Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
Він метнувся коротшим шляхом, сподіваючись випередити брата з сестрою й наздогнати Снейпа та Мелфоя, які, мабуть, уже встигли вибігти надвір. Не забувши перестрибнути зникаючу сходинку посеред прихованих сходів, Гаррі кинувся просто крізь гобелен і вискочив у коридор, де стояла зграйка ошелешених гафелпафців у піжамах.
- Гаррі! Ми почули галас, а ще хтось казав про Чорну мітку... - почав було Ерні Макмілан.
- З дороги! - загорлав Гаррі, відштовхуючи якихось двох хлопців, і помчав мармуровими сходами до вестибюлю. Дубові вхідні двері були розкриті вибухом навстіж; кров червоніла на плитах підлоги, попід стінами ховалося кілька переляканих учнів, затуляючи обличчя руками; велетенський ґрифіндорський пісочний годинник був розтрощений закляттям, рубіновий пісок і досі сипався на кам’яні плити...
Гаррі шугонув через вестибюль і вискочив у темряву подвір’я: ледве розрізнив три постаті, що бігли галявиною до брами, за якою вони могли б роз’явитися... йому здалося, що то був величезний білявий смертежер, а трохи попереду бігли Снейп та Мелфой...
Холодне нічне повітря обпекло Гаррі легені, коли він рвонув за ними; спалах удалині на мить вихопив з темряви силуети втікачів; Гаррі не знав, що то спалахувало, й біг далі; він був ще далеко, щоб добре націлитися закляттям...
Ще один спалах, вигуки, струмені світла у відповідь, і Гаррі зрозумів: це Геґрід вискочив зі своєї хатини й намагався зупинити смертежерів. І хоч кожен віддих роздирав легені на шматки, а біль у грудях пропікав вогнем, Гаррі побіг ще швидше. У голові залунав непроханий голос: «не Геґрід... тільки б ще й не Геґрід...»
Щось важко вдарило Гаррі в поперек, і він полетів шкереберть, проїхавшись обличчям по землі; з носа заюшила кров: перекочуючись і наставляючи чарівну паличку, він уже знав, що це його наздоганяли брат і сестра, яких він випередив, побігши коротшим шляхом...
- Імпедімента! - крикнув він, перекотився ще раз і щільно припав до землі. На диво, його закляття відразу влучило в одного переслідувача, той спіткнувся і впав, збиваючи з ніг другого; Гаррі схопився на ноги й знову помчав за Снейпом...
І ось він побачив величезні обриси Геґрідової постаті, освітлені серпиком місяця, що несподівано виринув з-за хмар.
Білявий смертежер спрямовував на охоронця дичини нові й нові закляття, та Геґріда, здається, захищали успадковані від матері-велетки неймовірна сила та непробивна шкіра; проте Снейп з Мелфоєм тікали, не зупиняючись; скоро вони опиняться за брамою і зможуть роз’явитися...
Гаррі промчав повз Геґріда та його суперника, націлився в Снейпову спину і закричав:
- Закляктус!
Він не влучив; струмінь червоного світла шугонув у Снейпа над головою; Снейп крикнув: «Тікай, Драко!» - і обернувся; вони з Гаррі глянули один на одного, розділені якимись двадцятьма метрами, й одночасно підняли чарівні палички.
- Круц...
Але Снейп відхилив закляття, збивши Гаррі з ніг, перш ніж той його доказав; Гаррі перекотився й знову схопився на ноги, а величезний смертежер у нього за спиною крикнув:
- Інсендіо! - Гаррі почув гуркіт вибуху й побачив помаранчевий спалах полум’я: Геґрідову хатину охопив вогонь.
- Йой, там же Іклань, заразо ти така!.. - заревів Геґрід.
- Круц... - уже вдруге закричав Гаррі, цілячись в освітлену мерехтливим полум’ям постать попереду, але Снейп і цього разу заблокував закляття; Гаррі бачив, як він сміється.
- Не вдавайся до непрощенних заклять, Поттере! - Снейп перекричав гоготіння вогню, Геґрідові зойки та несамовите скавуління Ікланя, що не міг вирватися з вогненної пастки. - Тобі не вистачить відваги і вміння...
- Зв’яза... - загорлав Гаррі, але Снейп відбив це закляття лінивим помахом руки.
- Бийся! - закричав до нього Гаррі. - Бийся, боягузе!
- Поттере, ти сказав, що я боягуз? - крикнув Снейп. - Твій батько не нападав на мене, якщо їх не було четверо проти мене одного. Тоді як ти його назвеш, мені цікаво?
- Закля...
- Поттер, я блокуватиму знову і знову, доки не навчишся тримати язика за зубами й перекривати мозок! - глузував Снейп, укотре відбиваючи закляття. - А ти тікай! - звелів він величезному смертежеру, що був у Гаррі за спиною. - Треба відходити, поки нема нікого з міністерства...
- Імпеді...
Та Гаррі не встиг проказати закляття, бо нестерпний біль від удару повалив його на траву. Хтось заверещав. Він зараз помре від цього болю, Снейп закатує його до смерті чи до божевілля...
- Не смій! - прогримів Снейпів голос, і біль ущух не менш раптово, ніж почався; Гаррі, скоцюрбившись, лежав на землі, стискав у руці чарівну паличку й ледве дихав; десь угорі над ним кричав Снейп.
- Ти що, забув про наказ? Поттер належить Темному Лордові... залишаємо його тут! Ходімо! Бігом!
І Гаррі відчув, як задвигтіла в нього під щокою земля, коли брат з сестрою та величезний смертежер підкорилися й побігли до брами. Гаррі з люті щось нерозбірливо закричав: тієї миті йому було байдуже, живий він чи мертвий; він відштовхнувся від землі, скочив на ноги й наосліп пошкандибав до Снейпа - людини, яку він зараз ненавидів не менше, ніж самого Волдеморта...
- Сектум...
Снейп махнув чарівною паличкою і знову відхилив закляття; але Гаррі тепер був до нього зовсім близько й нарешті добре бачив Снейпове обличчя: там уже не було й тіні глузливої посмішки; спалах вогню освітив гримасу люті. Зосередившись з останньої сили, Гаррі подумав: «Леві..»
- Ні, Поттере! - різко крикнув Снейп. Щось голосно бабахнуло, і Гаррі відлетів назад, знову важко вдарившись об землю, але тепер з його руки вислизнула чарівна паличка. Він чув Геґрідові крики й Ікланеве виття, а Снейп підступив ближче й поглянув, що він лежить, роззброєний і беззахисний - як перед цим Дамблдор. Снейпове бліде лице, освітлене загравою палаючої хижі, палало ненавистю, як і тоді, коли він уразив закляттям Дамблдора.
- Поттер, як ти посмів атакувати мене моїми ж власними закляттями? Це я їх винайшов... я, Напівкровний Принц! А ти хочеш скерувати проти мене мої ж винаходи, як і твій мерзенний батько? Не вийде!
Гаррі метнувся до чарівної палички; Снейп вистрілив у неї закляттям, вона відлетіла на кілька метрів у темряву й зникла з очей.
- То вбий мене, - прохрипів Гаррі, не відчуваючи страху, а тільки лють і зневагу. - Убий, як і його вбив, боягуз...
- НЕ СМІЙ!...
