Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
Зі срібної рамки ліниво всміхався до Гаррі золотоволосий життєрадісний злодій - юнак, що сидів колись у Ґреґоровича на підвіконні. І Гаррі відразу згадав, де він бачив цього юнака раніше: в «Житті та смітті Албуса Дамблдора» його рука лежала на плечі юного Дамблдора. Решта фотографій, яких тут не вистачало, були, мабуть, там само - в Рітиній книзі.
- Місіс... міс... Беґшот, - звернувся він до неї трохи тремтячим голосом. - Це хто?
Батільда стояла посеред кімнати, дивлячись, як Герміона розпалює вогонь у каміні.
- Міс Беґшот? - повторив Гаррі й ступив до неї з фотографією в руках. Батільда почула його голос і підняла голову, а горокракс ще швидше закалатав у нього на грудях.
- Хто ця людина? - запитав Гаррі, простягаючи знімок їй під очі.
Батільда серйозно глянула на фото, а тоді на Гаррі.
- Ви знаєте, хто це такий? - перепитав він повільніше й голосніше. - Цей чоловік? Ви його знаєте? Як його звати?
Батільда дивилася відсутнім поглядом. Гаррі відчув страшне розчарування. І як та Ріта Скітер зуміла витиснути з Батільди її спогади?
- Хто цей чоловік?! - повторив він запитання, зриваючись на крик.
- Гаррі, що ти робиш? - стривожилася Герміона.
- Герміоно, на цьому фото той злодій, що пограбував Ґреґоровича! Будь ласка! - знову попросив він Батільду. - Хто це?
Та вона тільки дивилася й мовчала.
- Чого ви нас покликали за собою, місіс... міс... Беґшот? - втрутилася Герміона. - Ви щось хотіли нам сказати?
Ніби не почувши Герміони, Батільда почовгала до Гаррі. Легенько смикнула головою й озирнулася на коридор.
- Ви хочете, щоб ми звідси пішли? - запитав він.
Вона знову смикнула головою, але тепер показала спочатку на нього, тоді на себе, а тоді на стелю.
- А, ясно... Герміоно, здається, вона хоче, щоб я пішов з нею нагору.
- Добре, - погодилась Герміона, - ходімо.
Та коли Герміона зрушила з місця, Батільда на диво енергійно захитала головою, знову показуючи спочатку на Гаррі, а потім на себе.
- Вона хоче, щоб я пішов з нею сам.
- Чому? - запитала Герміона, і її пронизливий високий голос луною розійшовся в освітленій свічками кімнаті. Стара тільки головою похитала, почувши цей вигук.
- Може, Дамблдор звелів їй віддати меча мені і тільки мені одному?
- А ти думаєш, вона знає, хто ти такий?
- Так, - відповів Гаррі, дивлячись у каламутні очі, що прикипіли поглядом до його очей, - думаю, що знає.
- Ну що ж, іди. Але не затримуйся там, Гаррі.
- Показуйте дорогу, - сказав Гаррі Батільді.
Вона, здається, зрозуміла, бо почовгала до дверей. Гаррі заспокійливо зиркнув на Герміону, хоч не знав, чи вона це помітила. Обхопивши себе руками за плечі, дівчина стояла серед усього цього розгардіяшу й дивилася на книжкову шафу. Виходячи з кімнати, Гаррі непомітно від Герміони й Батільди сховав під куртку фотографію невідомого злодія в срібній рамці.
Сходи були круті й вузенькі. Гаррі відчував спокусу впертися про всяк випадок руками в широку Батільдину спину, щоб стара не повалилася на нього, що було цілком імовірно. Помаленьку, сопучи, вона видерлася на сходовий майданчик, одразу ж повернула праворуч і повела його до спальні з низенькою стелею.
Там було темно, наче в підвалі, й нестерпно смерділо. Гаррі встиг помітити нічний горщик, що виднівся з-під ліжка, але Батільда зачинила двері, й усе поглинула непроникна темрява.
- Лумос, - вимовив Гаррі, і його чарівна паличка засвітилася. Він здригнувся - за ці кілька секунд темряви Батільда підступила до нього зовсім близько, хоч її кроків він і не чув.
- Ти Поттер? - прошепотіла вона.
- Так, це я.
Вона кивнула - поволі, серйозно. Гаррі відчував, що горокракс закалатав дуже швидко, швидше за його серце. Відчуття було неприємне й тривожне.
- Ви щось для мене маєте? - запитав Гаррі, але її увагу, здається, відвернув освітлений кінчик його чарівної палички.
- Ви маєте щось для мене? - повторив він.
Тут вона заплющила очі, й одночасно сталося кілька подій: шрам Гаррі боляче засмикався; горокракс сіпнувся так, що аж светр на грудях ворухнувся; а темна й смердюча кімната на мить ніби розчинилася. Він відчув наплив радості і сказав високим, холодним голосом: «Тримай його».
Гаррі захитався. Темна смердюча кімната з’явилася знову. Він не розумів, що сталося.
- Ви щось для мене маєте? - втретє й значно голосніше повторив він.
- Отам, - прошепотіла вона, показуючи в куток. Гаррі підняв чарівну паличку й побачив перед завішеним шторами вікном контури захаращеного туалетного столика.
Тепер старій не треба було вести його за собою. Гаррі прослизнув між нею та неприбраним ліжком, тримаючи над собою чарівну паличку. Не хотів випустити її з очей.
- Що це таке? - запитав, підійшовши до туалетного столика, де лежала ціла купа чогось виглядом і смородом схожого на брудну білизну.
- Там, - показала вона на цю безформну масу.
Та в ту ж мить, коли він відвернувся, шукаючи серед лахміття й бруду руків’я меча з рубіном, стара якось дивно ворухнулася. Він помітив це краєчком ока, панічно озирнувся й завмер від жаху, побачивши, як повалилося на землю старече тіло, а з того місця, де була шия, виповзла величезна змія.
Гаррі підняв чарівну паличку, але змія вже кинулася на нього. Вона так сильно вкусила його за передпліччя, що чарівна паличка, крутячись, полетіла аж під стелю. Її світло заметалося по кімнаті й згасло. Тут він отримав такий потужний удар зміїним хвостом у груди, що аж дух забило. Він відлетів спиною на туалетний столик, завалений брудною білизною... Відкотився вбік, ледве уникнувши нового удару хвостом, що вгатив щосили по тому місцю, де щойно лежав Гаррі. Він упав на підлогу, і на нього посипалися скалки скляної стільниці.
Знизу долинув Герміонин крик:
- Гаррі?
Йому забракло повітря в легенях, щоб відгукнутися. Важке слизьке тіло збило його додолу, й він відчув, як змія обкручується навколо нього, могутня й мускулиста...
- Ні! - зойкнув він, притиснутий до підлоги.
- Так, - прошепотів чийсь голос. - Оссссь так... тримаю тебе... тримаю...
- Акціо... Акціо чарівна паличка...
Та нічого не сталося, і він не міг вивільнити руки, щоб скинути з себе змію, що обкручувалася навколо його грудей, витискаючи повітря і вчавлюючи в тіло горокракс, крижану кульку, що пульсувала життям за
