Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Террі Гудкайнд

У минулому, коли Ніккі не турбувало, що станеться з нею, вона була байдужа до цих тварин. Але тепер, коли життя представляло для неї хоч якусь цінність, все було по-іншому.

Більше того, раніше вона завжди знала, що могла скористатися своїм Даром, якщо з якоїсь причини їх боязнь не змусить їх відступити від неї в бік. Тепер же вона могла покладатися лише на те, що той давній страх притримає їх на відстані.

Попереду був довгий шлях крізь сотні тисяч людей до місця її призначення, але оскільки табір був розділений довгими стежками, цей шлях був давно протоптаний. На деяких ділянках ці стежки об'єднувалися в широку дорогу, поступово витісняючи по сторонах намети і стійла.

Тепер, коли Ніккі йшла по одній з таких доріг, супроводжувана своїм почтом, люди вишиковувалися в лінію і витріщалися на неї широко розкритими очима.

За межами шеренги з людей, яка мовчки витріщалась на неї, побачивши її у безпосередній близькості, табір продовжувати шумно возитися, навіть у такий пізній час.

Ззаду до неї доносився звук робіт зі схилом, скрип возів, викочування і звалювання зі схилу каменів, і унісон кличів людей, які тягнули щось товстими ланцюгами.

По всьому табору холодне нічне повітря наповнювався голосами сміху солдатів, розмовами, суперечками. Вона могла чути крики наказів, які перекривали ритмічний дзвін молотків.

Ще до неї долинав віддалений рев натовпу, що вітали гру Джа-Ла, яка досі тривала, незважаючи на таку пізню годину.

Іноді повітря наповнювався розчарованим масовим свистом, який заглушувався дикими захопленими криками інших уболівальників. Під час пробіжок з броцем їхнього гравця, люди іноді скандували гасла, що закликали гравця забити гол.

Після того, як вона минула загороду з величезними бойовими кіньми, і потім пройшла повз лінію порожніх обозів постачання, з'явилися намети командування. Під зоряним небом на слабкому вітрі замайоріли прапори, встановлені зверху наметів.

Від виду найбільшого намету, намету імператора, в ній прокинулася загроза втратити свою хоробрість. Їй захотілося втекти, але тепер їй навряд чи випаде така нагода.

Це було місце, де все життя Ніккі зведе з нею рахунки. Це було місце, де все закінчиться.

Замість того, щоб спробувати втекти від неминучого, вона цілеспрямовано попрямувала туди. Не вповільнюючись, вона пройшла повз сторожовий пост зовнішнього кільця охорони навколо командної зони. Здоровенні солдати, що стояли на посту, очима супроводжували її наближення.

Вони також оглянули пильним поглядом її ескорт, що складався з особистої охорони імператора, що слідувала за нею.

Вона була рада тому, що випадково одягла чорну сукню, оскільки тільки в ньому вона поставала у минулому пред їх очима. Їй хотілося, щоб вони її впізнали. Коротким виразним поглядом вона застерегла їх від спроби звернутися до неї.

Кожна чергова лінія ближче до центру командування, складалася з все більш і більш довіреного складу охоронців. Кожне кільце охоронців навколо командних наметів мало свій специфічний склад, методи охорони і обмундирування.

Кожен з них хотів виявитися тим єдиним, хто відкине геть будь-яке посягання на спокій імператора. Кожен з них був наділений різними правилами на пропуск в своє відповідальне коло.

Ніккі ігнорувала ці правила. Вона була Пані Смерть, імператорською Королевою Рабів. Вона ні перед ким не зупинялася. Ніхто не кидав їй виклик.

Намет Джегана був встановлений позаду групи великих наметів, але на відміну від всіх інших наметів табору, він був оточений досить великим пустим простором.

Сестри, які патрулювали ділянку, звертали увагу на Ніккі, як і молоді чарівники, яких вона помітила, але одразу ховали свої очі, коли Ніккі спрямовуються на них свій погляд. Охоронці теж спостерігали за нею, але намагалися робити це ще менш помітно.

Ніккі підбадьорилася тим, що жоден з цих людей не сприймав її інакше, як в тій ролі, якою вона була для них раніше.

Потім перед її очима постала дивна картина. Крім складу особистих охоронців Джегана, що стояли по кожну сторону важкої завіси, що закривала вхід в намет, серед них були й інші солдати, схожі на звичайних рядових солдатів.

Крокуючи взад-вперед, було схоже, що вони теж охороняли намет. Вона не могла уявити, що роблять ці самі прості рядові солдати у складі оточення імператора, і тим більше, як вони можуть охороняти його намет. Таким людям в колишні часи ніколи б не дозволили навіть потрапити в командну зону.

Ігноруючи цікавість цих простих солдатів, що розташувалися серед елітних охоронців, Ніккі попрямувала прямо до важкої завіси над входом в намет Джегана. Дві Сестри, які порядком відстали, неохоче послідували вслід за Ніккі до намету імператора.

Кров відринула від їх облич. Ніхто, а особливо жінки, не прагнули потрапити в особисті покої Джегана. Хоча він часом був ввічливий з деякими своїми довіреними офіцерами, він ніколи не удостоював таким обходженням інших.

Два здорових солдата, обидва з піками, з страхітливими татуюваннями на обличчі, розсунули завісу. Маленькі срібні диски, прикріплені до штори, видали м'який металевий дзвін, даючи зрозуміти імператору, що хтось увійшов в його намет.

Вона впізнала обох чоловіків, що відсунули завісу, але вона ніяк не відреагувала на них, і підняла поділ свого плаття, щоб переступити через поріг і увійти по той бік темряви.

Усередині раби були зайняті прибиранням тарілок і великих плоских підносів зі столу імператора. Спокусливий аромат їжі нагадав Ніккі, що вона ще не їла. Але важке занепокоєння в грудях притупило відчуття голоду.

Безліч свічок, даючи тьмяне освітлення, надавали цьому місцю приємний теплий затишок. Товсті килими покривали підлогу для того, щоб кроки рабів, зайнятих своїми справами, не тривожили імператора.

Всі раби схилили свої голови, деякі з них були новенькими. Деяких вона пам'ятала. Схоже, Джеган вже покінчив з прийомом їжі, оскільки його не було в зовнішніх кімнатах.

Обидві Сестри, увійшовши за нею, продовжили свій шлях по