Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг

Здавалося, цей крик ніколи не скінчиться. Місіс Візлі почала вже хрипнути й аж тоді повернулася до Гаррі, що відступив трохи назад.

- Дуже рада тебе бачити, любий Гаррі, - привітала вона його. - Заходь, уже пора снідати.

Місіс Візлі розвернулася й пішла до будинку, а Гаррі, збентежено глянувши на Рона, що підбадьорливо кивнув, рушив за нею.

Кухня була невеличка і тісненька. Посередині стояв подряпаний дерев'яний стіл зі стільцями. Гаррі присів на краєчок стільця і роззирнувся довкола. Він ще ніколи не був у хаті чарівників.

Годинник на стіні навпроти мав тільки одну стрілку, і там не було жодних цифр. Довкола ободу були такі написи: «Час заварювати чай», «Час годувати курей» і «Ви запізнилися». На поличці над каміном стояли в три ряди книжки з такими назвами, як «Зачаровані запіканки», «Як виворожити власні вареники» і «Бенкет за хвилину - звичайна магія!» А якщо Гаррі міг вірити власним вухам, то по старенькому радіоприймачеві, що висів над раковиною, щойно оголосили про початок програми «Година чаклунки» з популярною співучою відьмою Целестиною Ворбек.

Місіс Візлі бряжчала посудом, трохи безладно готуючи сніданок, і час від часу осудливо позирала на синів, кидаючи на сковороду сосиски. Іноді вона бурмотіла собі під ніс, скажімо: «Не розумію, що ви собі думали!», або: «Я б у таке ніколи не повірила!»

- Я не звинувачую тебе, любий, - заспокоїла вона Гаррі, накладаючи йому на тарілку вісім чи дев'ять сосисок. - Ми з Артуром також переживали за тебе. Оце вчора вночі казали, що самі тебе заберемо, якщо до п'ятниці ти нічого не відпишеш Ронові. Але ж це треба додуматися, - вона поклала йому на тарілку три смажені яйця, - перелетіти півкраїни нелегальною машиною - та вас будь-хто міг побачити!

Вона недбало махнула чарівною паличкою в бік раковини, де лежав брудний посуд, і він почав сам себе мити, тихенько подзенькуючи.

- Нині ж було хмарно, мамо! - сказав Фред.

- Не розмовляй, коли їси! - обірвала його місіс Візлі.

- Його морили голодом, мамо! - озвався Джордж.

- І ти теж! - гримнула місіс Візлі, але цього разу вона мала вже трохи лагідніший вираз, бо відкраяла Гаррі скибку хліба й намащувала її маслом.

Тієї миті в кухні з'явилася маленька руда постать у довгій нічній сорочечці; почувся тихенький зойк і постать мерщій вибігла.

- Це Джіні, - упівголоса повідомив Рон. - Моя сестра. Ціле літо тільки про тебе й торочить.

- Побачиш, вона ще захоче взяти в тебе автограф! - хихикнув Фред, але, перехопивши мамин погляд, знову принишк над тарілкою. Ніхто не вимовив ні слова, аж поки спорожніли всі чотири тарілки, на що пішло навдивовижу мало часу.

- Але ж я втомився! - позіхнув Фред, відклавши нарешті ніж і виделку. - Мабуть, піду до ліжка і...

- Ні, не підеш! - обірвала його місіс Візлі. - Сам винен, що не спав цілу ніч. Зробиш дегномізацію саду, ті гноми вже геть розперезалися.

- Ну, мамо...

- І ви теж! - люто глянула місіс Візлі на Рона з Фредом. - А ти йди поспи, любий, - звернулася вона до Гаррі. - Ти не просив їх літати тією клятою машиною.

Але Гаррі, якому зовсім не хотілося спати, швиденько сказав:

- Я допоможу Ронові, я ще ніколи не бачив, як дегномізують сад.

- Це дуже мило з твого боку, дорогенький, але там немає нічого цікавого, - заперечила місіс Візлі. - Ану, гляньмо, що на цю тему каже Локарт.

Вона витягла з купи книжок на каміні товстенний том.

Джордж застогнав:

- Мамо, ми знаємо, як виганяти гномів із саду!

Гаррі глянув на обкладинку тієї книжки. Химерними золотими літерами там було виведено: «Як боротися з домашніми шкідниками. Посібник Ґільдероя Локарта». Ще там була велика фотографія вельми вродливого чарівника з хвилястим світлим волоссям і ясно-блакитними очима. Як завжди в магічному світі, фотографія рухалася: чарівник, який, очевидно, й був Ґільдероєм Локартом, зухвало підморгував їм усім. Місіс Візлі засяяла у відповідь.

- Ой, він таке чудо! - всміхнулася вона. - Знає про шкідників геть усе! Не книжка, а скарб!

- Мама у захваті від нього, - прошепотів Фред так, щоб усі почули.

- Не роби з себе посміховиська, Фреде! - обурилася місіс Візлі, почервонівши. - Гаразд, якщо вважаєш себе мудрішим за Локарта, можеш братися за роботу, але начувайся, якщо потім я прийду перевірю і знайду в саду хоч одного гнома!

Позіхаючи й буркочучи, брати Візлі попленталися надвір, а Гаррі - слідом за ними. Сад був великий і саме такий, яким і має бути сад, подумав Гаррі. Дурслям він не сподобався б: там було повно бур'янів, а траву годилося б скосити, але попід мурами тулилися покривлені дерева, на кожній клумбі буяли небачені рослини, а у великому зеленому ставку кумкали жаби.

- Знаєш, маґли також мають у садках гномів, - сказав Ронові Гаррі, коли вони переходили галявину.

- Так, я бачив ті фігурки, які вони називають гномами, - відізвався Рон з-над куща півонії. - Якісь малі товсті діди морози з вудочками.

Почувся шум боротьби, кущ півонії затремтів, і звідти виринув Рон.

- Ось тобі гном, - сказав він похмуро.

- Заберрирруки! Заберрирруки! - верещав гном.

Він аж ніяк не нагадував Діда Мороза. Був малий і мовби зшитий зі шкіри, з великою Гулястою, лисою головою, точнісінько як картопля. Рон тримав його, витягнувши руку вбік, бо гномик брикався своїми мозолястими ноженятами. Рон схопив його за ноги й перевернув головою вниз.

- Треба робити ось так, - пояснив він. Тоді підняв гнома над головою («Заберрирруки!») і почав розкручувати його колами, немов аркан. Побачивши, як здивувався Гаррі, Рон додав:

- Це їм не шкодить: просто закрутиться голова, і вони не знайдуть дороги до своїх гном'ячих нірок.

Рон відпустив гномові ноги - той злетів метрів на шість над землею й гепнувся десь у полі за живоплотом.

- Слабенько! - скривився Фред. - Закладаємось, я закину свого аж за той пеньок.

Гаррі швидко навчився не надто шкодувати гномів. Він хотів просто опустити першого, якого піймав, по той бік живоплоту, але гном відчув його нерішучість і вп'явся йому в палець гострими, як бритва, зубами. Гаррі добряче намучився, доки струсив його з руки.

- Ого, Гаррі! Метрів з шістнадцять!..

Скоро ціле небо вкрилося летючими гномами.

- Знаєш, їм усім клепки бракує, - сказав Джордж.