Казки Чаробору - Ольга Соболєва

.алижо вонз сав дерес Я

,ухом ітсораз ,усіл ащаЧ

,ухолопотроч огочюлок итівК

– веред инорк ,інвірач ірівЗ

.велорок хивосіл з ьсалидоран Я

– йинвірач зарбо ,йинся йім музоР

.анвірац і репет аквам Я

.веред анвірац ,яссілзу анвіраЦ

.велорок хивосіл з ьсалидоран Я

Щойно пролунали останні слова, вітер сколихнув крони дерев, і Василина розплющила очі. На неї з джерела дивилася вродлива шістнадцятирічна дівчина. Сяюче волосся розсипалося по плечах, а очі виблискували яскравіше за небесну синяву. Василині здавалося, ніби вона взяла участь у якомусь ток-шоу і її перетворили на цю красуню. Дівчина торкнулася зачіски, але там так само стирчали безглузді кіски, а на носі сиділи товсті окуляри.

- Не переймайся, - відповів Руслан. - Це заклинання треба лише трохи підправити, і ти завжди виглядатимеш, як у відображенні. Хочеш, я розпитаю у бабусі як і ми це зробимо?

- Звичайно ж! - Василина радісно кивнула і подякувала парубкові.

Ось він – справжній друг, а не Ярослава, яка накричала на неї через якусь сувенірну дрібничку. Ну і нехай! Зате Василина тепер чарівниця і вона нізащо не проґавить свій шанс!