відповідні камені, щоб не сідати на мокре листя, Бетті задоволено жувала траву. Оуен вибрав місце подалі від кози.

Келен сіла поруч з Річардом на невеликий виступ скелі.

— Як ти себе почуваєш? У тебе знову болить голова?

— З цим нічого не поробиш, — відповів він, знизуючи плечима.

Келен посунулася ближче, зігріваючи його своїм теплом.

— Річард, ти пам'ятаєш лист Ніккі? — Шепнула вона.

— Що саме?

— Ми думали, що кордон, що захищає Бандакар, — причина запуску першого сигнального маяка. А раптом ми помилялися?

— Чому ти так думаєш?

— Другого маяка немає. — Вона показала підборіддям у бік північного заходу. — Перший ми побачили там. Ми дуже близько до того місця, де починається межа, а другого маяка так і немає.

— З тим же успіхом він буде там, де нас чекають птиці, — відповів Річард.

Він добре пам'ятав місце, де вони знайшли маленьку статую. Навколо на деревах сиділо безліч птахів. Тоді Річард не знав, що це за птахи, але вони були величезні, і він ніколи раніше не бачив таких. В мить, коли Кара торкнулася статуї, птахи піднялися в повітря і закрили небо своїми чорними крилами. Сотні дивних, незнайомих, лякаючих своїми розмірами створінь злетіли увись.

— Так, але якщо немає другого маяка, можливо, немає і тієї проблеми, яка пов'язана з першим, — сказала Келен.

— Ти думаєш, що перший маяк пов'язаний зі мною і в ньому є якийсь сенс, а тому ми повинні були його побачити. Ніккі говорила, що другий маяк створений для того, хто може відновити порушену печатку. Напевно це не я.

Здавалося, Келен про це не думала, вона виглядала задумливою.

— Не знаю, що й думати. — Вона присунулася ще ближче до чоловіка і обхопила його стегно. — Неважливо, хто повинен знову запечатати, відновити кордон. І не думаю, що це взагалі ще можна зробити.

Річард запустив пальці в своє мокре волосся.

— Ну, якщо цей померлий чарівник думав, що я — єдиний, хто може відновити кордон, то він помилився. Я не знаю, як це зробити.

— Хіба ти не зрозумів, Річард? Навіть якби ти знав, як, не думаю, що тобі це вдалося б.

Чоловік подивився на неї скоса.

— Висновки, якими збагатилася твоя уява, проти цього, так?

— Річард, та подумай же, кордони впали після того, що зробила я. Сигнальний маяк був для мене, тому що я порушила печатку. Ти ж не будеш заперечувати це?

— Ні, але треба багато чого дізнатися, перш ніж ми зможемо дійсно розуміти, що відбувається.

— Я звільнила шимів, — сказала вона. — Нам не варто приховувати це.

Келен використовувала древню магію, щоб врятувати йому життя. Вона звільнила шимів заради зцілення чоловіка. Тоді в неї не було часу на роздуми. Річард помер би, якби вона цього не зробила.

І до того ж Келен не знала, що шими викличуть руйнування в світі. Вона не знала, що вони були створені три тисячі років тому з