Казки Чаробору - Ольга Соболєва
…Згадуючи цей момент, Ярослава не відразу звернула увагу на слова Баюна, а той, між іншим, уже втретє намагався всадити дівчину в ступу. Куди вже дінешся? Зранку нашийник отримали, на подвір'ї випробували – настав час за справу братися. Мляво кивнувши, Ярослава залізла всередину ступи. Одразу ж до неї застрибнули Баюн та Рисянка. Місця не залишилося навіть, щоб пальцями ніг поворухнути. І як тільки Ягинішна тут поміщається? Довелося сподіватися, що ступа не перевернеться – у котів дев'ять життів, а в Ярослави одне.
- І як далі? - поцікавилася дівчина, боязко хапаючись за мітлу.
- Головне не поспішай, - Баюн увімкнув менторський тон. - Зосередься, продумай, куди і як хочеш летіти. А потім чітко вкажи напрямок. Ця модель зі старих, тому говори голосніше, думки читати не вміє. На жаль. Команди прості: вгору, вниз, праворуч, ліворуч.
– А на місці завмирати може? - зацікавилася Ярослава.
- Кажу ж, модель стара, тож багато не очікуй. Швидкості тут лише три: дуже повільно, повільно та трохи швидше, – пояснив кіт. - Так, і ще після деяких технічних неполадок, ступа не вміє повертати назад. Тому просто декілька разів скажи ліворуч чи праворуч.
- А мітла навіщо? - дівчина дивилася на полірований держак.
- Без неї теж можна, але з мітлою політ плавний, можна коригувати кут повороту, - відповів співрозмовник. Але подумавши, додав: — Та й птахів добре розганяти. А, мало не забув! Звертайся до ступи на ім'я – Агга.
Ярослава важко зітхнула. Не політ – а ціла лекція. Їй належить літати на ступі на ім'я Агга і відбиватися від птахів чарівною мітлою. Про таке точно нікому не розкажеш.
Зосередившись, дівчина звернулася до ступи:
- Агга, ми зараз полетимо до Чаробору шукати лази, - після цих слів ступа трохи завібрувала і Ярослава скомандувала: - Агга, вгору.
Протяжно заскрипівши, літальний артефакт відірвався від землі. Повільно піднімаючись над дахом будинку, ступа виконала чергову команду та полетіла вперед. Іноді Ярослава прогрібала мітлою, мов веслом, і м'яко виляла вбік. Так вони петляли близько години, доки Рисянка не почала неспокійно смикатися. Арись уперто тягла в одному й тому самому напрямку, чим викликала неабияку перевагу. Боячись звалитися, Ярослава скомандувала Аззі виконати посадку на найближчу галявину.
