Іскрані.Та, що прийшла із-за грані. - Айрін Єн Шанті

Кожен день, ми з хлопцями експериментували з їх силовими потоками. Пробували, то в одній послідовності у своєму розпорядженні силу, то в інший. І кожен раз начебто вже близько але все ще не той відтінок який повинен бути ідентичний з відтінком грані. Ми підняли записи, які були зроблені під час розриву граней в минулий раз. І начебто в них була розписана послідовність, кожен рух по секундах, але знаєте буває так, що ти дивишся на щось раз у раз і не можеш зловити якусь одну дрібницю, яка не складає пазл. Як говорилося в моєму світі потрібен був "свіжий" погляд. І як не дивно, цим все ж поглядом виявився погляд Анрі. 

 - Дивно так виходить - раптом вимовив він дивлячись на записи - прямо як все життя. Тільки навпаки.

 - Повтори, що ти сказав? - стрепенулася я - ось те, що ми випускали! Розкриття грані відбувається поетапно, як ніби знімається шарами. Нам потрібно тепер налагоджувати ці ж сили в зворотній послідовності.

Від надлишку емоцій я кинулася на шию Анрі і поцілувала його в щоку. Чим ввела в ступор всіх присутніх, а з Нейта вирвалося досить гучне гарчання і під ногами заклубилася Мел:

 - Аріна, відійди від нього - чоловік підійшов і згріб мене в свої обійми, а через кілька секунд вимовив - не роби так більше. А то імперія залишиться без спадкоємця.

Анрі мимоволі зробив кілька кроків назад. А Кріс, навпаки вперед.

 -   Так, стоп! - розвернувшись до чоловіка - ти чого це людей лякаєш! Ну, подумаєш, на емоціях, не подумавши зробила! Але, погодься, що Анрі розумничка! Ми тут ламали голову, що не так? А він молодець помітив. - і вже трохи тихіше, щоб чув тільки він, сказала - І взагалі, коханий чоловік ревнувати немає абсолютно ніякого приводу. Тим більше, що у нас встановилася зв'язок істинних. Що на тебе найшло?

 - Може теж надлишок емоцій? - перекривив мене, запитав він.

 - Все можливо - абсолютно серйозно сказала я, намагаючись приховати посмішку.

І розвернувшись до решти, вже посміхаючись промовила:

 - Можна вже розслабитися, він сьогодні вбивати нікого не буде - чим викликала сміх хлопців.

І як то кажуть, після цього відкриття все пішло-поїхало з подвоєною силою та в прешвидшеному режимі. І як результат, у нас все-таки вийшло те, що повинно бути.

Спочатку свою силу випускав Стефаніель, створюючи шар магії життя. Слідом за ним, одночасно вливали свої сили Теодор, Андре, Рігс і Стів, а на завершення свою магію смерті вливав Нейт. Вийшло щось на зразок концепції: все починається з народження і закінчується смертю. А між ними те, що ми вважаємо життям.

Коли ми вже більш-менш вміли дозувати сили, то настала черга навчитися одночасно плести захист. І ось тут ми зіткнулися з проблемою: завершальний і закріплюючий шар плетіння, повинен був накладатися одним потоком об'єднаних сил. І навіть секундне зволікання між подачею магії в загальний потік, могло призвести зовсім не той ефект який треба. Це загрожувало, тим що грань би не була запечатана остаточно. Тоді я запропонувала, щоб весь потік сили, пропускали через мене, і тоді від мене б виходив єдиний потік такої концентрації яка необхідна. І тут з'являлася наступна проблема - я не вміла плести захисне плетіння! До того ж до всього хлопці були категорично проти того, щоб я була на місці прориву. І хоч я намагалася пояснити, що моя присутність необхідна вже після того, як вони розберуться з тварюками, і мені нічого не загрожуватиме. Вони були непохитні: будь-який спосіб, але тільки не той де повинна брати участь я. З одного боку я розуміла, що всі знаходяться в стані нервової напруги, всі переживають і бояться втратити когось близького і рідного. Але, про раціональність рішень в такі моменти ти думаєш в останню чергу. І я зробила так, як вчинила б будь-яка жінка в цій ситуації - образилася і пішла.