Іскрані.Та, що прийшла із-за грані. - Айрін Єн Шанті

Але, обидва стояли не ворухнувшись. Тому я просто почала говорити, то що думала:

 - Загороджуючи мене від того, що відбувається, ви не робите краще. Я все одно туди потраплю. Але питання в тому, ким ви станете для мене: друзями, які підтримали, або тими до кого я більше ніколи не звернуся. І Кріс ти ж знаєш, що якщо Нейтан загине, то я піду за ним. Я повинна виконати, то що мені судилося. Від цього залежить не тільки моє життя, але і майбутнє всіх вас. Те, як я зараз зроблю, спричинить за собою наслідки. Зрозумійте будь ласка.

 -   Аріна, я ...- почав Кріс 

 - Пообіцяв - перебила я його - я це зрозуміла. Але, це все одно нічого не змінить. Я повинна і все! Це важливо. Це як ваш борг перед імперією. Імперія і її добробут, понад усе. Адже так?

 - Так, ти права - відповіли вони одночасно. І відступили, теж одночасно.

 -   Дякую - тихо сказала я.

Бій в долині йшов повним ходом. Бій йшов проти восьми тварюк. Ці були крупніше, тих які вилізли в минулий раз. Маги атакували раз у раз. Тварюки верещали і звивалися. Тут і там падали воїни, яких зачепило темрявою тварюк. Хтось із них піднімався, а кого-то витягали лікарі. Були й такі, які просто розсіювалися від потоків темряви, яку випускала одна тварюка з пащі.

 -   Крістоферсон, ту тварюка яка випускає тьма, потрібно прибрати першою! - вимовив Дашар - від інших є засоби.

Але, по всій видимості це розуміли і на полі бою, так як кілька груп одночасно почали атакувати цю тварюку. Через кілька хвилин з нею було покінчено. А ще через хвилин тридцять розправилися і з іншими тварюками. І почалася зачистка території, працювали лікарі. У цьому бою було набагато більше постраждалих, ніж минулого разу.

На цей раз на поле бою, крім основної групи, наших магів супроводжували бойові групи інших імперій. Група Нейтана по ходу бою цілеспрямовано просувалася до місця прориву. І ось зараз ми повинні були, згідно плану почати латати грань. Я уважно стежила за простором навколо, щоб не пропустити місце де Нейт відкриє для мене портал. Але цього не сталося, ні через кілька секунд, ні через п'ять хвилин. Я дивилася на хлопців у межі, точніше на їх спини і розуміла: портал мені не відкриють. Стало гірко і прикро. Ні, я розуміла що це було зроблено з метою захистити мене від ризику, але я знала що повинна. І сподівалася, що хлопці теж це розуміли. Але, по всій видимості я помилилася. Знову.

 -   Кріс, відкрий портал - вимовила я, але подивившись на нього, все зрозуміла і тому сказала - не відкриєш. Що ж хлопчики це ваш вибір. Але, на відміну від вас, я звикла стримувати своє слово. Не дивлячись ні на що. За будь-яку ціну.

Відійшовши на кілька кроків вперед, я знову подивилася на грань і побачила, що у хлопців магія лягає нерівномірними шарами. І деякі шари не доходячи до краю діри, схлопуються стикаючись з магією Нейтана. 

 -   От же уперті! - розлютилася я - адже тільки сили вбухають, а все одно результат буде нульовий! Що ж, якщо ви приймаєте рішення в односторонньому порядку, то повинні бути готові, що з іншого боку будуть діяти так само.

 -   Аріна, не треба - промовив Кріс, беручи мене за руку, але я її прибрала - не ризикуй собою, прошу! 

 - Я дала слово, Кріс! Ти це розумієш? Або ти вважаєш що слова жінки нічого не варті? Тоді ти сильно помиляєшся. Втім як і він - відповіла я, і включаючи нашу з Нейтаном ментальну зв'язок і вимовила - Айріні і Танатос, не могли б ви відкрити мені портал до грані, щоб я могла стримати дану обіцянку?

Я бачила, як у грані різко розвернувся в нашу сторону Нейтан, а Кріс і Дашар дивилися на мене здивовано. І як відкрилися від подиву їх роти, і як вони впали на коліна, в той момент коли переді мною з'явилися Айріні і Танатос. Вони відкрили портал разом, взявшись за руки.

 -Дякую - посміхнувшись вимовила і увійшла в портал.

 - Звертайся - почула у відповідь від Танатоса.