Казки Чаробору - Ольга Соболєва

Поки змовники ховалися в лісі і практикувалися в чаклунстві, Варвара роздратовано крокувала по своїй кімнаті. Вона ніколи не вірила у вдачу, але як інакше пояснити те, що відбувається з нею останнім часом? Суцільна невдача, та й годі! І, на жаль, Мокляк має рацію – майже всі завдання, що доручив їй Чорнобог, Варвара провалила. І винна у тому Ярослава, пропади вона пропадом! Поки ця вискочка не з'явилася в Роздоріжжі, Варвара вважалася найкращою ученицею темного бога. Їй пророкували велике майбутнє, варто було лише навчитися. Навіть Ягинішна сприймала її, як серйозну супротивницю. А що зараз? Болотна погань і то не боялася!

Варвара все намагалася дізнатися, якою чарівною силою володіла приїжджа, але щоразу переконувалася, що то самий звичайний міський підліток. Варто погодитися, що не розпещена ніжинка, але й не чарівниця — це точно. То чому їй так легко вдається боротися з новими витівками? А головне, чому Варвара ніяк не знайде управи на цю вискочку? Сили відьми не безмежні і щоразу витрачати їх на Ярославу дорого коштувало. Та що там її чаклунство? Нещодавно сам Чорнобог подарував дівчині крихту своєї магії, щоб викрасти Білоснігу. Чим усе закінчилося, Варвара чудово пам'ятала.

Роздратовано стиснувши кулаки, дівчина плюхнулася на ліжко. Принаймні в одному вона досягла успіху - Василина з величезним задоволеням записала Варвару в подруги. Відьма навіть не сподівалася, що дівчинка виявиться такою легкою здобиччю. Вона думала, що їй доведеться варити зілля або чари навіювання накладати, але, на щастя, сили вдалося заощадити. Василина, ніби дитина, весь вечір невтомно говорила. Та навіть неозброєним оком було помітно - дівчинка зберігає секрет і їй не терпиться ним поділитися. Нічого страшного, ще кілька таких зустрічей- і Василина довірятиме їй, як рідній сестрі. Хоча чому тут дивуватися? Живучи під одним дахом з Олесею, шукатимеш друзів у першому зустрічному. Шкода Олеся не володіє чарами, з неї вийшла б чудова відьма.

Погляд Варвари впав на тумбочку. На краю лежав строкатий браслет, сплетений з кількох стрічок.

– А це ще що таке? - дівчина підчепила прикрасу пальцем, щоб розглянути ближче.

Такий несмак вона собі ніколи не купувала. Прихопивши прикрасу, Варвара вирушила до мами. Та саме готувала на кухні в компанії старшого сина.

- Що це робило у моїй кімнаті? - невдоволено поцікавилася дівчина.

- А це хіба не твій браслет? – здивувалася жінка. - Знайшла в тебе на підлозі, думала, може ти собі прикупила.

- Я таке не ношу, - скривилася Варвара.

- Тоді, мабуть, Ярослава загубила, - припустив Матвій.

- Ярослава? - дівчина аж почервоніла від обурення. - Що вона робила у моїй кімнаті?

- Та тихіше ти, - відмахнувся брат. – Вони з Ваською приходили мені у майстерні допомагати, а коли Ярослава мила руки, побачила мишу. Під твоє ліжко, між іншим, забігла. Тоді, мабуть, і загубила. Залиш, я їй віднесу.

- Галиною Владиславівною передам, - пирхнула Варвара і пішла назад до кімнати.

Наступні дві години дівчина витратила на підтвердження своєї теорії, а саме - Ярослава причетна до зникнення злиднів з їхнього будинку. Варварі коштувало чималих сил позбутися домовика і покликати до себе в службу нав’їх. Тим більше, що у так звані «літні» місяці чаклунська сила темних чарівників слабшає. Земля наповнюється безліччю казкових істот: берегині, мавки, ауки, русалки та інші. А ті, у свою чергу, переймають частину чарівної сили природи на себе. Ось і виходить: кому з магів більше лукавих істот служить, той і сильнішим буде. Тільки от куди поділися злидні, Варвара до сьогодні ніяк не могла зрозуміти. Але тепер вона здогадалася. Раз дівчисько побувало в їхньому будинку, то могло й якесь чаклунство від Ягинішни підкласти.

Перевіривши кожен закуток, Варвара таки знайшла невелику ляльку-оберіг за пральною машинкою. А це означало лише одне – стара чаклунка відкрила приїжджій таємниці Чаробора. Ну і нехай! Так навіть краще, відтепер відьмі не треба приховувати свою магію і можна поквитатися з Ярославою найдієвішими способами.

Варвара поспіхом зібралася і втекла на край селища. Там на відшибі стояв занедбаний будинок, у якому дівчина обладнала свою схованку. Хоча яка вже там схованка? У неї була прихована ціла майстерня! Тут вона варила зілля, творила привороти та прокляття, практикувалася в ритуалах. Охочих влізти в напіврозвалений будинок було багато, але закляття відводу очей у Варвари вийшло чудове - навіть Ягинішна зі своїм котом не дивилися у цей бік. Отак і вийшло, що у розпорядження місцевої відьми відійшов цілий двір. Підлатавши місцями дах та стіни, дівчина забезпечила собі кілька кімнат, а в саду вирощувала потрібні рослини. Навіть ставок із жабами зробила. Звичайно ж для особистих чаклунських цілей.

Погортавши зошит з ритуалами, Варвара знайшла потрібний і, розпаливши під котелком вогонь, почала возитися з прокляттям. Змішуючи різні трави та чародійські інгредієнти зі скляних баночок, відьма примовляла потрібні слова, перериваючись лише, щоб перегорнути сторінку. Через годину дівчина задоволено розглядала браслет. Виглядав анітрохи не гірше, ніж до чаклунства. Знову зібравшись, Варвара поспішила цього разу до пансіонату. На вході у «Причаробор'я» вона буквально зіткнулася з Ярославою та Галиною Владиславівною. Мабуть, успіх все ж таки знову посміхався місцевій відьмі! Швидко кинувши під ноги браслет, Варвара вдала, що взагалі йде в інший бік, а сама ж навпаки сховалася за рогом. Тим часом Галина Владиславівна вчасно схаменулась і вказала онучці на втрачену дрібничку. Підібравши браслет, Ярослава здивовано покрутила його в руках, але не запідозривши каверзи, попрощалася з бабусею і поспішила у своїх справах. Тим часом Варвара уважним поглядом проводжала ворога. Нехай дівчисько одразу й не надягла прокляту прикрасу, але рано чи пізно надягне, ось тоді вона й відчує, що зв'язалася не з тією відьмою!